2. Електростимуляція

Електростимуляція – застосування імпульсних струмів з лікувальною метою для збудження або посилення діяльності певних органів і систем.

Електростимуляція м'язів є лікувальним методом, що застосовується для відновлення функції ураженого нервово-м'язового апарата.

При електростимуляції періоди спокою чергуються з періодами подачі серій імпульсів (ритмічна електростимуляція).

АПАРАТИ

СНІМ-1, «Ампліпульс», «Стимул-1-2», «УЭИ-1», BTL-05.

ПОКАЗАННЯ

• парези;

• паралічі;

• м'язові атрофії і парези після тривалої іммобілізації (гіпсові пов'язки);

• атонія кишечника, матки, сечового міхура.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

• спастичні стани мускулатури;

• спастичний коліт;

• пілороспазм;

• істерія;

ПАРАМЕТРИ:

Для проведення електростимуляції параметри імпуль­сного струму встановлюють індивідуально на основі результатів елек­тродіагностики. Дія струмом повинна зумовлювати виражені безболісні ритмічні скорочення м’язів. Тривалість імпульсів для електрости­муляції становить 1—1000 мс. Для м’язів обличчя і кисті сила струму становить 3—5 мА, для м’язів плеча, гомілки і стегна 10-15 мА.

Під час електростимуляції впливають імпульсним струмом на уражений руховий нерв або м’яз. До початку електростимуляції не обхідно провести електродіагностику.

При ураженні периферичних нервів перше дослідження викопують через 10—14 діб від початку захворювання. Електродіагностику спочатку проводять на нервах і м’язах здорового боку тіла» п по­тім — ураженого. У разі двобічного ураження використовують спе­ціальні таблиці електрозбудливості рухових точок різних нервів.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕДУР

Перед призначенням процедури лікар визначає ступінь ураження нервово-м’язового апарату і відповідно до цього підбирає фізичні параметри струму та методику дії. Електростимуляцію поперечно-посмугованих м’язів проводять у вигляді одно, або двополюс­ної методики. Під час однополюсної методики один електрод площею близько 4 см² з гідрофільною прокладкою розташовують у ділянці рухових точок нерва або м’яза. Другий електрод площею 100 см² розміщують у проекції відповідних сегментів спинного мозку.

Для електростимуляції нервів і м’язів при вираженій патології використовують двополюсний метод. За цієї методики застосовують два електроди площею 4—10 см², які розміщують і фіксують у двох точках довгих та великих м’язів (один електрод — на руховій точці нерва, інші — у місці переходу м’яза в сухожилок).

Під час проведення електростимуляції скорочуватися повинні лише патологічно змінені м’язи. У разі скорочення здорових м’язів- антагоністів потрібно замість однополюсної методики скорочення за­стосувати двополюсну.

У процесі відновлення функції м’язів рекомендують поєднува­ти активні рухи кінцівки з пасивними ритмічними скороченнями м'язів. Різні методики проводять у вигляді ритмічної або активної електростимуляції.

Ритмічну електростимуляцію реалізують у разі вмикання ритміч­ного автоматичного модулятора (у цьому випадку м’язи скорочують­ся у певному ритмі). Під час активної електростимуляції дію струмом на уражену кінцівку поєднують зі спробою пацієнта одночасно зро­бити вольове довільне скорочення м’яза. Для проведення активної стимуляції и апаратах передбачено ручну модуляцію для довільного вмикання та вимкнення струму у доцільному для пацієнта ритмі.

Електростимуляцію внутрішніх органів проводять за локальною і рефлекторно-сегментарною методикою з використанням модуляцій імпульсів струму переважно низької частоти. Для електростимуля­ції непосмугованих м’язів внутрішніх органів (травного тракту, жов­чних шляхів, сечового міхура) використовують поперечне розміщен­ня електродів значної площі (100—200 см²). Один електрод розміщують у ділянці проекції органа, інший — у ділянці сегментів спинного мозку, що іннервують орган.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ В ДИТЯЧІЙ ПРАКТИЦІ

Збудливість м'язів у дітей до 5-6 тижнів знижена. Після 5-ти тижнів — досягає цифр, близьких до електрозбудливості дорослих. Маленьких дітей спочатку привчають переносити процедуру гальванізації і лише після цього проводять діагностичне дослідження. При електростимуляції необхідно попередньо прогріти ушкоджену ділянку шкіри в світловій ванні або лампою солюкс.

ДОЗУВАННЯ:

Силу струму підбирають до отримання інтенсивних видимих, але безболісних м’язових скорочень. Густина струму - 0,6-1 мА/см². Тривалість процедури залежить від тяжкості процесу, кількості ушкоджених м’язів і методики лікування. Тривалість електро­стимуляції ізольованого м’яза або нерва становить від 1—2 до 4—6 хв. У разі тяжких ушкоджень вона значно менша. Процедури проводять щодня або через день. Курс лікування становить 15—20 процедур.

У листку призначення зазначають ділянку дії, місце розташуван­ня і полярність активного й індиферентного електродів, вигляд і час­тоту струму, тривалість імпульсів, частоту модуляції, силу струму тривалість процедури, загальну кількість процедур.

Ділянку тіла, на яку впливають під час процедури електростимуляції, звільняють від одягу й освітлюють так, щоб скорочення м’язів було добре видно. Хворого попереджають про можливі відчуття під час процедури.

Перед початком процедури перевіряють справність апарата і вста­новлюють параметри дії відповідно до лікарського призначення. По­тім починають плавно обертати ручку, регулюючу силу струму, до появи у пацієнта безболісного чіткого м’язового скорочення.

Для електростимуляції використовують такі електроди:

• однополюсний (ґудзиковий) площею 1, 3, 5 см² з ебонітовою ручкою та кнопковим переривачем;

• двополюсний на ручці з розсувними браншами та кнопковим переривачем;

• пластини з металу або графітизованої тканини різної площі (50—400 см²);

• порожнинні електроди для стимуляції внутрішніх органів (ду­оденальні, ректальні, піхвові).

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИКИ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ Таблиця №2.

МЕТОДИКА	РОЗМІЩЕННЯ ЕЛЕКТРОДІВ	РОЗМІЩЕННЯ ПРОКЛАДОК	ПОЛЯРНІСТЬ	ТРИВАЛІСТЬ ПРОЦЕДУРИ
Дія імпульсним стру­мом низької частоти на нервові стовбури і м’язи верхньої кінцівки	Плечове сплетіння або нижньошийний та верхньогрудний відділи хребта	100 – 150 см2	Анод	12 – 15 хв.
	Рухова точка нерва або м'яза, що підлягає стимуляції	1 – 6 см2	Катод
Дія імпульсним стру­мом низької частоти на ділянку жовчного міхура.	Праве підребер’я (місце проекції жовчного міхура)	30 см2	Катод	10 – 15 хв.
	На спині навпроти катода	150 - 200 см2	Анод
Дія імпульсним стру­мом низької частоти на ділянку живота	Передня черев­на стінка	300 см2	Катод	10 – 12 хв.
	Поперекова ділянка	400 см2	Анод
Дія імпульсним стру­мом низької частоти на нервові стовбури та м’язи нижньої кінцівки	Попереково- крижовий відділ хребта	150 см2	Анод	10 – 15 хв.
	Рухова точка нерва або м’яза	6 – 8 см2	Катод

Примітка: види струму, тривалість імпульсів обирають залежно від стану електрозбудливості нервово-м’язового апарату, частоту модуляцій – залежно від патологічного процесу та розміру м’яза.