Методика дослідження ціннісних орієнтацій (с. С. Бубнова)

Методика [34] являє собою попарне ранжування цінностей. За задумом дослідниці, попарне зіставлення, на відміну від лінійного ранжування, дозволить уникнути соціально значимих відповідей.

Авторка поділяє цінності на три великі групи: духовні, соціальні, матеріальні. Духовні, в свою чергу, градуються на пізнавальні, естетичні, гуманістичні та інші. Соціальні — на цінності соціальної поваги, соціальних досягнень, соціальної активності і т.д.

Досліджуваному пропонується наступна інструкція: «У спеціальному бланку цінності попарно між собою зіставлені. Вам необхідно з наведених пар суджень вибрати те, яке, на вашу думку, найбільш значиме для Вас у порівнянні з іншим. При цьому, будь ласка, вкажіть, наскільки значиме, в балах за десятибальною шкалою». Отримані результати піддаються комп’ютерній обробці. Методика дозволяє змоделювати індивідуальну ієрархію ціннісних орієнтацій.

«Колірний тест ставлень» (о. М. Еткінд)

«Колірний тест ставлень» [69] невербальний діагностичний метод, що дозволяє виявити як свідомий, так і неусвідомлюваний рівні ставлення людини. Процедура дослідження передбачає два етапи:

• На білому фоні, при денному освітленні, у випадковому порядку розташовуються вісім кольорів М. Люшера. Досліджуваному надається список з одинадцяти цінностей (за С. С. Бубновою) та пропонується: «Вам необхідно для кожної цінності підібрати один колір, який, на Вашу думку, найбільше всього підходить до неї, та другий, який найменше всього підходить до запропонованої цінності. Кольори можуть повторюватись необмежену кількість разів ... Кольори не повинні підбиратися відповідно до улюблених смаків (наприклад, кольорам одягу, автомобіля, тощо)».

• У другій частині експерименту досліджуваному пропонується визначити ранги восьми кольорів М. Люшера за привабливістю, починаючи з найбільш «привабливих» кольорів та завершуючи «непривабливими».

Критерієм для розташування на відповідні місця в ієрархії є ранг кольору.

На нашу думку, саме проективні методики дозволяють уникнути соціально значимих відповідей. Однак, процедура обробки отриманих результатів за груповими дослідженнями є проблематичною та складною.

«Діагностика внутрішнього конфлікту» (о. Б. Фанталова)

Методика [183] О. Б. Фанталової спрямована на виявлення домінуючих цінностей та конфліктів особистості. Ціннісно-орієнтована психодіагностична система «Діагностика внутрішнього конфлікту» складається з 4-х послідовних методик: методика «Рівень співвідношення «Цінності» та «Доступності» у різноманітних життєвих сферах» (попарне зіставлення цінностей за критеріями значення та доступності), методика «Сім станів» (оцінювання «проблемних» життєвих сфер у сімох станах), методика «Шкала оцінки дискомфорту» (як доповнення до першої методики), методика «Вільний вибір цінностей» (цінності поділяються на цінності-цілі та цінності-людські якості; проводиться ранжування за параметрами: «цінність» та «доступність»).

На нашу думку, дана методика:

• передбачає певний рівень розвитку досліджуваного (вона є надто складною для школярів, молодшої та середньої ланки);

• більш спрямована на розкриття індивідуальної системи цінностей, ніж групової.

Тому, ми вважаємо, що методика «ДВОР» (З.С. Карпенко) є більш адекватною до застосування у шкільному віці.

Таким чином, розглянувши усі вищезгадані аксіометричні методики, постає закономірне питання про ступінь їх валідності. Наявні методики дозволяють вивчити структуру цінностей, однак, залишають поза увагою структуру ціннісних орієнтацій особистості. Сучасні науковці схильні виділяти позитивний та негативний рівні, кожен з яких стуктурується на:

• прагматичний, егоцентричний, групоцентричний та просоціальний (Б.С. Братусь);

• емоційний, когнітивний та діяльнісний рівні (В.Ю. Дмитрієв);

• інформаційно-емоційно-вольову структуру ціннісних орієнтацій (М.В. Шевчук);

• емотивний, когнітивний та конативний компоненти (О.Б. Мартинюк);

• «реальну» та «декларовану» систему цінностей (Ю.Л. Горбенко).

Проте не цілком зрозуміло, якому з цих зазначених рівнів структури ціннісних орієнтацій особистості відповідають результати, отримані за допомогою цих методик. Тільки у методиці В.Ю. Дмитрієва простежується спроба здійснити повний аналіз аксіосфери особистості.

В усіх вищезгаданих діагностичних методиках (окрім методики В.Ю. Дмитрієва) містичний модус цінностей (який включає в себе не тільки ставлення людини до релігії) або взагалі не виражений, або презентований в незначній мірі. Цей суттєвий недолік не дозволяє використовувати їх задля розкриття теми нашого дослідження. Ставлення людини до містично-трансцендентальної сфери посідає важливе місце в структурі її світогляду, справляє значний вплив на її соціогенез. Саме тому нами вбачається обов’язковим присутність цінностей містичного модусу в аксіометричних методиках. Модифікований варіант методики СЦОО В.Ю. Дмитрієва вбачається нами найбільш оптимальним інструментарієм задля вивчення ціннісно-смислової сфери віруючих людей.

Отже, на сьогоднішній день, після стількох наукових досліджень з проблеми цінностей та ціннісних орієнтацій особистості питання валідного психологічного інструментарію залишається відкритим.