3.2.6. Особливості аксіогенезу підлітків при здійсненні соціального служіння Церкви, у групах екуменічного спілкування

Соціальному служінню, яке здійснюється у різних напрямках [93; 132-134], найбільша увага приділяється у Римо-католицькій Церкві та Церквах протестантського спрямування. Після Другого Ватиканського Собору Римо-католицька Церква, на відміну від Православної Церкви, у Своїй роботі з різними соціальними групами та верствами населення використовує різноманітні (у тому числі й нетрадиційні) форми та методи, які є найбільш релевантними світоглядній позиції сучасного суспільства.

Відповідно до концепції екуменічного діалогу, Римо-католицька Церква поширює Свою діяльність не тільки на католиків, але й на представників інших християнських конфесій, та, навіть, інших релігій. Зокрема, у галузі молодіжної політики, до соціальних проектів Церкви залучаються й підлітки, молодь з некатолицьких родин. У цьому параграфі ми розглянемо особливості аксіогенезу саме таких підлітків, які задіяні у подібних релігійно-освітніх проектах.

У ході проведеного дослідження нами було опитано 51 підлітка (віком 12-15 років), учасників скаутського загону 56/113 «Pfadfinder» при храмі Familienkirche, neuottakring м. Відня (Австрія) [131]. Особливістю даної вибірки є те, що досліджувані походять з родин, які мають різні релігійні переконання (католики, протестанти, православні, мусульмани). Окрім того, значна кількість досліджуваних належать до родин емігрантів, вихідців з інших країн.

Саме тому, щоб не вступати у протиріччя з традиціями релігійного виховання у родинах цих підлітків, релігійно-освітня діяльність парафії обмежується ознайомлювальним курсом з релігієзнавства (періодичність занять — 1 раз на місяць), залученням вихованців до святкових заходів, фестивалів, змагань, які відбуваються при храмі, нерегулярною присутністю священиків під час організації скаутських таборів.

Вищезазначена специфіка навчально-виховного процесу парафіяльного закладу освіти й обумовила низький інтерес досліджуваних до містично-трансцендентальної сфери (найменші значення цінностей містичного модусу на позитивному рівні). Однак, слід зауважити, що ці методи так званого «ненав’язливого» релігійного виховання не сприяли також і виникненню у цих підлітків різкого негативного ставлення до релігійної сфери (низькі значення цінностей містичного модусу на негативному рівні) (див. Додаток Е, таблиці 1 та 2).

Хоча, релігійні цінності і не посідають високих рангових місць у ієрархічній системі ціннісних орієнтацій досліджуваних, однак, негативне ставлення у них викликають саме псевдорелігійні цінності містичного модусу (див. Додаток Е, таблиці 4-9).

Водночас, низькі значення цінностей етичного модусу на позитивному рівні, та найвищу негативну оцінку цих цінностей на негативному (див. Додаток Е, таблиці 1 та 2) можна тлумачити як зневажливе ставлення підлітків даної вибірки до етичної сфери. Отриманий результат викликає здивування, адже, як доводить З. Пейкова [138], яка проводила порівняльний аналіз духовно-моральних орієнтирів російської та фінської молоді, для европейської культури притаманне шанобливе ставлення до етики. Подібне ставлення зумовлене традиціями католицизму та протестантизму, для яких в якості ідеалу виступає процес (тобто, етика). Православна ж традиція ідеал вбачає, передусім, у преображенні власної душі.

Найбільшою актуальністю для досліджуваних вирізняється сфера пізнавальної діяльності (найвищі значення цінностей гносеологічного модусу на позитивному рівні, та найнижчі — на негативному).

Під час аналізу домінування ціннісних орієнтацій з позитивним модусом оцінки були виявлені високі рангові місця цінності «пам’ять про померлих» (М=3,57, М=3,76 та М=1,82) (див. Додаток Е, таблиці 4, 6 та 8). Цей факт вказує на наявність авітальних тенденцій, конфліктність розвитку ціннісно-смислової сфери досліджуваних. Отриманий результат необхідно розглядати у контексті того, що значна кількість підлітків цієї вибірки походять з родин емігрантів, у тому числі й втікачів із зони бойових дій (напр., країн бувшої Югославії). Саме проблеми адаптації до умов життя у новому соціокультурному середовищі, отримані психологічні травми (у тому числі, смерть рідних та близьких) й зумовили подібні особливості аксіогенезу досліджуваних.

Таким чином, у досліджуваних спостерігається не тільки низька ступінь розвинутості механізмів диференціації позитиву та негативу щодо релігійної сфери, але й загалом, відсутність усвідомлення важливості та значення релігії як для особистісного розвитку, так і для розвитку суспільства. Однак, поєднання релігії з особистими інтересами підлітків цієї вибірки (приналежність скаутського загону до храму, супровід священиками скаутських занять) та соціальним визнанням (участь у святкових заходах та змаганнях при храмі, отримання нагород від священиків) й обумовило відсутність негативного, зневажливого ставлення до релігійних цінностей.