Морфологічний тест життєвих цінностей (в. Ф. Сопов, л. В. Карпушина).

Методика [174] виникла як результат використання і подальшого удосконалення методики І.Р. Сеніна. Опитувальник спрямований на вивчення індивідуальної системи цінностей людини з метою кращого розуміння сенсу її дій або вчинків.

Основним діагностичним конструктом МТЖЦ є термінальні цінності, які по-різному реалізуються, в різних життєвих сферах (сфера професійного життя; освіти; родинного життя; суспільної активності; захоплень; фізичної активності.). Під життєвою сферою розуміється соціальна сфера, де здійснюється діяльність людини. Значущість тієї або іншої життєвої сфери для різних людей неоднакова.

Запропоновані у тесті цінності належать до різноспрямованих груп: духовно-етичні цінності та егоїстично-престижні (прагматичні). Це концептуально важливо для визначення спрямованості діяльності особистості або групи. До перших відносяться: саморозвиток, духовна задоволеність, креативність і активні соціальні контакти, що відображають етично-ділову спрямованість. Відповідно, до другої підгрупи цінностей відносяться: престиж, досягнення, матеріальне становище, збереження індивідуальності. Вони, в свою чергу, відображають егоїстично-престижну спрямованість особистості.

При всіх низьких значеннях — спрямованість особистості невизначена, без вираженого цілепокладання. При всіх високих балах — спрямованість особистості суперечлива, внутрішньоконфліктна. При високих балах цінностей 1-ої групи спрямованість особистості є гуманістичною, 2 -ої групи — прагматичною.

На нашу думку, хоча дана методика й має «шкалу достовірності» (тобто автори прагнуть подолати недоліки методики Рокіча) та пов’язує цінності з мотиваційною сферою (що дозволяє отримати більше інформації про досліджуваного). Однак обсяг отримуваної інформації обмежений «прокрустовим ложем» авторської інтерпретації даних. Система цінностей кожної людини є унікальною, зв’язок цінностей із різними структурами особистості має індивідуальні особливості. Саме тому представлені авторами «типи» на різних рівнях не розкривають весь спектр цих зв’язків, не дозволяють побачити цілісну картину особистісних цінностей.

Система ціннісних орієнтацій особистості (в.Ю. Дмитрієв)

Методика [57-60] створена на основі традиційних вербальних методів діагностики ціннісних уподобань: методики вибору цінностей С.Я. Рубінштейна, методики Рокіча-Ядова, методики Д.О. Леонтьєва. Але на відміну від вказаних має проективно-малюнкову основу. Акцентує увагу на системно-динамічних аспектах актуалізації індивідуальних цінностей (від рівня емоційних оцінок через їх когнітивне визначення до конкретно-дієвої верифікації в реаліях власного життя).

Методика складається з 56-ти проективно-тематичних малюнків, що дозволяють презентувати структуру ціннісних орієнтацій особистості в декількох вимірах:

1. У змістовному — сім класів ціннісних орієнтацій:

1) практично-житейський; 2) соціальний; 3) політичний; 4) пізнавальний; 5) етичний; 6) естетичний; 7) релігійний.

2. У формально-репрезентативному — чотири рівні презентації індивідуальних цінностей для кожного з семи змістовних класів цінностей:

1) суб'єктний — чуттєво-ситуаційний — людина в прояві своїх базових емоційних переживань;

2) суб'єкт-об'єктний — когнітивний та діяльнісно-опосередкований — людина у відношенні до певних аспектів наочного оточення;

3) суб'єкт-суб'єктний — поведінково-нормативний — людина у взаєминах з іншими людьми;

4) об'єктний — наочно-опосередкований — предмети відповідних значимих потреб людини.

3. У модальному — кожній з 28 цінностей «позитивного» плану відповідає «негатив» (соціально-неприйнятні ціннісні орієнтації).

4. У репрезентативному — процедура проведення дослідження за методикою полягає в ранжуванні обраних досліджуваним цінностей (по 10 «позитивних» та «негативних») в трьох серіях пред’явлення матеріалу, які відповідають трьом репрезентативним планам (формам усвідомлення та засвоєння) ціннісно-смислового змісту аналізованого матеріалу:

1) ірраціональному, емоційно-чуттєвому («хороше, таке, що подобається» – «погане, таке, що не подобається»);

2) раціональному, пізнавально-когнітивному (що «приймається, важливе» – «засуджуване, неважливе»);

3) прагматичному, дієво-практичному (що «реалізовується, потрібне» - «відкидане, непотрібне»).

Дана методика дозволяє:

• побудувати особистісну «аксіоматрицю»

• дослідити «трьохмірну» структуру індивідуальної свідомості

• інтерпретувати якісні параметри особистості (домінантність, широту, цілісність,модальність, принциповість, активність, стійкість).

На нашу думку, дана методика є найбільш інформаційнонасичена. Однак попри весь цей позитив існують й певні недоліки:

• Практика засвідчує, що досліджувані надають власну інтерпретацію, яка вносить новий, а інколи й зовсім протилежний зміст до авторської редакції малюнків-цінностей та рівнів презентації. Це суттєво ускладнює розгляд групової динаміки.

• Авторська редакція теологічного змістовного модусу не є адекватною.

• Естетична якість малюнку, а не зображена цінність (згідно задуму автора) детермінує вибір (та ранжування) досліджуваного на емоційному рівні.

• Авторський варіант тлумачення результатів дозволяє виявити тільки «декларовану» систему цінностей.