Висновки до четвертого розділу

Здійснений огляд сучасних форм роботи Церкви з дітьми, підлітками та молоддю виявив, що у релігійних закладах освіти відбувається активний пошук адекватних психолого-педагогічних методів формування духовно-моральних цінностей. Загалом, простежується факт відсутності чіткої, послідовної стратегії щодо формування цих цінностей у процесі релігійної освіти.

Суттєві недоліки організації навчально-виховного процесу релігійно-освітньої діяльності призводять до того, що підлітки-вихованці часто втрачають інтерес до релігійної та етично-моральної сфер.

Розроблена нами програма «Аксіологія культури» вирізняється поетапністю та послідовністю формування духовно-моральних цінностей (формування позитивного емоційного сприйняття релігії та етики (1-й модуль) → формування усвідомлення важливості, значення духовно-моральних цінностей у соціальних транзакціях (2-й модуль) → симфонізація моральних критеріїв релігії з особливостями сьогодення; допомога у формуванні власної життєвої позиції учня (3-й модуль)). Цінності та етичні поняття розкриваються перед дітьми в доступній для їх свідомості формі (враховуючи вікові та соціокультурні особливості) та в адекватних обсягах, щоб не викликати відторгнення.

Аналіз отриманих результатів емпіричних досліджень ефективності здійснених ціннісно-формуючих впливів на аксіосферу підлітків дозволив стверджувати, що поєднання духовно-моральних цінностей з власними інтересами підлітка, позитивний характер сприйняття взаємин з педагогом (священиком), соціальне визнання та проекція цих цінностей на прагматично-житейську сферу будуть сприяти гармонійній інтеграції їх у загальну систему цінностей учня, неконфліктності особистісного розвитку.

При здійсненні формуючого впливу на аксіосферу підлітка слід уникати протиставлення релігійної та гуманістичної культур.

У програму корекції духовно-моральної сфери підлітків доцільно включати й роботу з батьками, сімейне консультування.

Основні результати розділу опубліковані у таких наукових працях:

1. Вус В. І. Сучасні методи формування духовно-моральних цінностей у системі релігійної освіти / В. І. Вус //

2. Вус В. І. Духовно-моральні цінності та особливості процесу їх засвоєння особистістю / В. І. Вус // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка. Т ХІІ, част. 7. — К., 2010. — С. 91-98.

Висновки

1. У ході проведеного теоретичного аналізу психологічної та теологічної літератури з аксіопроблематики виявлені відмінності у підходах до вивчення ціннісно-смислової сфери людини. Це стосується, насамперед, засадничих принципів досліджень: або ж у системі «людина — соціум» (антропологізм, у традиційній науці), або ж у системі «Бог — людина — світ» (через призму взаємин з Богом, у теології).

Водночас, у сучасній психологічній науці виокремлюється новий напрямок досліджень. Ряд науковців працюють над подоланням відмінностей, прагнучи поєднати, взаємодоповнити психологію та теологію. Наукові дослідження у цьому напрямку є особливо актуальними, адже існує активний інтерес багатьох членів суспільства до релігійно-містичної сфери.

2. Загальним механізмом аксіогенезу саме віруючої людини (а особливо підлітків, у процесі формування у них теократичного світогляду) є чуттєве переживання (емоційний рівень), осмислення значимості (когнітивний рівень), відчуття особистої потреби (діяльнісний рівень) у релігійних цінностях. Процес релігійно-морального аксіогенезу обумовлюється впливом ряду чинників, серед яких особливо варто виділити сотеріологічний чинник та характер сприйняття міжособистісної взаємодії.

Емпіричне визначення ступеня сформованості теократичного світогляду слід повязувати з визначенням ступеня інтеграції релігійних цінностей у загальну структуру особистості.

Вивчення ставлення особистості тільки до релігії не дозволяє адекватно дослідити її ставлення до містично-трансцендентальної сфери. Саме тому, визначаючи особливості релігійно-морального аксіогенезу, слід вивчати й ставлення особистості до псевдорелігійних цінностей (окультизм, магія, забобонність, віра у фатум, ритуалізм тощо). Наявність цих цінностей у системі ціннісних орієнтацій особистості, теологія визначає як викривлення в духовно-моральній свідомості.

3. Недостатня науково-психологічна та філософська розробка проблем духовності та духовно-моральних цінностей, відмінності понятійно-категоріального апарату та методологічних підходів до навчально-виховного процесу, низькій рівень діалогічних процесів теології та традиційної науки призводять до зниження якості освітніх програм духовно-етичного спрямування, їх неефективності, а часто, й пагубності здійснюваного впливу на аксіосферу сучасних підлітків.

4. За результатами констатувального етапу нашого дослідження були виокремлені наступні групи форм та методів формування духовно-моральних цінностей, які застосовуються у сучасній церковно-пастирській практиці: вивчення теологічних дисциплін; поєднання релігійної освіти із всебічним розвитком особистості; несистематичні заняття; включення релігійно-етичних дисциплін у процес традиційної освіти; збереження націо­нально-культурної са­мо­бутності; соціальне служіння Церкви у групах еку­ме­нічного спілкування.

Проведене емпіричне дослідження дозволило вивчити особливості та ефективність кожного з цих методів здійснення ціннісно-формуючого впливу на аксіосферу підлітків. Однак, отримані результати лише частково підтвердили нашу гіпотезу про позитивний вплив вивчення релігійно-етичних дисциплін та залучення підлітків до церковно-літургійного життя на їх духовно-моральне становлення.

Встановлено, що збільшення релігійно-етичного «спрямування» навчально-виховного процесу призводить як до позитивних, так і до негативних наслідків. Найсуттєвішими позитивними «здобутками» є чітка диференціація підлітками позитиву та негативу щодо релігійної сфери; почуття відповідальності за власні вчинки у соціально-етичній сфері. Негативними ж наслідками стають антагонізм релігійної та гуманістичної сфер у сприйнятті учнів (що призводить до конфліктності особистісного розвитку); зневажливе ставлення до етичної сфери, негативне ставлення до релігії (як наслідок перенасиченості, «оскомини»).

Натомість, збільшення акценту на всебічному розвитку особистості підлітка у процесі релігійної освіти може призвести не тільки до відсутності антагонізмів «релігійного» та «світського», не конфліктності розвитку, вміння проектувати релігійні цінності у площину повсякденного життя, але й до неактуальності релігійних цінностей для особистісного розвитку, формування антропоцентричного світогляду.

Виявлено, що характерною ознакою особистісного аксіогенезу підлітків, при формуванні у них теократичного світогляду, є тенденція пов’язувати особистісний розвиток з інтересом до містично-трансцендентальної сфери (що призводить як до гармонізації особистісного розвитку, так і до викривлень у духовно-моральній свідомості).

Встановлено, що генеза духовно-моральної сфери підлітків обумовлюється й специфікою впливу родини та соціокультурного середовища (урбаністичного або сільського).

5. Узагальнення результатів аналізу проведених нами формувальних експериментів дозволило стверджувати, що суттєвими умовами збільшення ефективності ціннісно-формуючого впливу на аксіосферу підлітка у процесі релігійної освіти виступають поєднання духовно-моральних цінностей з особистими інтересами підлітка, позитивний характер сприйняття взаємин з педагогом (священиком), соціальне визнання та проекція цих цінностей на прагматично-житейську сферу, коригуючий вплив на внутрішньородинну культуру.

Саме тому, переспективи подальших досліджень ми вбачаємо у наступних напрямках:

• поглиблене вивчення впливу внутрішньородинних стосунків на особливості ставлення дитини до релігійної сфери, процес засвоєння нею релігійних цінностей;

• дослідження специфічних механізмів, які обумовлюють актуалізацію для особистості саме містично-трансцендентальної сфери.