4.2.1. Особливості аксіогенезу підлітків при впровадженні програми «Аксіологія культури»

Перед початком впровадження в навчально-виховний процес школи розробленої нами програми було виявлено (на підставі експертних оцінок педагогів та результатів опитування учнів), що експериментальний клас (18 учнів) вирізнявся значною кількістю «важких» учнів та складним морально-психологічним кліматом. Саме ці особливості класу й суттєво перешкоджали педагогам здійснювати належну освітньо-виховну діяльність («зриви» уроків, конфлікти тощо). Ціннісні пріоритети учнів були розподілені таким чином (див. таблиця 4.1), що дозволяли стверджувати про егоїстично-прагматичний характер розвитку їх ціннісно-смислової сфери.

Таблиця 4.1

Кількісні показники вибору цінностей учнями (до початку апробації програми «Аксіологія культури»)

№	Цінності	Частота виборів (%)
1	Матеріальні цінності	62
2	Потреба в схваленні	14
3	Самоствердження	14
4	Успіх у житті	14
5	Естетичні цінності	4
6	Родинні цінності	0
7	Альтруїстичні цінності	0

У процесі впровадження (на протязі 2,5 років) розробленої нами програми ми прагнули формувати духовно-моральні цінності відповідно до моделі особистісного аксіогенезу, розглянутого нами у другому розділі (цінності → емоційний рівень → когнітивний рівень → діяльнісний рівень → ціннісні орієнтації). Емпіричне дослідження (18 учнів 5-го класу Дубовогаївської ЗОШ Прилуцького району Чернігівської області) ефективності ціннісно-формуючого впливу здійснювалось за результатами апробації 1-го модуля програми. Метою цього модуля було створення в учнів позитивного емоційного сприйняття релігії, закладення позитивного емоційного фундаменту під вчення про християнську мораль та духовність. Задля досягнення мети ми використовували елементи арттерапії, розвивали пізнавальні інтереси, пізнавальні процеси (увагу, пам’ять, мислення тощо), формували вміння мислити творчо, матеріал пов’язувався з іншими шкільними предметами та власними інтересами учнів. Тобто, акцент робився на позитивному впливі релігії на всі сфери життя підлітків. Релігія «подавалась» в адекватних обсягах, щоб не викликати відторгнення, при цьому, завжди у поєднанні з інтересами та потребами учнів. Діти не тільки вивчали християнські моральні ідеали, але й втілювали їх у власній поведінці (провідували хворих, літніх одиноких людей).

Показовим є сприйняття учнями змісту програми. На початку апробації діти зі зневажливим демонстратизмом, сарказмом запитували: «Що, Ви нам про Бога будете розповідати?». Однак, через рік, учні писали твір на тему «Ангол надав Вам чарівну можливість на одну годину робити з людьми що Вам заманеться. Що б Ви зробили, і з ким?». Цікавим був витяг з твору учениці Аліни Р.: «Я би зробила ... (далі наводились імена та прізвища її знайомих) на одну годину добрими, щоб вони відчули, що добрим бути набагато приємніше. Після цього, вони б ніколи не завдавали прикрощів іншим».

Та й результати емпіричного дослідження вказують на позитивне сприйняття релігії. У досліджуваних простежується чітка диференціація позитиву та негативу щодо релігійної сфери як на позитивному, так і на негативному рівні (див. Додаток Л, таблиці 4-9). Встановлені достовірні кореляційні зв’язки також вказують на конгруєнтне ставлення учнів до релігійних цінностей та позитивний вплив релігійної освіти на розвиток їх особистості.

Так, на емоційно-позитивному рівні цінність «спілкування з духовними людьми» корелює з високими показниками фактору «інтелект» за методикою Кеттела (r=0,60, р≤0,01). Отриманий результат слід розглядати у контексті того, що при впровадженні програми ми прагнули поєднувати інтелектуально-пізнавальні інтереси підлітків з релігією, цілеспрямовано акцентуючи увагу учнів на позитивному впливі отриманих на заняттях знань та навичок на їхню успішність з інших предметів. Саме тому, на нашу думку, у більш розумніших учнів також формувалось позитивне ставлення до релігії. Показовою є відповідь учениці Наталії К. під час «відкритого уроку»: «Мені подобається, що ці вправи допомагають мені отримувати кращі оцінки й на інших уроках». Також, цінність «спілкування з духовними людьми» корелює з цінністю «мріяти» (r=0,50, р≤0,01). А цінність «домашня молитва» — з високим соціометричним статусом (за анкетою «Твій клас») (r=0,52, р≤0,01). Цінність «молитва у храмі наодинці» має достовірні кореляційні зв’язки з саморегуляцією (методика оцінки емоційної зрілості) (r=0,65, р≤0,01), та показниками чинників «загальна тривожність у школі» (r=-0,67, р≤0,05), «страх самовираження» за методикою Філіпса (r=-0,57, р≤0,05). Чинник «страх самовираження» отримав також зворотній зв’язок й з цінністю «масові Богослужіння» (r=-0,54, р≤0,01). Отже, учні схильні пов’язувати релігійні цінності з успіхом у навчальній діяльності, підвищенням власного авторитету у соціальному середовищі та особистісним зростанням.

На когнітивно-позитивному рівні важливість для досліджуваних цінності «спілкування з духовними людьми» співвідноситься з показниками фактора «впевненість у собі — тривожність» за методикою Кеттела (r=-0,58, р≤0,01) та важливістю цінності «влада закону» (r=0,72, р≤0,05). Важливість цінності «домашня молитва» пов’язана з орієнтацією на цінності соціалізації (соціальне визнання) (r=0,68, р≤0,05). Ці результати можливо тлумачити як усвідомлення підлітками важливого значення релігії для суспільства. Вони схильні вважати, що сповідування релігійних цінностей сприятиме визнанню їх з боку соціуму та надасть їм впевненості у власних силах.

Цінність «спілкування з духовними людьми» (діяльнісно-позитивний рівень) виявляє зворотні зв’язки з показниками фактора «впевненість у собі — тривожність» (r=-0,51, р≤0,05), показниками чинників «страх самовираження» (r=-0,68, р≤0,05) та «низька фізіологічна опірність стресу» (r=-0,54, р≤0,01). Отже, сповідування релігійних цінностей пов’язується у сприйнятті досліджуваних з позитивними тенденціями особистісного зростання. Цінність «масові Богослужіння» корелює з показниками факторів за методикою Кеттела «стриманість — експресивність» (r=0,55, р≤0,05) та «флегматичність — підвищена активність» (r=0,65, р≤0,05). Тобто, навіть під час перебування у храмі вони відчувають себе вільно, а не скуто.

Високі рангові місця цінності «спілкування з духовними людьми» на позитивному рівні (див. Додаток Л, таблиці 4, 6 та 8) вказують на те, що саме характер сприйняття підлітками взаємин зі священиком й обумовлює їх ставлення до релігії.

Таким чином, можна стверджувати, що включення релігійно-етичних дисциплін у традиційну освіту, позитивні взаємини з педагогом та священником, використання арт-терапевтичних технологій, поєднання релігії та особистих інтересів підлітків, поетапність та системність формування духовно-моральних цінностей (емоційне сприйняття, усвідомлення важливості та особиста актуалізація) (див. розділ 2, мал. 2.2.) сприяють гармонійному та конгруєнтно-позитивному ставленню учнів до релігійно-етичної сфери.

Отримані результати емпіричного дослідження свідчать про ефективність та доцільність формуючих впливів, які застосовувались у ході формувального експерименту. Результати контрольних зрізів знань (тест на доброзичливість, твори-роздуми, опитування тощо) дозволяють спостерігати формування осмисленого ставлення учнів до етично-моральних питань, інтеграцію духовно-моральних цінностей у їх світогляд.