4.2. Програма «Аксіологія культури»

Основою формувального експерименту нашого дослідження виступає використання програми «Аксіологія культури». Навчальний курс розроблений для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з метою формування в учнівської молоді духовно-моральних цінностей. Апробація програми здійснюється з лютого місяця 2008 року на базі Дубовогаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Прилуцького району Чернігівської області. 25. 09. 2009 року рішенням експертної комісії ОЦППСР при Чернігівському обласному відділі освіти був наданий дозвіл на впровадження цієї програми. У 2010-2011 навчальному році програма «Аксіологія культури», як факультативний предмет, включена у навчальний процес гімназії смт. Ладан та ЗОШ с. Дубовий Гай. У квітні 2010 року програма посіла перше місце в Прилуцькому районному конкурсі на кращі освітні проекти духовно-етичного спрямування та відзначена дипломом Чернігівського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді за зайняте друге місце.

Як засвідчує практика (результати спостережень та аналіз тематичної літератури), багато педагогів дотримуються думки, що виховний процес у системі освіти повинен базуватись на вічних цінностях християнства (позаяк християнство є основою вітчизняної культури. Якщо «мірилом» цінностей будуть виступати сама людина чи соціум, то цінності втратять свою сталість та незмінність. Тільки релігія виступає «гарантом» незмінності цінностей) [51-52; 54-55]. Саме тому, в основу духовно-етичних програм Б.М. Кузика, О.В. Бородіної, О.О. Осадчої, Т.І. Тітової, С. Слободського, Багнюка, проф. А. Кураєва було закладене християнське вчення.

На нашу думку, суттєвим недоліком цих програм є надмірний акцент на етичному та догматичному аспектах релігійної культури. Головним критерієм засвоєння предмету учнем автори схильні визначати рівень набутих знань з релігійного віровчення та участь у церковно-літургійному житті. Однак, рівень знань недоцільно ототожнювати з рівнем віри. Обізнаність учня в християнському віровченні, в правилах та нормах поведінки, не обов’язково зумовить проекцію набутих знань у праксис повсякденного життя підлітка. Видатний корифей педагогіки — В. Сухомлинський писав: «Якщо хочете виховати з дитини негідника, то змалечку втовкмачуйте їй моральні сентенції. Швидко вони наб’ють їй оскомину і дитина буде чинити все з точністю до навпаки…».

Спостерігаючи за процесом викладання релігійно-етичних дисциплін як у релігійних закладах освіти, так і у традиційних освітніх закладах, нами був виявлений факт втрати учнями зацікавленості у вивченні цих дисциплін, відсутність пріоритетності для них етичної та релігійної сфер. Як влучно зазначає Е. Фром: «У наші дні ми є свідками не релігійного ренесансу ..., а перетворення любові до Бога в ніщо» [189, с. 35].

Ми вважаємо, що це є наслідком акцентуації на антагонізмі «релігійних» та «світських» цінностей під час навчально-виховного процесу. Та й актуалізація духовно-моральних цінностей переважно на когнітивному рівні (саме вивчення релігійно-етичних настанов) не сприяє їх гармонійній інтеграції у загальну систему цінностей учня. К.О. Абульханова-Славська також зауважує, що «виховувати духовність і моральність людини майже неможливо через її свідомість, якщо ця свідомість не має «резонатора» у сфері відчуттів. Але якщо ці відчуття закладені, якщо їх переживання складає сенс для людини, то вже над ними надбудовуються активні духовно-інтелектуальні пошуки і цілі людини» [2, с. 35].

Саме тому, найперше, необхідно сформувати у свідомості підлітка позитивне емоційне сприйняття релігії. Наступним кроком повинно бути усвідомлення (а не просте вивчення) підлітком важливості, значення духовно-моральних цінностей у соціальних транзакціях. Далі підлітку доцільно було б отримати навики, позитивний досвід проекції цих цінностей на своє повсякденне життя (пор. розділ 2 мал. 2.2). Подібні погляди поділяє й російський дослідник А.В. Мудрик [120-123].

Усе вищезазначене й було нами враховано при розробці програми «Аксіологія культури». Саме тому, програма складається з 3-х модулів.

У першому модулі (для 1-4 класів) ми намагались сформувати позитивне емоційне сприйняття релігійно-етичної сфери через поєднання релігійних та моральних цінностей з особистими інтересами учня, віковими та культурними особливостями їх розвитку, провідною формою діяльності, розвитком естетизму та пізнавальних інтересів (етична концепція Платона. Розуміння «Блага» як триєдиної піраміди «Істини», «Добра» та «Краси» [9]). Задля досягнення мети модуля програми нами використовувались елементи казко- та арт-терапії (подібний підхід використовували й О.О. Осадча та О.В. Бородіна), медіаматеріали (відеоуроки, наочний матеріал), інтерактивні методи ведення уроку. Як засвідчують результати апробації, «яскравість» та нетрадиційність форми проведення уроку викликала зацікавлення навіть у неуспішних учнів (група ППУ), дозволила їм «розкрити» та «проявити» себе у іншому ракурсі. Що, у свою чергу, посприяло зміні ставлення до них з боку класовода та адміністрації школи. Дітям імпонував вплив отриманих за цією програмою знань на успішність з інших предметів. Однак, для класів з низьким інтелектуальним рівнем учнів, подібний підхід виявився менш ефективним. Найбільшу позитивну підтримку у цих класах отримали зв’язки релігії з організацією дозвілля.

Мета другого модуля (5-9 класи) полягає в ознайомленні учнів з надбанням людства в морально-етичній сфері, релігії, демонстрації цінностей, пріоритетів. У цьому модулі ми прагнемо розкрити всю багатогранність духовного життя, довести, що загальнолюдська культура має дві сторони – духовну та матеріальну. Розширити світогляд учнів через пізнання агіографічної спадщини.

У третьому модулі (10-11 класи) акцент робиться на проекції релігії у повсякденне життя, симфонізації моральних критеріїв релігії з особливостями сьогодення.

Метою цього модуля є навчити учнів:

• втілювати ідеали, цінності релігії у повсякденному житті;

• аналізувати власну поведінку та життєві ситуації (моральна рефлексія);

• знаходити альтернативні варіанти поведінки;

• допомогти сформувати власну життєву позицію.

Тобто, третій модуль — це практичне закріплення та застосування знань, отриманих у попередніх модулях, технологія узгодження та розв’язання можливих непорозумінь, конфліктів.

Нижче наводяться результати емпіричного дослідження за наслідками впровадження програми «Аксіологія культури».