Розділ 4 Психолого-педагогічні Методи формування духовно-моральних цінностей у підлітків

У четвертому розділі здійснюється огляд методів формування ціннісних орієнтацій та форм роботи з молоддю, які використовуються у практиці релігійних закладів освіти на сучасному етапі. Розглядаються теоретико-методологічні засади навчальної програми «Аксіологія культури», яка виступає в якості формувального експерименту нашого дослідження. Також, обговорюються результати емпіричних досліджень ефективності здійснених ціннісно-формуючих впливів на аксіосферу підлітків.

4.1. Сучасні методи формування ціннісних орієнтацій у закладах релігійної освіти

Серед низки найактуальніших питань сучасності особлива увага приділяється питанню формування духовно-моральних цінностей у підростаючого покоління. Як зробити можливість християнської освіти та виховання дітей більш доступною, наповнити її позитивним змістом. Церква шукає та намагається використовувати різноманітні форми роботи, які були б адаптовані до сучасних особливостей розвитку суспільства та сприяли б подоланню секуляризації свідомості. Хоча серед більшості священиків панує думка про те, що саме ці сучасні методи й спотворюють вчення та «дух» Церкви. Сталість та незмінність християнських цінностей вони пов’язують й з незмінністю методів їх формування. Однак, дореволюційний досвід православної просвіти та місіонерства втрачено, його використання є недоцільним у нову історичну епоху: перерваний зв’язок поколінь, змінились умови життя, стиль мислення, духовно-релігійний та моральний рівень соціуму.

Людей, які визнають свою приналежність до християнської Церкви, можливо умовно поділити на дві категорії: «релігієзнавці» (люди, які володіють певним рівнем знань про християнство), та «релігійні» (знаходяться в союзі з Богом. «Усі, кого водить Дух Божий — вони сини Божі» (Рим 8,14)). У закладах релігійної освіти вихованців ознайомлюють з вченням та цінностями християнства, вважаючи, що навчальна діяльність спонукатиме учнів жити в союзі з Богом, призведе до позитивних змін у моральній свідомості. Однак, згідно результатів наших спостережень, за декілька років навчання релігійно-етичні цінності «набивають оскомину» дітям, і більшість вихованців втрачає інтерес до церковно-літургійного способу життя (хоча й мають певний «багаж знань» про християнське віровчення). Водночас, у сучасній науковій літературі існує й протилежна думка. Так, російська дослідниця Н.В. Свєтлова вважає, що можливий цілеспрямований розвиток духовно-моральних цінностей в умовах спеціально організованого навчання та виховання. У своєму дослідженні вона стверджує, що рівень розвитку духовно-моральних цінностей та моральної самосвідомості у сучасних підлітків православної орієнтації вищий ніж у підлітків атеїстичної орієнтації [162].

Робота Церкви з молоддю традиційно втілюється в наступні форми: бесіди зі священиком, катехитичні школи, паломницькі поїздки, різноманітні гуртки при храмах, дитячі та молодіжні табори, збори, фестивалі, православні молодіжні організації, братства [37; 132-134]. Специфіка, напрямки діяльності, методи роботи з дітьми визначаються особисто керівниками цих закладів.

Катехитичні школи ознайомлюють дітей зі Священною історією, низкою теологічних дисциплін (катехизис, моральне богослів’я тощо), агіографічним спадком, історією Церкви церковним співом, мовою, іконографією. На перших етапах роботи з дітьми у катехитичних школах, акцент робиться на роботі з сім’єю цих дітей (на доцільність такого підходу вказував й Е. Фром [189]). Залучення усієї сім’ї до церковно-літургійного способу життя сприяє більш глибшому засвоєнню релігійно-моральних цінностей. Вихованці катехитичних шкіл беруть участь у хресних ходах, кліросному співі, прислуговують у вівтарі, беруть участь у святкових концертах, їздять у паломницькі поїздки. Деякі вихованці залучаються до соціальної роботи парафії. Система катехитичних шкіл є найпопулярнішим методом формування ціннісних орієнтацій, бо надає можливість досить швидко побачити позитивні результати: діти знають молитви, церковні правила, морально-етичні норми, відвідують храм. Але наскільки глибоко усі ці знання вкорінились у їхню свідомість?! Г.С. Ващенко, попри панегіричні висловлювання, все ж зауважує, що у самих парафіях не завжди до процесу освіти підходять якісно: «Не враховуються вікові особливості дітей та особливості соціального характеру» [37, с. 43].

Також під егідою Церкви діти мають можливість відвідувати різноманітні гуртки. Такий метод сприяє поєднанню, у сприйнятті вихованців, їх інтересів та релігії.

У рамках Синодального відділу в справах молоді РПЦ [132] (діяльність цих організацій представлена і в деяких регіонах України) існують «Братство православних слідопитів», «Братство православних скаутів», «Асоціація Вітязів», «Всеросійський православний молодіжний рух», регулярно організовується молодіжний фестиваль «Браття».

Братство православних слідопитів та Братство православних скаутів використовують у роботі з дітьми скаутські методи. Принципові особливості скаутського руху — прийняття його учасниками та реалізація в житті вчення Православної Церкви. У цих організаціях є декілька цілей — формування позитивних особистісних якостей, підготовка організаторів молодіжного служіння (лідерів), спілкування православних молодих людей та православна просвіта (зустрічі з відомими священиками, богословами, музикантами, суспільними діячами). Ці організації мають розгалужену мережу загонів, де діти займаються раз на тиждень. Крім того, постійно проводяться загальні табори.

Військово-спортивні організації («Асоціація Вітязів», «Стратілат», «Ратна застава»). У програму цих організацій входять заняття з рукопашного бою, марш-кидки, організація оборонно-спортивного табору, стрибки з парашутом. Таким чином, мова йде про формування патріотичних, духовно-моральних цінностей та сприяння фізичному становленню особистості молодої людини.

Всеросійський православний молодіжний рух. У його рамках розвивається програма «Батьківський край»: паломницькі, дослідницькі, краєзнавчі поїздки. Мета — через ознайомлення з мистецтвом та культурою Росії, які мають у своїй основі православну віру, сприяти формуванню духовності.

Патріарший Центр духовного розвитку дітей та молоді впроваджує цікаві проекти — просвітницькі, соціально-психологічні, культурно-благодійні.

Міжрегіональна молодіжна організація «Спільна справа» (організація міжнародних молодіжних зборів, міжнародних молодіжних таборів у Франції). Мета діяльності — формування духовно-моральних принципів, патріотизму та безпеки життєдіяльності.

У формуванні православно-орієнтованої особистості дитини особлива увага приділяється православним дитячим таборам.

Зараз на Україні активно розповсюджує свою діяльність організація «Православні скаути України» [134]. Робота із самого початку орієнтована на тих дітей-підлітків, яким вже нецікаво в катехитичних школах та які через перехідний вік й ситуацію в сім’ях відходять від церкви. Дітей готують та ведуть на тренування, а потім й в походи. Це їх захоплює, але головне, що в екстремальних умовах кожен проявляє себе. Кожен бачить, хто він є насправді, чи готовий допомагати, поступатися, узяти відповідальність за себе та інших. У своїй діяльності ця організація теж декларує пріоритет християнських православних цінностей: загони організовуються при храмах, скаути зобов’язані бути присутніми при Богослужіннях у формі, у таборах обов’язкове читання вранішніх та вечірніх молитов (особливе скаутське правило), короткі повчання священика. Однак головний акцент робиться на формуванні особистісних якостей (самостійність, воля, асертивність, організаторські здібності). Релігійній складовій світогляду приділяється зовсім незначна увага.

«Громадяни Неба», при ОПМК (організація православної молоді Криму), навпаки, всю увагу зосереджують на формуванні суто релігійних цінностей. Під час перебування у таборі діти вивчають Біблію, спілкуються зі священиком, вивчають молитви та церковне читання, демонструють свої артистичні здібності (у рамках релігійної тематики), ходять у нескладні походи до храмів та монастирів, правлять молебні, читають «неусипаючу» псалтир.

На нашу думку, необхідно в однаковій мірі приділяти увагу як розвитку особистісних якостей, так й формуванню теократичного світогляду. Без цього секуляризація свідомості буде тільки поглиблюватись. Доцільно було б сприяти глибшій інтеграції релігії у повсякденне життя особистості.

Активно проходить процес створення молодіжних організацій при храмах. Залучаються й підлітки, які завершили навчання у катехитичних школах. На молодіжних зібраннях обговорюються актуальні життєві питання, проводяться зустрічі з визначними особистостями (священики, музиканти, педагоги, громадські діячі). Подібні форми роботи дозволяють молоді пізнати, осягнути цінності Православ’я, відчути їх актуальність для особистісного зросту.

Найзначимішою з молодіжних православних організацій на Україні є «Братство преподобного Іони Київського». Братство здійснює свою діяльність за наступними напрямками:

• Організація допомоги онкохворим дітям;

• художня студія;

• катехитична школа;

• зустрічі-бесіди зі старшими людьми;

• організація паломницьких поїздок;

• інформаційна підтримка;

• тренінги та семінари для волонтерів;

• допомога дитячим будинкам;

• допомога літнім та немічним людям;

• надання допомоги під час будівництва чи ремонту храмів;

• випуск молодіжної православної газети [134].

На теренах Західної України спостерігається домінування УГКЦ [133]. ЇЇ діяльність у сфері релігійної освіти є більш різноплановою та цілеспрямованою ніж у Православній Церкві на Сході. Це є наслідком наступних причин:

• традиційне ставлення до Церкви, як важливої культурної інституції, у суспільстві;

• загальна політика Католицької Церкви у соціальній сфері;

• переймання досвіду роботи релігійних організацій на Заході.

При храмах та монастирях УГКЦ діють «біблійні гуртки», де відбувається катехизація не тільки дітей, підлітків, молоді, але й старших людей. Робота цих «гуртків» не обмежується вивченням тільки теологічних дисциплін. Є групи вивчення іноземних мов, «школа мистецтв», спортивні, туристичні секції, проводяться психологічні тренінги, організовуються паломницькі поїздки. Церква активно співпрацює з різними спортивно-патріотичними організаціями (особливо з «Пластом»). У кожній єпархії є відповідальний священик, який координує діяльність парафій у галузі молодіжної політики.

Особливістю роботи Церкви на західній Україні є співпраця з загальноосвітніми навчальними закладами. Предмет «християнська етика» має статус обов’язкового (не факультатив). Багато парафій, через брак матеріального забезпечення, обмежують свою роботу з дітьми викладанням у школі.

Таким чином, можна стверджувати, що на сьогоднішній момент у Церкві відбувається активний пошук адекватних методів формування духовно-моральних цінностей серед дітей та молоді. Загалом, можна констатувати факт відсутності чіткої, послідовної стратегії щодо формування цих цінностей у процесі релігійної освіти. При формуванні системи релігійних цінностей доцільно враховувати й психологічні особливості вихованців, не протиставляти психологію та релігію.