3.2.4. Особливості аксіогенезу підлітків при включенні релігійно-етичних дисциплін у процес традиційної освіти

На відміну від Центральних та Східних регіонів, на теренах Західної України вивчення релігійно-етичних дисциплін включено у процес традиційної освіти. Предмет «Християнська етика» має статус не факультативного, а обов’язкового предмету. Регулярно відбуваються навіть олімпіади з християнської етики.

На думку багатьох педагогів цей метод роботи мав би бути найбільш оптимальним (Б.М. Кузик, А. Кураєв, О.Л. Янушкявічене та ін.). Однак результати нашого дослідження не дозволяють оцінювати його настільки позитивно.

Якщо у попередніх вибірках на позитивному рівні завжди простежувалась декларація позитивного ставлення до релігійних цінностей, то у даній вибірці (91 підліток) на емоційно-позитивному рівні спостерігається відсутність надання значення цінності «спілкування з духовними людьми» (див. Додаток Г, таблиця 4, цінність №11), та відкидання її на когнітивно-негативному рівні (див. Додаток Г, таблиця 7, цінність №11). Отже, повчання священиків, викладачів християнської етики та інших людей, які «уособлюють» релігію, не викликають у досліджуваних емоційного схвалення. Водночас, вони не вважають, що інститут християнського духовенства справляє позитивний вплив на розвиток соціуму. Цей факт викликає особливе здивування, адже у західноукраїнській культурній традиції релігія завжди декларується як найбільш соціальнозначима.

Вплив соціокультурної традиції на формування світогляду досліджуваних простежується у результатах кореляційного аналізу. Так, усвідомлення важливості цінності «домашня молитва» співвідноситься з вибором цінності «повага до старших» (r=0,41, р≤0,05). А емоційне неприйняття цінності «спілкування з духовними людьми» (емоційно-негативний рівень) тісно пов’язане з відкиданням цінності «мир» (r=0,86, р≤0,05). Це дає можливість стверджувати, що «плекання» підлітками релігійних цінностей відбувається завдяки авторитету батьків, старших людей. Досліджувані усвідомлюють, що їх негативне ставлення до релігії не буде «мирно» сприйматись оточуючими.

Водночас, у підлітків спостерігається й розуміння позитивного впливу релігії на людське життя — визначення важливості цінності «домашня молитва» (когнітивно-позитивний рівень) корелює зі зниженням показників чинника «низька фізіологічна опірність стресу» за методикою Філіпса (r=-0,42, р≤0,01). Тобто, «сповідування» релігійних цінностей дозволяє менш болісно реагувати на стресогенні ситуації, сприяє підвищенню захисних сил організму.

Виявлена ще одна цікава тенденція — згідно результатів, отриманих за нашою анкетою «Твій клас», низький соціометричний статус (збільшення кількості негативних виборів) позитивно корелює з цінностями «спілкування з духовними людьми» (r=0,52, р≤0,05) та «езотерика» (r=0,46, р≤0,05) (діяльнісно-позитивний рівень). Отже, до релігії та до містики схильні звертатись ті, хто не зміг реалізувати себе у міжособистісних взаєминах. Підтвердження подібного висновку ми знаходимо й у агіографічній літературі [71].

Високі значення соціального модусу на позитивному та негативному рівнях (див. Додаток Г, таблиці 1 та 2) вказують на актуальність соціальної сфери для підлітків, прагнення покращити якість міжособистісних взаємин.

Таким чином, можна стверджувати, що включення релігійно-етичних дисциплін у систему традиційної освіти, включення релігії до моделі соціального успіху (належне визнання суспільством набутих учнем знань з релігії, нагородження переможців олімпіад з християнської етики, оцінка в атестаті тощо) сприяє більш глибокому поєднанню релігії та повсякденних інтересів підлітка, не перешкоджає процесу самореалізації у інших, важливих для нього, сферах життя. Цей висновок підтверджується й домінуванням у досліджуваних орієнтації на цінності індивідуалізації (незалежність та саморозвиток) (див. Додаток Г, таблиця 3).

Однак, ставлення досліджуваних до релігії обумовлене не тільки поєднанням традиційної та релігійної освіти, але й характером взаємин з людьми, що «уособлюють» релігію (священики, викладачі християнської етики та ін.) та традиціями соціокультурного середовища. Підлітки усвідомлюють залежність позитивного ставлення до них з боку оточуючих, активність процесу інтеграції їх у суспільство, від ступеню декларації ними важливості релігійних цінностей.