3.2. Особливості аксіогенезу підлітків внаслідок застосування різних форм та методів релігійної освіти

3.2.1. Особливості аксіогенезу підлітків при вивченні теологічних дисциплін

Формування духовно-моральних цінностей у підлітків шляхом вивчення теологічних дисциплін є найбільш характерним методом для релігійної освіти [37; 202-205]. Основний спосіб організації навчально-виховного процесу полягає у залученні підлітка до таїнств Церкви та наданні йому певної суми теологічних знань. Заняття відбуваються один раз на тиждень. Вихованці перебувають у храмі на Богослужінні (обов’язковий момент), відвідують заняття в школі (вивчення теологічних дисциплін, традиційних для системи катехитичних шкіл), беруть участь у вечірньому Служінні. Фактично, учні зайняті весь день.

Розглянутий заклад (24 учні) є одним з провідних у місті Чернігові (висновок педагогічної ради викладачів катехитичних шкіл). Переважна більшість досліджуваних є дітьми священиків, з сімей, у яких декларується строге дотримання церковних приписів. З огляду на це, отримані результати емпіричного дослідження мають викликати здивування.

Хоча серед цінностей містичного модусу досліджувані обирали лише релігійні цінності на позитивному рівні (див. Додаток А, таблиці 4, 6 та 8) (тобто, спостерігається чітка диференціація позитиву та негативу щодо релігійної сфери), однак, на діяльнісно-негативному рівні (див. Додаток А, таблиця 9) зафіксований факт відкидання цінностей «масові Богослужіння» та «молитва у храмі наодинці». Результати кореляційного аналізу вказують на те, що учні схильні вважати релігію чинником, який негативно впливає на суспільно-особистісну сферу життя людини. Так, цінність «масові Богослужіння» негативно корелює з цінностями «радість, активність» (r=-0,46, р≤0,05) на когнітивно-позитивному рівні, «розвиток особистості» (r=-0,49, р≤0,05), «матеріальне благополуччя» (r=-0,56, р≤0,05), «нагороди, визнання» (r=-0,49, р≤0,05) на діяльнісно-позитивному рівні. Цінність «домашня молитва» негативно пов’язана з цінностями «матеріальне благополуччя» (r=-0,47, р≤0,05) на діяльнісно-позитивному, та «молодість, краса, здоров’я» (r=-0,46, р≤0,05) на когнітивно-позитивному рівні. Цінність «спілкування з духовними людьми» негативно корелює з цінністю «досягти успіху у житті» (r=-0,48, р≤0,05) на емоційно-позитивному рівні.

Отримані результати, на наш погляд, не є випадковими, адже наявність подібних «проблем» у підлітків-вихованців релігійних освітніх закладів зауважують і ряд православних педагогів (О.Л. Янушкявічене, прот. В. Воробйов, В.В. Зеньковський, М.В. Осоріна та ін.). Причини такого неприязного ставлення підлітків до релігії стають зрозумілими з огляду на наступні результати. Так, відкидання цінностей «масові Богослужіння» та «молитва у храмі наодинці» на діяльнісно-негативному рівні виявилося практично ідентичним відкиданню цінностей «благополуччя у сім’ї», «відпочинок», «молодість, краса, здоров’я», «відвідування виставок, музеїв» та «розвиток особистості» (r=0,70, р≤0,01). Це можна тлумачити як усвідомлення досліджуваними залежності позитивного ставлення до них батьків, дозволу жити власними інтересами від періодичності відвідин храму. Результати спостережень підтверджують подібне тлумачення.

Також, були виявлені високі рангові місця цінностей «благополуччя у сім’ї», «піклування про дітей» на всіх позитивних рівнях (див. Додаток А, таблиці 4, 6 та 8), відкидання цінності «неблагополуччя у сім’ї» на негативному рівні (див. Додаток А, таблиці 5, 7 та 9). Цей факт, на нашу думку, вказує на залежність підлітка від сімейного впливу та його потребу у покращенні внутрішньосімейних стосунків (особливо, щодо нього особисто).

Авітальні тенденції (порівняно високі рангові місця цінності «піклування про померлих» (завуальована «смерть»)), які простежуються на когнітивно-позитивному (М=3,05) та діяльнісно-позитивному (М=2,05) рівнях, свідчать про конфліктність розвитку ціннісно-смислової сфери досліджуваних, антагоністичні прояви між «хочу» та «мушу» у їх свідомості. Отже, можливо стверджувати, що саме сприйняття підлітком специфіки стосунків у сім’ї й обумовлює неконгруєнтне ставлення до релігії.

Також, установлений достовірний кореляційний зв’язок між цінністю «звертати увагу на прикмети, гороскопи» та цінністю «вигравати» (r=0,56, р≤0,01) на когнітивно-негативному рівні дозволяє стверджувати про наявність у досліджуваних схильності усвідомлювати залежність життєвого успіху не від власних зусиль, вмінь та здібностей, а від впливу трансцендентальних чинників.

Під час аналізу домінанти змістовних модусів цінностей на позитивному рівні (див. Додаток А, таблиці 1, 4, 6 та 8) було виявлено, що досліджувані прагнуть декларувати значимість релігійних цінностей містичного модусу. Важливими в житті (когнітивний рівень) досліджувані також вважають релігійні цінності містичного модусу. Однак, факт надання підлітками цієї вибірки високого значення також й цінностям прагматично-житейського модусу (див. Додаток А, таблиця 1) ставить під сумнів щирість їх ставлення до релігії. Та й найбільш емоційнозначимі для цієї вибірки є цінності прагматично-житейського модусу, а не релігійні цінності. Тобто, позитивні емоції в учнів викликає не релігія, як очікувалось, а все те, що сприяє облаштуванню їх життя. Отже, можна стверджувати, що, завдяки виховному впливу педагогів та сім’ї, підлітки навчились усвідомлювати важливість та значення релігії, однак, релігійні цінності не справляють визначальну роль у їх світоглядній позиції.

Отримані результати діагностики за методикою Р. Інглхарта (модифікація М.С. Яницького) вказують на те, що досліджувані прагнуть реалізувати себе у соціальній сфері, покращити якість соціальних транзакцій, намагаються проявити себе у соціумі. У підлітків спостерігається орієнтація на цінності соціалізації (соціальне визнання) (див. Додаток А, таблиця 3).

Актуальність естетичного модусу на діяльнісно-позитивному рівні та зневажання на діяльнісно-негативному (див. Додаток А, таблиці 1 та 2) свідчать про амбівалентне ставлення до естетики, високий інтерес учнів до сфери прекрасного, спрямованість особистості на формування власних критеріїв естетизму. Наявність цінності «розвиток особистості» у десятці найзначиміших цінностей (на емоційно-позитивному та діяльнісно-позитивному рівні) вказує на активний процес формування індивідуальної духовності. Низьке значення цієї цінності на когнітивно-позитивному рівні (див. Додаток А, таблиці 4, 6 та 8) свідчить про те, що досліджувані ще не в змозі проектувати власну духовність на взаємини з соціумом.

Таким чином, можна стверджувати про наявність у «релігійних» підлітків неконгруєнтного ставлення до релігії, конфліктність особистісного розвитку, наявність розбіжностей між «декларованою» (релігійною) та «реальною» системами цінностей. Цей стан є наслідком особливостей навчально-виховного впливу сім’ї та катехитичної школи (суворість виховання, надмірна акцентуація на етичних аспектах, різке протиставлення «релігійного» та «світського» тощо). Водночас, як і у дослідженні Н.В. Свєтлової [162] серед учнів православної гімназії, простежується високий ступінь розвинутості механізмів диференціації позитиву та негативу щодо релігійної сфери.