Психодіагностичні методики Методика сцоо в.Ю. Дмитрієва (авторська модифікація)

З посеред наявних методик вивчення ціннісних орієнтацій особистості найбільш оптимальною для нашого дослідження ми вважаємо удосконалений варіант методики СЦОО В.Ю. Дмитрієва (див. Додаток П):

• у цій методиці релігійні цінності, релевантні сучасним формам ставлення індивіда до релігії, представлені окремим модусом;

• розгляд цінностей на трьох рівнях (емоційному, когнітивному та діяльнісному) надає можливість простежити динаміку засвоєння особистістю певних цінностей, детальніше розкриває ціннісно-смислову структуру особистості;

• ця методика дозволяє виявити не тільки позитивні ціннісно-смислові трансформації індивідуальної свідомості, але й негативну форму світосприйняття;

• усі вищезгадані аспекти дозволяють нам отримати повну аксіоматрицю особистості.

Методика р. Інглхарта в модифікації м.С. Яницького

Дана методика [200-201] дозволяє вивчити спрямованість людини на різні групи цінностей. М.С. Яницький виділяє, виходячи з трьохрівневої моделі ціннісної системи особистості, орієнтацію на цінності адаптації (виживання та безпека), соціалізації (соціальне схвалення) або індивідуалізації (незалежність та саморозвиток). Запропонована ним методика заснована на виборі досліджуваними найбільш важливих цінностей з пропонованого переліку, що включає індикатори орієнтації на дані групи цінностей. Досліджуваним пропонується картка, що містить 9 позицій (три блоки по три пункти в кожному):

1. Відсутність нужди, матеріальний достаток.

2. Родинне благополуччя.

3. Можливість інтелектуальної та творчої самореалізації.

4. Збереження сил та здоров'я.

5. Престижна робота.

6. Можливість користуватися демократичними правами і свободами.

7. Збереження порядку та стабільності в суспільстві.

8. Повага оточуючих, суспільне визнання.

9. Будівництво більш гуманного та терпимого суспільства.

Пункти 1, 4, 7 є індикаторами орієнтації на цінності адаптації; пункти 2, 5, 8 — на цінності соціалізації; пункти 3, 6, 9 — на цінності індивідуалізації.

Досліджуваним пропонується вибрати найбільш важливе для себе (можливо вказати від 1 до 3 варіантів).

Перевагами цієї методики є:

• Зручність у використанні.

• Можливість застосування при групових дослідженнях, в умовах табору.

• Вивчення спрямованості людини на різні групи цінностей є релевантним завданням нашого дослідження.

• Виявлені вектори ціннісного розвитку людини, доповнені особистісними особливостями, дозволяють більш чітко розглядати динаміку особистісного аксіогенезу.

Особистісний опитувальник Р. Кеттела (№ 120 (60 + 60), 12PF)

Опитувальники, в основу яких закладений типологічний підхід до вивчення особистості (ММРІ, Айзенк, тощо), не сприятимуть досягненню мети нашого дослідження (в силу вищезгаданих причин). Саме тому, нами вбачається доцільним використання опитувальника Р. Кеттела [151], який розглядає особистість як індивіда з притаманною йому сукупністю рис. Автор виходив з 4500 рис особистості, виділених Г.Олпортом та Х.Олдбергом, кількість яких за допомогою методів семантичного аналізу та статистичної обробки була під кінець скорочена до 16.

• Фактор А – «замкнутість – товариськість»;

• Фактор В – «інтелект»;

• Фактор С – «емоційна нестійкість – емоційна стійкість»;

• Фактор Е – «підпорядкованість – домінантність»;

• Фактор F – «стриманість – експресивність»;

• Фактор G – «схильність до почуттів – висока нормативність поведінки»;

• Фактор Н – «боязкість – сміливість»;

• Фактор І – «жорсткість – чутливість»;

• Фактор L – «довірливість – підозрілість»;

• Фактор М – «практичність – розвинута уява»;

• Фактор N – «прямолінійність – дипломатичність»;

• Фактор О – «впевненість у собі – тривожність»;

• Фактор Q₁ – «консерватизм – радикалізм»;

• Фактор Q₂ – «конформізм – нонконформізм»;

• Фактор Q₃ – «низький самоконтроль – високий самоконтроль»;

• Фактор Q₄ – «розслабленість – напруженість»;

• Фактор MD – «адекватність самооцінки».

Існує декілька варіантів методики: А, В (по 178 питань; розрізняються лише переформульованими питаннями — застосовуються для ретестінгу), С і D (скорочений варіант на 105 питань), Е (для дослідження малограмотних, культурно неадаптованих осіб), 12 - ти факторний дитячий варіант (2 частини по 60 питань; в ньому відсутні фактори L, M, N, Q1, Q2 та введений новий фактор — D (збудженість, підвищена активність — стриманість, флегматичність), адаптований 17 - факторний варіант (авт. О.Г. Шмельов; містить додаткову шкалу — «соціальна бажаність»).

Досліджуваному пропонується відповісти на запитання одним з трьох варіантів відповідей: «так», «ні», «не знаю» (або «а», «в», «с»), при цьому його попереджають, щоб відповідей «не знаю» було якомога менше. Обробка результатів здійснюється за допомогою ключа. Співпадіння відповідей досліджуваного з ключем оцінюється в 2 бали для відповідей типу «а» та «с», співпадіння відповіді «в» – оцінюється в 1 бал. Виключення складає фактор «В» — будь-яке співпадіння оцінюється в 1 бал.