- •Історичність предмету філософії. Соціокультурна зумовленість філософії. Філософія як активний чинник формування культури людини та людства.
- •Специфіка філософського знання. Відношення «людина-світ» як основоположна філософсько-світоглядна проблема.
- •Роль філософії у пізнанні людини та світопізнанні. Філософська культура вченого
- •Світоглядна основа філософії. Філософія як теоретичний світогляд та практична мудрість
- •Філософія і конкретні науки. Методологічна функція філософії. Інтегративна функція філософії.
- •Структура та основна проблематика сучасного філософського знання
- •Основні методи філософського пізнання та можливості їх застосування в пізнанні світу та науки
- •Міфологія і релігія. Форми сучасної міфології. Роль релігії в сучасних глобальних процесах
- •Наука та її роль у сучасному світі. Загальна структура наук
- •Наука як форма раціональності. Історичні типи наукової раціональності: класична, некласична, постнекласична.
- •Система методів наукового пізнання. Методологія, метод, методика. Загальнонаукові методи пізнання.
- •Єдність чуттєвого, раціонального та інтуїтивного в пізнанні. Проблема творчої уяви в пізнанні
- •Рівні наукового пізнання: емпіричний і теоретичний. Інтуїтивне пізнання в науці.
- •Діяльність як універсальний спосіб людського буття. Види діяльності. Поняття та види досвіду.
- •Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Істина та її достовірність. Об’єктивна істина та історична правда.
- •Проблема істини у науці та філософії. Критерії та принципи істинного знання. Основні концепції істини.
- •Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука.
- •Проблема, гіпотеза, концепція та теорія в науковому пізнанні. Поняття наукової парадигми.
- •Соціокультурні функції науки. Проблема лідерства та школи в науці. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність науковця.
- •Мова як засіб комунікації та пізнання. Роль мови у розвитку свідомості. Форми культурних мов: мова науки, мова філософії, мова мистецтва, мова релігії.
- •Поняття наукового факту й закону. Співвідношення досвіду, наукового знання та реальності.
- •Категорії «закон» і «хаос» у сучасній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми.
- •Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи. Закони і принципи діалектики.
- •Бердяєв м. «Доля людини в сучасному світі» // «Філософія свободи».
- •Грушевський м. «Хто такі українці і чого вони хочуть?» // Франко і. «Поза межами можливого»
- •Франко. «Поза межами можливого»
- •Грушевський. «Хто такі українці, і чого вони хочуть»
- •Енгельс ф. Вступ до «Діалектики природи» // Маркс к. Передмова до «Критики політичної економії»
- •Кун т. «Структура наукових революцій».
- •Ліотар ж.-ф. «Стан постмодерну».
- •Камю а. «Міф про Сізіфа» // «Бунтівна людина».
- •Камю. «Бунтівна людина».
- •Ніцше ф. «По той бік добра і зла» // «Так казав Заратустра».
- •Ортега-і-Гассет х. «Що таке філософія?» // «Повстання мас».
- •Поппер к. // «Відкрите суспільство та його вороги».
- •Платон. «Бенкет» // «Федон» // «Держава»
- •Руссо ж.Ж. «Про суспільний договір» // «Принципи політичного права».
- •Сартр ж.-п. «Екзистенціалізм – це гуманізм»
- •Юркевич п. «Серце та його значення в духовному житті людини» // Сковорода г. «Кільце. Дружня розмова про душевний світ».
- •Тоффлер е. «Третя хвиля»
- •Тойнбі а. «Дослідження історії».
- •Хантінгтон с. «Зіткнення цивілізацій».
- •Фукуяма ф. «Великий розрив» // «Кінець історії»
- •Фромм е. «Мистецтво любити» // «Втеча від свободи».
- •Фрейд «я і Воно» // «Вступ до психоаналізу».
- •Шеллер м. «Положення людини у космосі».
- •Ясперс к. «Витоки історії та її мета» // «Духовна ситуація часу».
Грушевський м. «Хто такі українці і чого вони хочуть?» // Франко і. «Поза межами можливого»
Франко. «Поза межами можливого»
Іван Якович Франко (1856–1916) – видатний український мислитель, письменник, політичний і громадський діяч – народився в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області в родині сільського коваля. Вчився у Львівському і Чернівецькому університетах. За соціалістичну пропаганду серед робітників був кинутий до в'язниці, де пробув дев'ять місяців. Здійснив переклад українською мовою деяких творів К. Маркса. Був організатором демократичного журналу "Громадянський друг", збірників "Дзвін", "Молот". У 1893 р. у Віденському університеті захистив дисертацію, здобувши учений ступінь доктора філософії, а в 1906 р. вчена рада Харківського університету присудила йому почесне звання доктора філології.
У праці "Поза межами можливого" (1900) І. Франко обґрунтовує свій погляд на національний розвиток та шляхи розв'язання національного питання.
І. Франко підкреслює, що основним елементом політичної незалежності будь-якої нації є економічне питання – звільнення від економічного визиску в будь-якій формі. Національно-економічні проблеми самі собою, на думку Франка, послідовно ведуть "усяку націю до виборювання для себе політичної самостійності"
Саме економічні проблеми, їх вирішення мають бути вихідним і головним елементом на шляху досягнення національної незалежності. "Економічне питання, – зазначає Франко, – таке важне, таке основне, що й при справі політичної самостійності всякого народу не що поминути його не можна, але треба класти його як вихідну точку".
Але разом з тим, підкреслює Франко, не слід абсолютизувати матеріальні стимули і недооцінювати духовні потреби. В цьому плані він висловлює сумніви щодо марксистського положення про вирішальну роль матеріального виробництва в розвитку суспільства. Він говорить про однобічність марксистської концепції матеріалістичного розуміння історії: "не тільки потреби жолудка.., а цілий комплекс... фізичних і духовних потреб" людини є рушіями суспільного прогресу. І там, де "ідеали живі", розвиваються..., маємо й прогресивну і чимраз інтенсивнішу матеріальну продукцію. Де нема росту, розвитку, боротьби і конкуренції у сфері ідеалів, там і продукція попадає в китайський застій". Тобто Франко вважав, що рушієм суспільного життя є як матеріальні інтереси, так і суспільні ідеали.
Всі прагнення, устремління мають спрямовуватися на реалізацію ідеалу повного, нічим не обмежуваного життя і розвитку нації, "Все, що йде поза рами нації це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою", або прагненням "вселюдськими" фразами прикрити своє духовне відчуження від рідної нації.
Свободу і незалежність Україна може здобути шляхом утвердження національної гідності, гордості, об'єднання усіх сил, відчуття себе українцями, українською нацією, здатною до самостійного культурного і політичного життя.
Іван Франко говорить, що втілення в життя ідеалу національної самостійності лежить поки що "поза межами можливого". Але впадати у відчай не варто, слід не забувати, що "...тисячні стежки, які ведуть до його осущення, лежать просто-таки під нашими ногами, і що тільки від нашої свідомості того ідеалу, від нашої згоди на нього буде залежати, чи ми підемо тими стежками в напрямі до нього, чи, може, звернемо на зовсім інші стежки... Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватися до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не створить його там, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина".
