9. Політичні ідеї французького Просвітництва: порівняльний аналіз поглядів ш.-л. Монтеск’є та ж.-ж. Руссо.

Просвітництво - європейський загальнокультурний рух за поширення раціонального знання, подолання релігійного мракобісся й невігластва мас, упровадження в суспільне життя цінностей, що базуються на повазі людської гідності.

Шарль Луї де Монтеск’є (1689-1755 pp.) - французький філософ-просвітник, автор концепції поділу влади. Автор доводив, що виникнення держави і права, багатоманітність законів та установ є результатом дії об'єктивних чинників і закономірностей, які складають "дух законів". До таких чинників належать насамперед географічні: клімат , величина території, рельєф місцевості, грунт.

До утворення суспільства й держави люди жили за природними законами, до яких належать рівність, прагнення до миру , добування їжі, бажання жити спільно та ін. Слабкість людей штовхає їх до об'єднання в суспільство, в якому вони набувають сили, але втрачають рівність і мир. Війни спонукають людей до встановлення позитивних законів, до яких належать міжнародне право (визначає відносини між народами), політичне право (визначає відносини між правителями і підданими), цивільне право (регулює відносини між громадянами). Потреба людей у спільних законах зумовлює необхідність утворення держави. Позитивні закони мають відповідати природі, формі правління, географічним чинникам, способу життя населення, чисельності, звичаям.

Особливу увагу приділяє проблемі співвідношення закону і свободи. Суть політичної свободи полягає в тому, щоб робити не те, що хочеш, а те, що дозволяють закони. Звідси його знаменитий вислів: "Свобода дає право робити все, що дозволено законами". Мислитель наголошував, що політична свобода можлива лише за поміркованих форм правління, а не в деспотії. Державою, в якій найповніше здійснюється політична свобода, є монархія. Політичним ідеалом Монтеск'є була англійська конституційна монархія.

Монтеск'є наголошував, що й за поміркованого правління політична свобода може бути лише там, де виключена можливість зловживання владою; для цього в державі необхідно здійснити поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження її в одних руках і зловживання нею. Визначальною в системі поділу є законодавча влада.

Видатний філософ і політичний мислитель Жан-Жак Руссо (1712-1778) захищав у боротьбі інтереси широких народних мас.

Природний стан він називав "золотим віком", в якому не було приватної власності, всі люди були вільними і рівними. У цьому стані був лише один вид нерівності - фізичний, зумовлений природними відмінностями людей. Але з появою приватної власності з'являються суспільна нерівність, поділ на багатих і бідних та боротьба між ними. Політичний устрій має бути таким, щоб людина, об'єднуючись з іншими людьми в суспільство, не втрачала своїх природних прав і зберігала свободу. Обгрунтуванню цього твердження слугує ідея народного суверенітету, яка є центральною у його вченні.

Суверенітет належить народові. У громадянському стані люди стають більш вільними й рівними, бо якщо природна свобода обмежена силами кожної окремої людини, то громадянська свобода, яка виникла в результаті суспільного договору, обмежена загальною волею суверена.

Народний суверен - це влада, яка здійснюється загальною волею більшості і є неподільною. Суверенітет не може бути переданий окремій особі, він не може бути обмежений ніякими законами. Цим самим Ж.-Ж. Руссо заперечував ідею поділу влади і представницьку форму її здійснення. Він висував ідею прямого народоправства. Суверенна законодавча влада, на його думку, має здійснюватися лише безпосередньо самим народом-сувереном. Виконавча влада створюється не на основі суспільного договору, а самим сувереном для виконання законів та підтримки політичної і громадянської свободи.

Наслідуючи Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо вважав, що форми правління залежать від величини території: демократія є найбільш придатною для малих держав, аристократія - для середніх, а монархія - для великих.

Спільні риси: встановлення законів, збереження свободи людини, монархія – одна з форм правління в обох.

Відмінності:

• чинники виникнення держави і права (Монтеск’є – об’єктивні, Руссо – природне право і суспільний договір);

• законодавча основа (Монтеск’є – позитивні закони, Руссо – суспільний договір);

• поділ влади (Монтеск’є – законодавча, виконавча, судова; Руссо – немає, вся влада налнжить суверену, тобто народу);

• форми державного правління (Монтеск’є – республіка, монархія, деспотія; Руссо – демократія, аристократія, монархія).