Тема 9 Майстерність публічного мовлення

Публічні промови – доля не тільки політиків, дипломатів, керівників і викладачів. Час від часу перед кож­ним може постати необхідність виголосити промову – на батьківських зборах, на мітингу, на зборах службовців, на різноманітних церемоніях, ділових заходах тощо. Виголосити довгу, змістовну, переконливу й виразну промову експромтом здатен хіба що один оратор із тисячі. Гарний вис­туп – результат ретельної підготовки. Насамперед промову варто написати. Виклад думок у письмовій формі відрізняється від усного мовлення складністю речень, наявністю дієприслів­никових і дієприкметникових зворотів та інших граматичних конструкцій. Тому, складаючи текст майбутнього виступу, не варто наслідувати авторів глибокодумних статей у солідних га­зетах і журналах. Склавши фразу, потрібно уявити собі, як вона буде звучати під час усного виступу. Обов'язково потрібно кілька разів зробити репетицію вис­тупу, стоячи вдома перед дзеркалом. Майстерність оратора – акторська майстерність. Репетиції допомагають і вдосконали­ти текст, і знайти інтонації, і відпрацювати жести.

Головну думку, ідею виступу не можна проголошувати відразу. У перші хвилини й оратор, і аудиторія не­достатньо зібрані, щоб точно зрозуміти суть справи. Крім того, у слухачів може зникнути бажання слухати далі. «Для розминки» найкраще почати з якого-небудь анекдоту, кур­йозного факту, дотепного афоризму, яскравої цитати. Привернути увагу аудиторії оратор може, звернувшись до присутніх із несподіваним, каверзним запитанням, на яке ау­диторія не зможе відповісти.

У тексті виступу варто уникати спеціальних термінів і слів, що можуть бути незрозумілими. Виклад теорії необхідно проілюструвати прикла­дами. Виступ повинен закінчуватися ефектно, так, щоб за­пам'ятався, оскільки невиразна кінцівка може зіпсувати навіть найкращий виступ. Закінчувати промову, як і почина­ти, найкраще жартом, коротким анекдотом або цитатою. Прекрасний варіант – коли фінал якось пов'язаний із жартом чи цитатою, використаними на початку виступу. У цьому ви­падку виступ перетворюється на цілісний, завершений твір. Логічним завершенням промови також може бути заклик ау­диторії до дії.

Виголосити довгу промову, не заглядаючи в папірець, мало ко­му під силу. Але квапливе, плутане чи, навпаки, монотонне читання виглядає як неповага до аудиторії. Недбало вимовлена промо­ва не лише шкодить справі, яку обстоює оратор, але і свідчить про його погані манери. Тому важливо й те, що говорить людина, і те, як вона говорить. Дуже важливий тембр голосу. Аудиторія з ве­ликою увагою слухає того, хто говорить низьким тембром, але голосно. Одночасно високий і гучний голос дратує аудиторію.

Оптимальною швидкістю публічного виступу вважають приблизно 110–120 слів на хвилину (приблизно половина надрукованої сторінки). Варто пам'ятати, що приблизно 80 % інформації людина сприймає за допомогою органів зору. Тому найсильнішими ар­гументами можуть стати слайди, фільми, таблиці, різні предме­ти. Виступ без жестів здається нуд­ним, але безперервна жестикуляція швидко стомлює аудиторію і відволікає від змісту промови. І вже зовсім неприпустимо роз­махувати руками, виступаючи безпосередньо поблизу слухачів.

Оратор повинен бути бадьорим, елегантним. На­вряд чи виступ може сподобатись, якщо оратор справляє неприємне враження. Вийшли на сцену чи трибуну – посміхайте­ся, усім своїм виглядом підкреслюйте повагу до при­сутніх. Оратор повинен бути зібраним та енергійним. А для цьо­го напередодні відповідального виступу необхідно добре відпочити.

Міжнародний етикет висуває суворі вимоги до одягу промовця. Костюм жінки повинен бути насамперед простим, строгим, без зайвих прикрас. Дуже важливо, щоб прикраси не дзе­ленчали під час руху. Чоловік повинен бути вдягнений у діловий костюм, обов'язково з краваткою. На початку публічного виступу потрібно висловити подяку голові за його рекомендацію, окремо привітати відомих осіб. Потім необхідно звернутися до присутніх: «Пане президенте, по­важні гості, пані та панове». Чи наприклад: «Пане голово, ша­новні колеги, добрий вечір». Наприкінці виступу не буде зайвим подякувати слухачам за увагу. Вимовити це необхідно голосно й упевнено.