Метод базується на основі відношення середньорічного прибутку і середньої величини інвестицій у проект. Показник зіставляється з річною ефективністю інших проектів і вибирається оптимальний.

Переваги:

• Простота.

• доступність інформації.

Недоліки:

• Базується на бухгалтерському визначенні доходу, а не на грошових потоках.

• Не враховується час притоку і відтоку коштів.

• Не враховується інфляція.

• Прибуток за останній рік оцінюється так як і за перший

Рентабельність капітальних вкладень визначається за формулою:

де Пср – середньорічний прибуток, грн.

Кин – капітальні витрати, грн.

Метод окупності капітальних вкладень.

Окупність – кількість років, необхідних для відшкодування витрат.

Розраховується за формулою:

Недоліки методу:

1. Не можна визначити загальну рентабельність проекту, тому що невідома величина грошових потоків за межами строків окупності.

2. Розглядається період покриття витрат у цілому.

3. Не враховується інфляція.

Завжди застосовується разом з іншими методами.

Метод внутрішньої норми прибутку по капітальним вкладенням

Внутрішня норма прибутку – це коефіцієнт дисконтування, що зіставляє поточну вартість майбутніх потоків коштів і поточну вартість вкладень у результаті реалізації проекту. Розрахунок проводиться за формулою:

Переваги методу:

1. Враховує зміну вартості грошей у часі.

2. Дає більш об'єктивну оцінку проекту.

3. Дозволяє врахувати як величину, так і розподіл у часі очікуваних грошових потоків у кожнім періоді реалізації проекту.

Приклад:

Величина витрат 150 тис. грн., загальний прибуток за 6років 260 тис. грн. Внутрішня норма прибутку чи коефіцієнт дисконтування 25%. Порівняти 2 варіанта вкладення капіталу.

Рік	1 варіант		2 варіант
	Потік	Поточна вартість	Потік	Поточна вартість
1	10	8	20	16
2	20	12,8	50	32
3	40	20,48	60	30,72
4	50	20,48	80	32,77
5	80	26,21	40	13,11
6	60	15,73	10	2,62
	260	103,7	260	127,22

Згідно розрахунку найвигіднішим буде другий варіант капітальних вкладень, так як поточна вартість майбутнього прибутку буде вищою.

Метод чистої поточної вартості.

Чиста поточна вартість – це різниця між вартістю грошових потоків, перерахованих на дійсний момент і поточною вартістю витрат.

Метод заснований на дисконтуванні грошових потоків з метою визначення ефективності довгострокових вкладень. Якщо величина поточної вартості більше чи дорівнює нулю, то проект приймається. Якщо величина поточної вартості менше нуля, то проект відхиляється.

Тема 9. Оцінювання фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення економічної ефективності підприємства і виконання на цій основі своїх зобов’язань перед іншими підприємствами, банками, бюджетами і т. д.

Основні завдання аналізу ФСП:

1. Дослідження ділової активності підприємства;

2. Дослідження ефективності використання майна підприємства;

3. Дослідження ліквідності і платоспроможності;

4. Оцінка стану підприємства на зовнішніх фінансових ринках.

Аналіз фінансового стану підприємства є частиною загального економічного аналізу діяльності підприємства. Тобто, аналіз економічної діяльності підприємства складається з 2 взаємопов’язаних розділів:

1.Фінансовий аналіз;

2. Управлінський аналіз.

Фінансовий аналіз – це зовнішній аналіз за даними публічної фінансової звітності.

Але фінансовий аналіз можна проводити як внутрішній аналіз за даними бухгалтерського обліку.

Управлінський аналіз – це внутрішньогосподарський аналіз за даними управлінського обліку.

Прийоми і методи аналізу ФСП

Прийоми:

1. Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2. Вертикальний аналіз – визначення структури фінансових показників (згідно фінансової звітності);

3. Трендовий аналіз – визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, що досліджується (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція показника, що досліджується на перспективу);

4. Аналіз відносних показників – це розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позицій різних форм звітності;

5. Факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів на показник, що досліджується.

Методи:

1. Ланцюгових підстановок;

2. Абсолютних і відносних показників;

3. Індексний;

4. Логарифмічний;

5. Інтегральний;

Фінансовий аналіз потребує використання різних моделей. Їх існує 3 види:

1. Дескриптивні моделі – основні. До них належить побудова системи звітних балансів, а також вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової звітності, система аналітичних показників.

2. Предикативні – це моделі прогностичного характеру. Наприклад, вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства і для прогнозування в цілому майбутнього стану підприємства. Наприклад: точка беззбитковості, побудова прогнозного фінансового звіту.

3. Нормативні – це моделі, які дають змогу порівняти фактичні результати діяльності підприємства з нормативами.