20.Принципи лікування ревматизму

Лікування. Основа терапії - етапність: стаціонар - полі клініка - курорт. При гострому ревматизмі в стаціонарі здійснюють етіотропну терапію, застосовуючи пеніцилін - протягом 7-10 діб, потім переходять на препарати пролонгованої дії (біцилін-5, ретарпен, екстенцилін дозою по 1 200 000 - 2 400 000 ОД) кожні 2 тиж протягом 2 міс.

Існують дані про ефективність дії інших антибіотиків. Як протизапальні засоби застосовують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), глюкокортикостероїди. Призначають НПЗП (індометацин, вольтарен) при гострому та підгострому ревматизмі з високим і помірним ступенями активності протягом одного місяця. Ацетилсаліцилову кислоту можна вживати по 1 г 4 рази/добу, ібупрофен - по 0,4 г 4 рази/добу.

Амінохінолінові сполуки мають слабку імунодепресивну дію. Призначають при ревмокардиті з затяжним, латентним перебігом. Найчастіше застосовують делагіл (0,25 г 12 рази/добу протягом 6-12 міс).

Глюкокортикостероїди слід призначати для лікування хворих на тяжкий та загрозливий для життя кардит. Частше застосовують преднізолон (25-30 мг/добу протягом 2 тиж, потім дозу знижують на 2,5 мг кожні 5-7 діб). Курс лікування - 1,5 - 2 міс. У комплексній терапії хворих на ревматизм доцільно за стосувати препарати, які покращують метаболічні процеси у міокарді (рибоксин, АТФ, вітамін В6, ліпоєва кислота, кокар боксилаза, оротат калію, предуктал).

21.Первинна профілактика ревматизму

Первинна профілактика — це профілактика виникнення ревматизму у ще здорової дитини. Вона включає заходи, спрямовані на підвищення природного імунітету (повноцінне харчування, правильне чергування праці і відпочинку, загартовування, достатнє перебування на свіжому повітрі, дозовані заняття фізкультурою І спортом, приймання аскорбінової кислоти і полівітамінів) і запобігання стрептококовому інфікуванню (оздоровлення осіб, що оточують дитину, ліквідація скупченості у школі і занять у дві зміни, поліпшення житлових умов); своєчасне і повне лікування стрептококових захворювань у дітей (ангіна, хронічний тонзиліт, хронічний фарингіт тощо).Первинна профілактика ревматичної хвороби – це боротьба з джерелом інфекції – санація вогнищ, які можуть в майбутньому призвести до виникнення гострої ревматичної лихоманки. Слід одягатися відповідно сезону, уникати переохолоджень постійно вести здоровий спосіб життя,загартовувати організм (ранковими зарядками, прогулянками на свіжому повітрі), дбати щоб їжа завжди була вітамінізованою фруктами, овочами, була свіжою та якісною.

22.Вторинна профілактика ревматизму

Вторинна профілактика ревматизму — це профілактика рецидивів і прогресування ревматизму, який уже виник. Вона включає: 1) диспансерне спостереження за хворим на ревматизм; 2) біцилінопрофілактику; 3) своєчасне лікування вогнищ хронічної інфекції та інтеркурентних захворювань.

Вторинна профілактика підрозділяється на щорічну, сезонну та поточну. Мета проведення вторинної профілактики: запобігання рецидивам і прогресуванню хвороби в осіб, які перенесли ревматизм. Щорічній профілактиці протягом 3 років підлягають хворі, які перенесли ревматизм, і в них не сформувалася вада серця, і протягом 5 років, якщо вада серця сформувалася. Таким хворим призначають уводити щомісяця біцилін-5 у поєднанні з курсами лікування НПЗП (диклофенаком, індометацином). Сезонну профілактику проводять восени та навесні (після закінчення щорічної), застосовуючи біцилін-5. При перенесенні хворим на ревматизм інтеркурентних втручань (екстракції зубів, порожнинні операції тощо) здійснюють двотижневий курс лікування антибіотиками та НПЗП (поточна профілактика).