5.Принципи лікування гіпертонічної хвороб

Хворі на гіпертонічну хворобу підлягають амбулаторному лікуванню. При діастолічному артеріальному тиску, нижчому від 105 мм рт.ст. (14 кПа), лікування починають з немедикаментозної гіпотензивної терапії. До неї належать нормалізація маси тіла, зменшення вживання кухонної солі до 4-6 г на добу, усунення психотравмуючих чинників, дієта з обмеженням тваринних жирів і холестерину, ЛФК, бальнеологічні і фізіотерапевтичні процедури, санаторно-курортне лікування. Якщо протягом 8-12 тиж артеріальний тиск не нормалізується, то доцільно перейти на медикаментозне лікування. Показання до останнього при першому огляді хворого: а) діастолічний артеріальний тиск, що перевищує 105 мм рт.ст.(14 кПа), б) гіпертрофія лівого шлуночка; в) спадкова гіпертонічна хвороба у віці до 40 років. Оскільки у 85 % хворих буває м'яка або помірна гіпертензія, то вони підлягають монотерапії (перший ступінь). Найширше у клінічній практиці використовують бета-адреноблокатори і блокатори t/i-адренорецепторів. Анаприлін (обзидан, пропранолол, індерал) призначають хворим молодого віку при високому систолічному АТ, синусовій тахікардії, аритмії, поєднанні гіпертензії зі стенокардією. Добова доза - від 80 до 200 мг, при зниженні артеріального тиску переходять на два прийоми (вранці та ввечері). Побічні реакції: артеріальна гіпотензія, брадикардія, бронхоспазм, блокади серця. Широко використовують клофелін (клонідин)). Монотерапія сечогінними засобами показана хворим старшого віку з високим діастолічним тиском, синусовою брадикардією, набряками, надлишком маси тіла. Призначають гіпотіазид. Якщо лікування триває більше 3-4 тиж, то для боротьби з гіпокаліємією призначають панангін (аспаркам) або верошпірон. Для людей похилого віку найкращим є тріампур - по 1-2 таблетки в 2 прийоми. Якщо протягом 2-4 тиж монотерапія не привела до стійкого зниження артеріального тиску, то переходять на другий ступінь (поєднують клофелін або анаприлін з гіпотіазидом). Найбільш вдалою є комбінація анаприліну в дозі 60-120 мг на добу з ніфедипіном (коринфар, кордафен, кордипін) - по 30-60 мг на добу. Антагоністи кальцію з групи ніфедипіну затримують прогресування атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, ось чому їх так широко використовують при артеріальній гіпертензії. Інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту (капотен, каптоприл, еналаприл, раміприл).Стабільний гіпотензивний ефект спостерігається у 70-90 % хворих. Виразний гіпотензивний вплив здійснюють комбіновані препарати - адельфан-езидрекс, грирезид К, кристепін, синіпрес тощо. їх недоцільно призначати при м'якій артеріальній гіпертензії і в ранній стадії гіпертонічної хвороби.

6.Первинна профілактика гіпертонічної хвороби

Первинна профілактика ГХ включає боротьбу з факторами ризику.

Вона спрямована на оздоровлення населення з дотриманням здорового способу життя. Складові частини первинної профілактики: нормалізація маси тіла з обмеженням калорійності їжі; харчування з обмеженням кухонної солі до 4-6 г/добу; фізичні навантаження при гіподинамії; по можливості виключення стресів з модифікацією поведінки людей, особливо психологічного типу А.

Для попередження розумового і психоемоційного перенапруження необхідно добитись раціонального чергування розумової і фізичної роботи.

Для створення позитивного стереотипу життя хворим на ГХ треба порекомендувати чітко організувати розпорядок дня.

Важливою умовою ефективної первинної профілактики ГХ є боротьба з гіподинамією.У багатьох людей розумової праці витрати енергії на фізичну роботу значно менші, ніж рекомендуються. Це призводить до зниження толерантності до фізичного навантаження, надлишкової маси тіла. З метою профілактики гіподинамії необхідно розробити комплекс заходів з розширення рухової активності з врахуванням віку, статі, рівня толерантності до навантаження тощо.

При визначенні заходів первинної профілактики ГХ необхідно враховувати ступінь індивідуального ризику. Першочергово потребують превентивних заходів особи, які мають кілька факторів ризику (високий ступінь індивідуального ризику).