Родина Політріхові – Polytrichaceae

Представник: зозулин льон звичайний – Polytrichum commune Hedw.

Завдання:

Розглянути і замалювати:

1.Зовнішній вигляд рослини – жіночий екземпляр із спорогонієм і чоловічий екземпляр з рядами обгортки із криючих листків (парафізів) навколо групи антерідіїв.

2. Поздовжній радіальний зріз спорогонія. Позначити: каліптру; кришечку; урну (спороносну частину) і апофізу.

3. Внутрішню будову урни. Позначити: стінку; колонку; епіфрагму; зубці перистома в розрізі; спо­рангій з археспоріальними клітинами.

Підклас Сфагнові мохи, або Сфагніди – Sphagnidae

Порядок Cфагнові, або Білі, мохи – Sphagnales

Родина Сфагнові – Sphagnaceae

Представник: сфагнум – Sphagnum sp.

Завдання:

Розглянути і замалювати:

1. Зовнішній вигляд рослини. Позначити: короткі бічні гілочки голівок; прямостоячі та повислі гілочки; спорогоній; листки.

2. Будову листка. Позначити: хлорофілоносні клітини; гіалінові (водоносні) клітини; продихи.

3. Поздовжній розріз спорогону. Позначити: колонку; спорангій (у вигляді склепіння); багатошарову стінку; кришечку.

Література.1*: 178-186,194-208; 2: 50-62, 63-66; 3: 188-200; 4: 79-89; 5: 29-53; 11: 155-343 (вибірково); 12: 75-96.

Заняття 2. Відділ ПЛАУНОПОДІБНІ – Lycopodiophyta

Відділ плауноподібні характеризується наявністю коренів, стебла,

листків. В циклі розвитку переважає спорофіт, який являє собою пагін із спороносними листками звичайної структури та із спорофілами, які чергуються із стерильними листками (трофофілами) і утворюють спороносні зони або зібрані на кінцях гілок у спороносні колосовидні стробіли.

_______________________

* Тут і далі вказані порядкові номери підручників, посібників та методичних вказівок, а після двокрапки – номери сторінок; повна назва джерел наводиться в загальному списку, який поміщено в кінці методичних вказівок.

У відділі є як рівно-, так і різноспорові рослини. Гаметофіт менший за розміром і складається з пластинки (заростка) із статевими органами. Відділ містить два класи – Плауновидні та Молодильникові. Клас Плауновидних характеризується мікрофілією і наявністю колосків із трикутних спорофілів, на кожному з яких міститься по одному спорангію. В недозрілих спорангіях знаходиться археспоріальна тканина, в дозрілих – спори (клітини, з яких розвивається заросток). Корені і стебла дихотомічно галузяться. Рід плаун є ізоспоровою рослиною. Із спор розвивається двостатевий заросток (гаметофіт).

Клас Плауновидні, або Лікоподіопсиди – Lycopodiopsida

Порядок Плаунові – Lycopodiales

Родина Плаунові – Lycopodiaceae

Представник: плаун булавовидний – Lycopodium clavatum L.

Завдання:

Розглянути і замалювати:

І. Загальний вигляд плауна. Позначити: придаткові корені; дихотомічнo розгалужене стебло; спороносні колоски.

2. Листки. Позначити: вегетативні листки; листки-спорофіли (спорофілоїди); спорангії, що розміщені по одному із зовнішнього боку біля основи спорофілів.

3. Спори. Позначити: інтину; екзину; трипроміневий тетраедний рубець.

4. Схему циклу розвитку плауна (ізоспорової рослини), позначити місце редукційного ділення на ній.

5. Будову зародка. Позначити: стебельце; перший листок; придатковий корінь.

Клас Молодильниковидні, або Ізоетопсиди – Isoetopsida

Порядок Плаункові (Селагінели) – Selaginellales

Родина Селагінелові – Selaginellaceae

Представник: Селагінела (плаунок) – Selaginella sp.

Завдання:

Розглянути і замалювати:

1. Зовнішній вигляд спорофіта. Позначити: дорзовентральний пагін; дихотомічне розгалуження; диморфізм філоїдів, характер їх розміщення на стеблі; спороносні колоски; спорангії.

2. Поздовжній зріз колоска. Позначити: вісь; спорофілоїди; мікро- і мегаспорангії із спорами; язички (які сидять на спорофілоїдах вище місць прикріплення спорангіїв).

3. Схему циклу розвитку селагінели.

Література: 1: 225-241; 2: 74-82; 4: 90-93; 5: 53-69.

Відділ ХВОЩЕПОДІБНІ, або ЕКВІЗЕТОФІТИ – Equisetophyta

Для хвощеподібних характерна наявність пагонів, які чітко почленовані на вузли і меживузля та несуть у вузлах кільця (мутовки) дрібних редукованих листків. Характерною особливістю представників відділу є наявність у них своєрідних структур – спорангієфорів, які чергуються із звичайними вегетативними листками або утворюють стробіли. Переважаюча більшість хвощеподібних – різноспорові рослини. Статеве покоління (гаметофіт, або заросток) у сучасних представників хвощів являє собою одно- або двостатеві невисокі зелені рослинки. На гаметофітах утворюються антерідії і архегонії. В антерідіях розвиваються багатоджгутикові сперматозоїди, в архегоніях – яйцеклітини. Запліднення здійснюється при наявності краплинно-рідинного середовища, із зиготи розвивається спорофіт – нове нестатеве покоління хвоща.

Клас Хвощевидні, або Еквізетопсиди – Equisetopsida

Порядок Хвощові – Equisetales

Родина Хвощові – Equisetaceae

Представник: хвощ – Equisetum sp.

Завдання:

Розглянути і замалювати:

І. Зовнішній вигляд хвоща. Позначити: кореневище; придаткові корені; бульби (вкорочені бічні пагони кореневищ); споpоносний (весняний) і вегетативний (літній) пагони.

2. Будову спорангієфора. Позначити: видовжені звислі спорангії, які розміщені навколо ніжки мутовками.

3. Спори і елатери:

а) вологі спори із спірально закрученими елатерами (розглядати на предметному скельці, нe закриваючи його покривним);

б) сухі спори із розкрученими елатерами (після висихання препарату).

3. Схему циклу розвитку хвоща.

Література. 1: 214-217,225-235, 247-254; 2: 74-79, 82-85; 3: 202-203, 206-211, 214-216; 4: 89-97; 5: 74-77.

Заняття 3. Відділ ПАПОРОТЕПОДІБНІ, або ПОЛІПОДІОФІТИ – Polypodiophyta

На відміну від плауноподібних і хвощеподібних папоротеподібні характеризуються макрофілією. Надземне стебло тонке, повзуче, інколи прямостояче (і навіть деревовидне), але найчастіше воно розвинено слабко і являє собою лише кореневище, яке звичайно занурене в землю. Спорангії зрідка поодинокі, частіше зібрані в соруси або синангії, вони вкриті індузієм і розміщені на нижній поверхні листків. У представників порядків водяних папоротей спорангії знаходяться всередині спорокарпіїв, які мають подвійну оболонку, що утворює зовнішню стінку спорокарпія і внутрішню оболонку – стінку замкненого сорусу. Третьою оболонкою є стінка спорангія всередині соруса. Серед папоротеподібних зустрічаються рівно- і різноспорові рослини. При проростанні спор розвиваються зелені (автотрофні) заростки-гаметофіти, різноманітні за формою, звичайно невеликі, особливо у різноспорових папоротей, ізольовані від спорофітів у просторі і часі.

Листки папоротей (вайї) характеризуються тим, що їхня точка росту розміщується на верхівці листка. У справжніх папоротей спорангії зібрані в соруси або синангії, які бувають прикриті індузіем або не мають його. Розміщуються соруси за певним порядком чи розсіяні випадково по пластинці або жилці листка. Листок виконує дві основні функції – трофічну (живлення) і спороносну. У деяких папоротей відрізняються трофофіли і спорофіли. Листки вужачкових папоротей поділені на дві половини кожний – трофофільну і спорофільну і мають спільний черешок – філофор.

Клас Поліподіопсиди, або Папоротевидні – Polypodiopsida

Підклас Поліподіїди – Polypodiidae

Порядок Поліподієві, або Багатоніжкові – Polypodiales

Pодина Щитникові, або Аспідієві – Dryopteridaceae, або Aspidiaceae (в попередніх варіантах таксономії – родина Аспленієві, або Aspleniaceae)