Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Підготовка

дипломної роботи

(методичні рекомендації з написання)

Харків

2014

УДК: 001.891:316 (07)

ББК: 74.586.60-252.427

Н 272

Друкується за ухвалою вченої ради факультету педагогічної освіти 2010 року комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, 2014 р.

Підготовка дипломної роботи (методичні рекомендації). Укл.: О.І.Рассказова, О.В.Бєлоліпцева– Харків : …., 2014. – 50 с.

© ХГПА, 2014

© «Рута», 2010

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………

1. Підготовка тексту дипломної роботи…………………………………………..

2. Структура дипломної роботи……………………………………………………

3. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела…………

4. Рекомендації до проведення експериментального дослідження………………..

5. Вимоги до оформлення дипломної роботи…………………………………….

6. Підготовка до захисту та захист кваліфікаційної роботи…………………….

7. Критерії оцінювання дипломної роботи………………………………………

9.Список використаних джерел………………………………………………….

10. Додатки………………………………………………………………………….

ВСТУП

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується підвищенням вимог до розвитку наукової сфери в освіті. Навчальний процес підготовки майбутніх спеціалістів здійснюється на основі кредитно-модульної системи навчання. Основною вимогою до викладачів ВНЗ є підвищення якості освіти і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників із ступенем спеціаліст. Результатом таких вимог є те, що значна частина студентської молоді, педагогічних кадрів поряд з виконанням безпосередніх обов'язків займається науковою діяльністю.

Науково-дослідна робота передбачає здійснення дослідницької діяльності, а саме: вибір теми дослідження; визначення наукового апарату; розробка методики експериментальної роботи; аналіз літератури; літературне оформлення результатів дослідження; розробка практичних рекомендацій тощо.

У процесі науково-дослідної роботи реалізуються творчі можливості студентів, формуються навички індивідуальної роботи. Серед основних форм індивідуальної роботи найвищою формою виступають саме дипломні роботи.

Дипломна робота – індивідуальне завдання науково-дослідницького, проектно-конструктивного характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки.

Дипломна робота має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок із спеціальних дисциплін, зокрема соціально-педагогічних.

Виконання дипломної роботи та її захист перед державною екзаменаційною комісією є перевіркою підготовки фахівця до самостійної діяльності з обраної спеціальності, його здібностей самостійно аналізувати стан проблем у соціально-педагогічній галузі, розробляти необхідні пропозиції.

Дипломна робота повинна:

– свідчити про те, що студент оволодів усім комплексом теоретичних знань, умінь та практичних навичок за обраною спеціальністю, набутих ним протягом періоду навчання;

– містити результати проведених експериментальних досліджень та

їх теоретичне обґрунтування;

– узагальнювати отримані результати проведених досліджень і формулювати аргументовані висновки;

– мати належне оформлення та необхідні супровідні документи;

– бути виконаною і поданою на кафедру та до ДЕК в термін, передбачений

графіком навчального процесу.

Методичні рекомендації адресовані студентам ВНЗ спеціальності «соціальна педагогіка» освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст». Даний посібник дозволить студентам ознайомитися з загальною методикою творчості, а також і з технологією виконання дипломної роботи, основними вимогами до її оформлення.

1. Підготовка тексту дипломної роботи

Мова і стиль наукової роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної та запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Відповідно склалися певні традиції, однак це не означає, що є «писані правила наукової мови». Йдеться лише про деякі усталені особливості.

Характерними рисами наукової мови є точність, ясність, стислість, смис­лова завершеність. Неправильно вжиті слова і словосполучення та лексичні помилки можуть спотворити висловлену думку, викривити смисл написаного.

Спеціальні терміни дають можливість у стислій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Науковий термін - це не просто слово, а втілення сутності даного явища. Отже добирати наукові терміни і визначення слід дуже уважно. Не можна довільно змішувати в одному тексті термінологію з різних галузей. Неприпустимо плутатись у термінах, що є суттєвими для дослідження, хоча у науці існують різні підходи щодо їх тлумачення. У процесі аналізу різних точок зору доцільно визначити свою позицію (ми поділяємо думку…, вважаємо продуктивним для нашого дослідження підхід…) і уникати відхилень від неї.

При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі логічні зв'язки:

• послідовність розвитку думки (спочатку; передусім; по-перше; по-друге; насамкінець тощо);

• причинно-наслідкові відношення (завдяки тому, що..;внаслідок ...; окрім того...; оскільки...; водночас; відповідно до цього; інші);

• заперечення (проте; тимчасом; але; тоді як; аж ніяк; одначе; інші);

• перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до…; звернімося до…; розглянемо; зупинимось на…; перейдемо до…; розглянувши…; варто розглянути…; треба зупинитися на…);

• підсумовування (отже; таким чином; як висновок; на закінчення зазначимо; сказане дає змогу зробити висновок; підбиваючи підсумок;підсумовуючи, слід сказати…; інші).

Кожен автор може суттєво розширити й урізноманітнити мовний спектр своєї роботи. Головне, щоб мовні засоби адекватно виражали думку і відповідали найхарактернішим особливостям наукового стилю.

2. Структура дипломної роботи

Оформлення титульного аркушу. Міжрядковий інтервал – одинарний, рядки пишуться щільніше. В кінці рядка крапки не ставляться. Титульний аркуш містить наступні реквізити: найменування міністерства, найменування учбового закладу і його структурних підрозділів, найменування і назву письмової роботи. Приклад оформлення титульного аркушу подано у додатку А.

Список використаних джерел. Зазначений аркуш починається зі слів «Список використаних джерел», посередині з першого рядка, рядковими буквами, починаючи із заголовної, 14 шрифтом. Відступ від назви аркуша – подвійний (2 рядки).Список пишеться за абеткою, залежно від першої букви прізвища автора або від першої літери назви книги, статті. Вся література підрозділяється на дві групи: книги і періодичний друк. До книг відносяться підручники, монографії, довідники і енциклопедії, а до періодичного друку – журнали і газети. Книги бувають як «з автором», так і «під редакцією». У списку ставитися спочатку прізвище автора, а потім – назва книги. Книги «під редакцією» вносяться до списку, починаючи з назви книги. Обов'язково має бути видавництво: місто, потім – назва видавництва. Якщо це Київ, то пишеться К:, якщо Львів, то – Львів:. Статті журналів і газет можуть бути «з автором», так і «без нього». Спочатку вказується прізвище автора, ініціали, а потім – назва статті. Якщо стаття не має автора, то пишеться назва статті, а потім те ж саме. В кінці має бути вказаний рік випуску даного видання.

Зміст. Зміст пишеться на 2 сторінці письмової роботи і складається з наступних розділів: Вступ, Розділ 1 (пункти 1.1, 1.2), Розділ 2 (пункти 2.1, 2.2, 2.3), Розділ 3 (пункти 3.1, 3.2), висновок, список використаних джерел і додатка. Між словом «Зміст» і самим змістом ставитися подвійний відступ. Зміст пишеться без відступу від лівого поля. Приклад оформлення змісту подано у додатку Б.

Перед вступом при потребі необхідно дати перелік умовних позначень, термінів, скорочень, символів використаних у науковій роботі. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять – визначення, скорочення; справа – їх детальну розшифровку.

Вступ. Вступ починається з 3 сторінки. У вступі пишеться актуальність вибраної вами теми, мета вашої роботи і завдання. Вступ має невеликий об'єм, приблизно 2 сторінки.

У вступі звичайно обґрунтовують актуальність обраної теми, мету і зміст поставлених завдань, формулюють об'єкт і предмет дослідження, висувають припущення (гіпотезу), зазначають обрані методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів, теоретичну цінність і прикладну значущість отриманих результатів, її апробацію та публікації, репрезентують положення, винесені на захист, зазначають структуру роботи.

Вступ є особливо відповідальною частиною роботи, оскільки містить усі необхідні кваліфікаційні характеристики дослідження. Актуальність теми повинна бути вказана на початку дослідження, це обов'язкова вимога до будь-якої наукової роботи.

Від формулювання наукової проблеми, необхідно перейти до визначення мети і завдань дослідження. Як правило, при цьому вказують відповідні аспекти дипломної роботи, послуговуючись словами «вивчити…,дослідити.., встановити..., з'ясувати..., теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити…» і т.ін. Завдання необхідно формулювати якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення має скласти зміст розділів (глав) дипломної роботи. Це важливо і тому, що назви розділів (глав), як правило, узгоджуються з формулюваннями завдань дослідження.

Обов'язковим елементом вступу є визначення об'єкта (процесу, явища, що створюють проблемну ситуацію та обираються для вивчення) і предмета (того сутнісного, що міститься у межах об'єкта) дослідження. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка формулюється на титульному аркуші як її назва.

Відображають методи дослідження, зокрема, подають перелік використаних методів дослідження стисло та змістовно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме даних методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Лаконічно викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: «вперше розроблено...», «досліджено і розроблено...», «доопрацьовано (відомий) метод (модель, технологію)... в частині...», «розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...» тощо.

Основна частина роботи складається з розділів. Кожен розділ починається з нової сторінки.