Тема: «Сучасні технології навчання у вищому навчальному закладі»

Питання:

1. Поняття педагогічних технологій, еволюція розвитку.

2. Характеристика окремих технологій навчання

Основна література:

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

2. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи – К.: Знання, 2005. – 486с.

Додаткова література:

1. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка – К.: МАУП, 2002. – 176 с.

2. Пальчевський С.С. Педагогіка – К.: Каравела, 2007. – 576 с.

3. Педагогіка вищої школи / За ред. З.Н.Курлянд – К.: Знання, 2005. – 399с.

4. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.М.Воловик, О.І.Кульчицька, Л.Є.Сігаєва, Я.В.Цехмістер та ін.; За ред. С.О.Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – 502 с. – С.27-34.

5. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін. / За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с. – С.11-17.

6. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

7. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи – К.: Академвидав, 2006. – 352 с.

План-конспект лекції

1. Поняття педагогічних технологій, еволюція розвитку

Аналіз міжнародного досвіду показує, що успіх функціонування освітніх систем ї їх розвиток значною мірою визначається двома провідними тенденціями: гуманізацією і технологізацією педагогічного процесу. Нові педагогічні технології, які сьогодні впроваджуються у систему неперервної освіти, зокрема професійної, розглядаються як необхідна умова гуманізації освітнього процесу, реалізації особистісно-орієнтованої парадигми освіти, яка спрямована на забезпечення інтелектуального, творчого і морального розвитку особистості. Саме це і вимагає розробки та впровадження педагогічних технологій.

Визначення педагогічної технології: історичні коріння

Звертаючись до витоків поняття “технологія”, зазначимо, що слово “технологія” походить від грецького techne – мистецтво, майстерність і logos – наука, закон. Тобто слово «технологія» можна перевести як «наука про майстерність». Разом з тим, довгий час таке поняття було характерним лише для виробничого процесу.

Останнім часом поняття «педагогічна технологія» дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти – «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітні технології», «технології в навчанні», «технології в освіті» - широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають багато формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу.

Старий словник української мови пояснює: технологія – сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. Саме з технікою і виробництвом пов’язувався в нас зміст цього слова до останнього часу, що було зовсім неправильно. На Заході цей термін завжди використовували і використовують у різних галузях знань, зокрема у педагогіці. Нині в Україні термін “технологія” використовують не лише в технічному розумінні.

Аналізуючи генезис поняття “освітня технологія”, деякі автори наводять приклади технологій: підходи до спартанського виховання у грецькій школі, використання логічних конструкцій діалогу Сократом, систему форм і засобів виховання для різного типу шкіл та під час вивчення різних предметів Платона, технологію досягнення мети Арістостеля. Крім того, технологічними підходами вважають систему наслідування, наставництва, вправ заучування та осмислення матеріалу в процесі виховання (мислитель М.Квінтіліан), систему освіти Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, систему розумового, фізичного й морального виховання Т.Кампанелли, систему виховання М.Монтессорі.

Поняття “освітня технологія” останнім часом поширюється в теорії учіння. Вперше у 20-х роках минулого століття воно використосувалось у педології, у наукових працях з рефлексології (І.П.Павлов, В.М.Бехтерєв, О.О.Ухтомський, С.Т.Шацький). У 30-ті роки ХХ ст., коли у школах США з’явилися перші програми аудіовізуального навчання, в освіті починають користуватися поняттям технологія. Далі у США вперше використовується термін “освітня технологія” у контексті організації навчання і виховання.

З розвитком інженерної думки та проголошенням ідеї програмованого навчання в 50-60-ті рр. ХХ ст. У США та Англії з’являється термін “педагогічна (освітня) технологія”. До педагогічної технології відносилось уміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, використовувати унаочнення. Зміст цього поняття у середині 60-их рр. піддавався широкому обговоренню в педагогічній пресі, на міжнародних конференціях, де визначалось два напрямки його тлумачення:

• освітня технологія як використання технічних засобів і засобів програмованого навчання;

• освітня технологія як засіб підвищення організації навчального процесу, як засіб подолання відставання педагогічних ідей від стрімкого розвитку техніки.

Спочатку педагогічну технологію пов’язували тільки із застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання (“технічні засоби навчання”). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу (“технологія навчання”, або “технологія навчального процесу”). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга – з його організацією (О.М. Пєхота).

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що під педагогічною технологією, насамперед, розуміється система найбільш раціональних способів досягнення поставленої педагогічної мети, наукова організація навчально-виховного процесу, що визначає найбільш раціональні й ефективні способи досягнення кінцевих освітньо-культурних цілей. При цьому педагогічна технологія повинна задовольняти таким вимогам: системність, концептуальність і науковість, структурованість, керованість, відтворюваність, запланована ефективність, алгоритмічність, оптимальність витрат, можливість тиражування та перенесення в нові умови [5].

Грунтовний аналіз літературних джерел дав можливість нарахувати деяким авторам понад 300 визначень поняття “педагогічна технологія”.

Класифікація понять “педагогічна технологія”.

На основі аналізу різних підходів до визначення поняття “педагогічна технологія”, можна зробити висновок, що означене поняття розглядається багатоаспектно. Можна запропонувати таку класифікацію сучасного визначення поняття “педагогічна технологія”:

• раціональний спосіб досягнення свідомо сформульованої освітньої (навчальної, виховної) мети;

• наука;

• педагогічна система;

• педагогічна діяльність;

• системно-діяльнісний підхід до освітнього (навчального) процесу;

• система знань;

• мистецтво педагога;

• модель;

• засіб оптимізації і модернізації освітнього процесу;

• як процесуальний компонент (складова) освітнього (навчального) процесу;

• інтегративний підхід до освіти.

Ознаки технологічності освітнього процесу.

Таким чином, педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що може бути представлене трьома аспектами: науковим: педагогічні технології – частина педагогічної науки, що вивчає і розробляє мету, зміст і методи навчання і проектує педагогічні процеси; процесуально-описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планових результатів навчання; процесуально-діючим: здійснення педагогічного процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів (Г.К.Селевко).

Аналіз наукових джерел по проблемі “технологія” стосовно до освіти дає можливість зробити висновок, що поняття “технологія навчання” практично завжди розглядається як синонім до поняття “педагогічна технологія”. Процес навчання стали розглядати широко і системно, а головною ідеєю стала ідея відтворення технології навчання. Водночас у вітчизняній літературі термін “педагогічна технологія” вживається дуже широко. Ним може позначатися напрям у дидактиці, технологічно розроблена система, що навчає, система методів і прийомів деякого викладача, методика і окремі методи виховання.

Серед основних якостей сучасних педагогічних технологій Г.К.Селевко виділяє структуру педагогічної технології, у яку входять: концептуальна основа; змістовна частина навчання (мети навчання – загальні і конкретні; зміст навчального матеріалу); процесуальна частина – технологічний процес (організація навчального процесу; методи і форми навчальної діяльності школярів; методи і форми роботи вчителя; діяльність учителя щодо керування процесом засвоєння матеріалу; діагностика навчального процесу).

Практично всі дослідники проблеми “технології” відзначають, що однією з найважливіших ознак технології навчання є можливість її відтворення.

Як вважає Г.К.Селевко, будь-яка педагогічна технологія повинна задовольняти ще деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності); які він визначає так: концептуальність (кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на визначену наукову концепцію, що включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обгрунтування досягнення освітніх цілей); системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок усіх його частин, цілісність); керованість припускає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів; ефективність (сучасні педагогічні технології існують у конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними витратами, гарантувати досягнення визначеного стандарту навчання); відтворюваність має на увазі можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб’єктами. До джерел і складових частин нових педагогічних технологій Г.К.Селевко відносить: соціальні перетворення і нове педагогічне мислення; науку – педагогічну, психологічну, суспільні науки; передовий педагогічний досвід; досвід минулого, вітчизняний і закордонний; народну педагогіку (етнопедагогіку).

Грунтовний аналіз проблеми технологізації освіти подано у працях Н.В.Борисової, яка на основі порівняльного аналізу застосування у педагогічній науці словосполучень із терміном «технологія» зробила висновок, що найбільшу педагогічну конструктивність має поняття «освітня технологія». Вона робить висновок, що освітні технології повинні мати оособистісно-орієнтований характер, формулює ознаки технологічності освітнього процесу та ознаки особистісної орієнтації освітніх технологій. Заслуговує на увагу визначення цією дослідницею особистісно-орієнтованої освітньої технології як різновиду педагогічної діяльності, як процесу і результату створення (проектування) адекватної до потреб і можливостей особистості і суспільства системи соціалізації, особистісного і професійного розвитку людини в освітній установі.

Концепція педагогічної технології.

На основі теоретичного аналізу ми дійшли висновку, що педагогічні технології у неперервній професійній освіті повинні забезпечувати особистісний і професійний розвиток і саморозвиток особистості, її професійну і соціальну мобільність, конкурентоспроможність на ринку праці, адаптаційну гнучкість. Тому, на нашу думку, впровадження означення педагогічних технологій повинно відповідати таким умовам:

• організаційним (сприяти: ефективному впровадженню інтегрованих освітньо-професійних програм підготовки і перепідготовки фахівців, які спрямовані на їх гуманітарну, фундаментальну та професійну підготовку; впровадженню системи ступеневої професійної освіти; забезпеченню поглиблення фундаментальної підготовки та індивідуалізації процесу навчання; інтеграції закладів освіти в системі неперервної професійної освіти: наприклад інтеграція вищих закладів освіти з середніми закладами освіти, що забезпечують загальноосвітню і професійну підготовку молоді; вдосконаленню взаємодії між підприємствами різних форм власності та закладами системи неперервної професійної освіти);

• змістово-процесуальним (забезпечення наступності змісту, форм і методів у різних ланках неперервної професійної освіти; орієнтація змісту, форм і методів допрофесійної підготовки учнів на подальшу професійну діяльність; орієнтація змісту, форм і методів діяльності професійних навчальних закладів на перепідготовку дорослого населення; використання наукового, матеріально-технічного і економічного потенціалу професійних навчальних закладів у впровадженні сучасних освітніх технологій, зокрема інформаційних);

• соціально-психологічним (сприяти формуванню професійної мобільності майбутніх фахівців і дорослого населення, їх здатності швидко адаптуватися до потреб ринку праці, упередженню безробіття; здійсненню навчальними закладами допомоги соціально-економічній сфері для її розвитку через підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, рекомендації в організації бізнесу тощо);

• гуманістичної спрямованості (визнання людини як особистості та найвищої цінності суспільства, задоволення її освітніх, професійних потреб, розвиток творчих обдарувань; органічний зв’язок професійної освіти з національною культурою, історією, традиціями українського народу; демократизація освіти, перехід до державно-громадської системи управління, її варіативність; відповідність рівня професійної освіти світовому рівню).

Оскільки освіта є результатом навчання і виховання, у процесі яких відбувається розвиток особистості і її соціалізація, то поняття «освітня технологія», на наш погляд, відображає взаємодію і взаємозумовленість освітнього середовища (у широкому його розумінні) і навчально-виховної системи соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку людини в освітній установі, а тому є генеральним по відношенню до інших понять, які характеризують технологічність освітнього процесу.

Саме тому термін «педагогічна технологія» найбільш адекватно відповідає логіці і сутності розгортання педагогічної взаємодії педагога з учнями.

Реалізація будь-якої педагогічної технології значною мірою зумовлена особистісними і професійними якостями педагога, рівнем його фахової підготовки, педагогічної техніки тощо, а тому “рівень якості” відтворення педагогічної технології все ж таки, на нашу думку, не може бути гарантованим. Очевидно, що зразки виконують нормативну функцію тільки в тому випадку, якщо людина зуміє створити за зразком нові утворення, оскільки головною діючою особою, що налагоджує зв’язки норми і нормованої структури (діяльності), є індивід як невід’ємна складова зразка діяльності. Саме в ньому міститься сукупність знань і умінь, і саме він, аналізуючи проміжні результати, приймає рішення.