39. Процес відродження української національної культури у 90-рр. XIX ст.

Український культурно-національний рух на Півдні Украї-ни у 90-х роках ХІХ ст. продовжував формувати основу процесу поширення національної самосвідомості серед усіх верств українського народу, закладав необхідне духовне, ідейне, ідеологічне підгрунтя національно-визвольної боротьби українського народу. Він характеризувався такими тенденціями: 1) залучення до культурно-національного руху усіх верств українського населення; 2) розповсюдження культурницької діяльності по всій території Півдня України; 3) перетворення кількісних показників руху у якісні, що виражалося у частковій трансформації культурно-національного руху у політично-національний. Цей рух реалізувався в наступних головних напрямках: видання української періодичної преси і книги та їх розповсюдження; наукова і просвітницька діяльність; поширення живого українського слова засобами театру. Основною рушійною силою українського культурно-національного руху виступала національна інтелігенція.

Південь України в останнє десятиріччя ХІХ ст. був визнач-ним репрезентантом українського культурно-національного руху, на теренах якого яскраво проявилися основні тенденції означеного процесу. Специфічні особли-вості регіону, його соціокультурне середовище, стимульо-ване швидким соціально-економічним розвитком, більшим демократизмом економічних, соціальних та національних відносин, сприяли процесу піднесення національного відродження на Півдні України.

Основними осередками організованого українського куль-турно-національного руху були нелегальні товариства – Громади. Південний регіон був представлений широкою мережею українських нелегальних гуртків, що впродовж 90-х років ХІХ ст. активізували свою діяльність, мета якої полягала у формуванні національної свідомості українства, залученні його до національно-визвольного руху. Одеська Громада була одним з найавторитетніших, найчисельніших і найбільш дієвих громадських об'єднань Наддніпрянської України. Збереження Громадами досвіду і традицій органі-зованої боротьби, виникнення Молодих Громад, "Братства Тарасівців", Всеукраїнської загальної організації та участь в них представників Півдня України виводило українські національно свідомі сили на якісно новий ступінь розвитку національно-визвольної боротьби українського народу.

На Півдні України у 90-ті роки зусиллями української національно свідомої інтелігенції помітно зростає кількість недільних шкіл на селі та у місті. Внаслідок значного збільшення кількості робітників з розвитком капіталізму відбувається усвідомлення освіченою верствою українського суспільства важливості формування національної свідомості у робітничому середовищі та залучення її представників до діяльності Народних аудиторій. Багато визначних українських педагогів продовжували вести справу національної просвіти в офіційній школі. Така просвітницька діяльність українських патріотів зумовлювала підвищення освітнього рівня народу, створила базу для сприйняття слухачами освітніх закладів надбань української культури, сприяла формуванню їх національної самосвідомості.

В 90-х роках активізується діяльність земств Південного регіону у справі збереження та розвитку української куль-тури. Вони порушували проблему викладання в навчальних закладах рідною мовою, проводили роботу з питань збере-ження місцевих пам'яток народної творчості, досліджували історію та етнографію краю, вшановували видатних діячів культури, зберігали національні традиції в архітектурі тощо.

Творчі мистецькі об'єднання літераторів, артистів та худо-жників Півдня України зорганізовували і спрямовували роботу митців Південного регіону, що сприяло виведенню української культури на якісно новий ступінь розвитку, допомагало посісти їй належне місце у світовій культурі.

Упродовж 90-х років ХІХ ст. Південний регіон був базовим осередком діяльності професійного українського театру. У цей час значно зростає інтерес до аматорського театру: любительські театральні гуртки існували майже в усіх губернських і повітових містах, у багатьох містечках та великих селах. Розвиток національного театру зміцнював авторитет усного українського слова, що відіграло визнач-ну роль у зростанні національної самосвідомості на Півдні України.

Значну роль у розвитку українського культурно-національного руху наприкінці ХІХ ст. відігравала періо-дична преса та книга. Часописи "Днепр" і "Степь" (Катери-нослав), "Пчелка" та "По морю и суше" (Одеса), що вихо-дили за сприяння українських нелегальних гуртків Півден-ної України, впродовж значного часу об'єднували і зорганізовували українські патріотичні сили з усієї Наддніпрянської України. Зростав випуск української книги, особливо в Одесі. Активна діяльність українських патріотів, розвиток поліграфічної бази та наявність тут окремого цензора перетворили це місто на один із центрів українського книгодрукування.