- •Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) Лекція № 1. Психологія як наука. Предмет та методи у психології
- •Психологія як наука
- •2. Проблема предмету психологічних знань
- •Методи у психології
- •Лекція № 2 Відчуття та сприймання
- •2. Цілі лекції: навчальні.
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •Поняття про відчуття та сприймання як початкові ланки пізнавального процесу
- •Властивості й закономірності відчуттів та сприймання
- •Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •Навчально-методична
- •Лекція № 3 Пам’ять та увага
- •2. Цілі лекції: навчальні.
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •Пам`ять та увага.
- •Загальна характеристика пам’яті, як психологічного процесу
- •Види пам’яті
- •Мнемічні властивості особистості
- •Виховання пам’яті
- •Види та властивості уваги
- •Природа уваги
- •Навчально-методична
- •Лекція №4. Мислення та інтелект. Уява та творчість
- •2. Цілі лекції: навчальні.
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •Поняття про мислення. Мислення як процес
- •Класифікація видів мислення
- •Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення
- •Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості
- •Поняття про уяву. Види і прийоми уяви
- •Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач
- •Навчально-методична
- •Лекція № 5. Емоційно-вольова сфера людини
- •2. Цілі лекції: навчальні
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •Потяги та емоції
- •2. Емоції й почуття
- •Загальні властивості емоцій і почуттів
- •Специфічні властивості емоцій
- •Навчально-методична
- •Лекція №6. Розвиток особистості
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •1. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •2. Соціально-психологічна характеристика особистості, характер
- •3. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості
- •4. Розвиток самосвідомості в онтогенезі
- •Лекція №7. Особистість: загальна психологічна характеристика, структура.
- •2. Цілі лекції: навчальні:
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •1. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •2. Індивідуально-психологічні, психофізіологічні властивості особистості, темперамент
- •3. Психологічна структура особистості
- •4. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •Лекція №8. Спілкування як комунікація. Функції спілкування.
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •1. Спілкування і діяльність
- •2. Функції спілкування
- •3. Невербальна комунікація
- •4. Вербальна комунікація
- •Лекція № 9. Конфліктні ситуації та шляхи їх розв’язання.
- •2. Цілі лекції: навчальні.
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •Структура конфлікту
- •2. Функції та типологія конфліктів
- •3. Динаміка конфлікту
- •4. Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •Лекція №10. Активність особистості та її джерела.
- •2. Цілі лекції: навчальні
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •1. Класифікація потреб
- •2. Потреби й мотиви
- •3. Мотиви та цілі діяльності
- •4. Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •Лекція № 11. Спрямованість особистості
- •3. План та організаційна структура лекції:
- •1. Організація групи до заняття.
- •1. Мотивація та пізнавальні процеси
- •2. Мотиви та емоції
- •3. Воля і мотив
- •4. Мотиви і навички
3. Невербальна комунікація
Комунікаційний процес реалізується за допомогою певних засобів - знакових систем. За критерієм знакових систем можна виділити невербальне та вербальне спілкування.
Невербально спілкування відбувається, як правило, не-усвідомлено, мимовільно. Хоча люди певним чином контролюють своє мовлення, можна шляхом аналізу міміки, жестів, інтонації оцінити правильність, щирість мовної інформації. Для розуміння невербальних елементів спілкування необхідне, як правило, спеціальне навчання.
Невербальні засоби передання інформації людина освоює раніше, ніж вербальні. Немовля починає розрізняти емоційні стани матері, реагує на інтонацію голосу, вираз обличчя, жести, дотики. У дорослих при контактах з незнайомими перше враження виникає саме завдяки засобам невербального спілкування (візуальний контакт, експресія, емпатія - здатність до співпереживання).
Одітим з важливих параметрів, що характеризують невербальну комунікацію, є міжособистісний простір - дистанція, яка неусвідомлено встановлюється в процесі безпосереднього спілкування між людьми. Чим тісніші стосунки між людьми, тим менша просторова дистанція між ними в процесі спілкування. Ця дистанція залежить від національних еталонів поведінки, соціального статусу, віку, психологічних особливостей. Надто близька, як і віддалена, дистанція негативно відбивається на ефекті спілкування. "Найближче" спілкуються близькі знайомі, родичі Збільшення міжособистісного простору може викликати неприємні почуття. Зацікавлені один в одному співрозмовники зменшують дистанцію спілкування, психічно тривожні намагаються збільшити відстань. Жінки схильні перебувати дещо ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Середньоєвропейські межі дистанції між співрозмовниками - друзями становлять 0,5-1,2 м (міжособистісний простір), для неформальних соціальних та ділових стосунків - 1,2-3,7 м (соціальний простір); простір, більший ніж 3,7 м, дає можливість утриматися від спілкування або перевести його в площину формальних стосунків.
Міжособистісний простір впливає на візуальний контакт (контакт очима). Найінформативніший елемент зовнішнього вигляду людини -обличчя. Тому візуальний контакт е надзвичайно важливим у не вербальному спілкуванні Фіксація погляду на іншому означає не тільки зацікавленість, а й зосередженість. Але пильний тривалий погляд на людину викликає в неї відчуття збентеженості й може сприйматися як ознака ворожості. Взаємний візуальний контакт легше підтримувати, обговорюючи приємні питання. З того, як люди дивляться один на одного, можна з'ясувати, які між ними стосунки. Ми схильні довше дивитися на тих, ким захоплюємося, уникаємо погляду в ситуації суперництва.
Підтримання візуального контакту допомагає партнеру відчути ставлення до нього співрозмовника. Погляд може регулювати розмову. Коли один з учасників діалогу закінчує говорити, то він дивиться на співрозмовника, очікуючи на продовження бесіди.
Під час спілкування інформативну функцію виконують експресивні реакції (від лат. expressio - виразність). До них належать: міміка, пантоміміка, жести, інтонація голосу. Вони характеризують інтенсивність вияву переживань людини. Характерною ознакою міміки (експресивних рухів м'язів обличчя) є її універсальність та специфічність для вираження різних емоцій. Інтерпретація емоцій пов'язана з подвійної) природою міміки. З одного боку, міміка зумовлена природженими факторами відображення універсальних емоцій на обличчі, таких як жах, радість, біль. Вони зрозумілі людям різних культур. З іншого - міміка залежить від особливостей певної соціальної культури, конкретних норм, еталонів. Національні, етнічні, культурні стандарти відбиваються на мімічних реакціях, зумовлюють певну форму їх протікання. Посмішка означає позитивне ставлення до Іншої людини, сльози є універсальною ознакою скорботи, одначе форма вияву цих реакцій - коли, як, як довго слід посміхатися чи плакати - залежить від національних, соціокультурних особливостей. Позитивні емоції досить рівномірно відбиваються на обох боках обличчя, негативні емоції - чіткіше на лівому боці. Найбільш експресивними є туби людини, її брови, рухи м'язів у нижній частині обличчя.
Емоційні переживання людини можна визначити з її пантоміміки: жестів, пози, рухів. Жести, міміка, інтонація допомагають людині, яка говорить, зосередити увагу співрозмовника, виразиш своє емоційне ставлення до інформації, яку вона передає. Набір жестів, котрі застосовує людина у спілкуванні, дуже різноманітний. Загальні з них такі:
1) комунікативні жести - замінюють мовлення у спілкуванні й можуть уживатися самостійно: привітання та прощання; погрози, привертання уваги, запрошення, заборони; стверджувальні, запитувальні, за перечув альні, подячні; брутальні й дратівні;
2) підкреслюючі жести - супроводжують мовлення людини й посилюють мовний контекст;
3) модальні жести -виразні рухи, що означають оцінку, ставлення до ситуації. До них належать жести невпевненості, страждання, роздумів, зосередженості, розпачу, відрази, здивування, незадоволення тощо.
Аналіз засобів невербальної комунікації дає змогу виявити такий аспект комунікативного процесу, як наміри його учасників. Вони справляють суттєвий вплив на характер міжособистісних стосунків.
