
- •60. Ломейські Конвенції
- •61. Історія створення гат/сот
- •62. Сот: основні цілі, структура та процедура прийняття рішення.
- •63. Процедура та практика вирішення торгових спорів сот
- •64. Основні положення гатт 1947-1948
- •65. Довготривалі багатосторонні переговори в практиці сот. Огляд уругвайського раунду та його підсумки.
- •66. Маракешська угода про створення сот 1994 року. Загальна характеристика.
- •67. Правила митної оцінки. Митні збори. Антидемпінг. Угода про процедури ліцензування імпорту.
- •68. Гатс
- •71. Угода про сільське господарство. Угода про субсидії та компенсаційні заходи.
- •72. Угода про санітарні та фітосанітарні заходи. Угода про технічні бар’єри в торгівлі.
60. Ломейські Конвенції
У 1970-х роках синтез неолібералізму й неосолідаризму уже почав здійснюватися, і першою формою його втілення стала ідея «сталого розвитку» (Stable development). Важливим кроком у гармонізації відносин між країнами розвиненими й такими, що розвиваються, стали Ломейські конвенції між ЄЕС та їх державами з одного боку, і державами АКТ20, започатковані у 1975 р. на 7-мій надзвичайній сесії з розвитку й міжнародного економічного співробітництва. Нарада з міжнародного економічного співробітництва (нарада «північ-південь» 1975-1977 рр.) – показала межу поступок, на які були готові йти розвинені держави: вона зупинила зростання вимог з боку країн, що розвиваються, і закріпила досягнуті компромісні результати.
Ломейські конвенції забезпечують співробітництво між країнами ЄС та АКТ ( Африка, Карибський басейн, Тихий океан). Економічні відносини між Єс та країнами АКАТЕ(колишніми колоніями). З 75 року укладаються кожні 5 років за участю всіх країн Євросоюзу й 46 країн, що розвиваються.
Основні напрями співробітництва включають:
невзаємність (преференційність для країн, що розвиваються) торговельних пільг;
свободи доступу с\г продукції на ринки ЄС,
економічна допомога країнам, що розвиваються, АКТ, включаючи систему "Стабекс" (стабілізація доходів від експорту країн, що розвиваються) і "Сисмін" (система фінансової допомоги гірничодобувної промисловості в країнах АКТ);
визнання суверенітету країн АКТ над їхніми природними ресурсами;
пріоритетне забезпечення "продовольчої безпеки" у країнах АКТ;
поширення співробітництва на охорону навколишнього середовища, на соціально-культурну, демографічну й т.п. сфери й, нарешті,
принципова установка на поступовий перехід до самопідтримуючого розвитку країн АКТ і до рівного партнерства із країнами Євросоюзу.
У рамках співробітництва Євросоюзу - країн АКТ створені були особливі органи (Рада Міністрів, Комітет послів, Загальна міжпарламентська асамблея - на паритетних засадах). Рішення Ради Міністрів (одна країна - один голос) приймаються консенсуально й з деяких питань - з обов'язковою силою. Погоджено й процедуру врегулювання спорів між державами-учасниками. Однак міжурядової організації як такої не створено.
Нові члени Євросоюзу або нові країни АКТ приєднуються до співробітництва ЄС - АКТ.
61. Історія створення гат/сот
Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН у 1948 р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у т.ч. США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут МТО. Проте залишився в силі один документ-протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельні відносини до ратифікації статуту. цей документ мав назву-Генеральна угода з тарифів і торгівлі. GATT набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами GATT спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми GATT діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами. Завдяки запровадженого зазначеною угодою механізму обмеження тарифів, процес лібералізації торгівлі просувався повільно, проте, впевнено.
Таким чином тимчасова угода стала основою організації, що діяла майже півстоліття.
Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для розвитку міжн торгівлі, послаблення торговельних барєрів та регулювання торгових спорів.
Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів-раундів,на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила і принципи торгівлі.
Усього з 1946 по 1994 р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках GATT:
1947 (Женева, Швейцарія)
1949 (Аннесі, Франція)
1951 (Торки, Великобританія)
1956 (Женева, Швейцарія)
1960 – 1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»
1964 - 1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»
1973 - 1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»
1986 – 1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд»
.
Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод GATT був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої.
У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках GATT 1947 року були завершені. На сьогоднішній день, GATT 1994 року як угода про торгівлю товарами є однією з основних угод в рамках СОТ. Її доповнюють "Генеральна угода з торгівлі послугами" (англ.: "General Agreement on Trade in Services" - "GATS") та "Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності" (англ.: "Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights" - "TRIPS").