5. Політика управління оборотними активами та короткостроковими зобов’язаннями

Наявність у корпорації чистого оборотного капіталу ви­значає рівень ліквідності його балансу і ефективність використання оборотних активів.

Політика управління оборотними активами і коро­ткостроковими зобов'язаннями полягає у:

- виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства;

- визначенні величини й структури джерел фінансування оборотних активів.

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну й помірну.

Ознаками агресивної політики є:

1) підприємство не обмежує збільшення обсягу оборотних активів;

2) підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і готової продукції, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки грошових коштів на рахунках у банках.

У результаті питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна висока (більше 50%), а період їх оборотності дов­гий (більше 90 днів). Агресивна політика здатна знизити ри­зик технічної неплатоспроможності, але не може забезпечити високу рентабельність активів. Однак у разі настання не­сприятливих умов на товарному ринку підприємство може втратити фінансову стійкість і платоспроможність.

Характерними ознаками консервативної політики управління оборотними активами є те, що підприємство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізувати. У результаті питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна відно­сно невелика (менше 40%), а період їх оборотності невеликий. Подібну політику підприємство проводить за умов достатньо ви­значеної ситуації: або коли обсяг продажу, строки надходження грошових коштів і платежів за зобов'язаннями, необхідний обсяг запасів і строки їх постачання заздалегідь відомі, або за жорсткої економії всіх видів ресурсів. Консервативна політика управління оборотними активами забезпечує високу рентабельність активів, але містить у собі ризик високої технічної неплатоспроможності через непередбачені зміни кон'юнктури на товарному й фінансо­вому ринках.

Помірна політика управління оборотними активами за­ймає проміжне становище. Для неї характерний середній рі­вень рентабельності і оборотності активів.

Кожному типу управління оборотними активами має відповідати певна політика їх фінансування, тобто управління короткостроковими зобов'язаннями. Ознакою агресивної по­літики управління короткостроковими пасивами є значна питома вага (більше 50%) короткострокових кредитів і позик у загальній сумі джерел коштів. За такої політики у підприємс­тва може збільшитися ефект фінансового левериджу до 30%-50% рентабельності активів. Однак зростають і постійні ви­трати через процентні платежі за залученими коштами. У ре­зультаті зростає сила впливу виробничого важеля (маржинальний дохід: прибуток), що може свідчити про зростання під­приємницького ризику, пов'язаного з даним підприємством.

Ознакою консервативної політики управління короткостро­ковими зобов'язаннями є відсутність або низька питома вага ко­роткострокових кредитів і позик у валюті балансу. Необоротні і оборотні активи в даному випадку покривають лише власним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями.

Ознакою помірної політики є нейтральна питома вага кре­дитів і позик у валюті балансу. Слід відзначити, що при кон­сервативній політиці управління оборотними активами їй має відповідати помірний або консервативний тип політики управління короткостроковими зобов'язаннями, але не агре­сивний. Помірній політиці управління оборотними активами може відповідати будь-який тип управління короткостроко­вими зобов'язаннями. Нарешті, агресивній політиці управлін­ня оборотними активами може відповідати агресивний або помірний тип управління короткостроковими зобов'язаннями, але не консервативний.

Отже, вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів у кінцевому підсумку визначає співвідношення пара­метрів ефективності використання оборотного капіталу і рів­ня ризику, що впливає на фінансову стійкість і платоспромо­жність підприємства.