4. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи

Ключову роль в реалізації короткострокової стратегії кор­порації займають проблеми достатності оборотних активів, механізм їх планування і поповнення, аналіз ефективності використання. Якщо не приділяти уваги короткостроковим операціям, то довгострокові фінансові стратегії не матимуть успіху.

Завдання комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зо­бов'язаннями є такими:

1) моделювання величини оборотних активів і факторів, що її визначають;

2. визначення планової потреби в оборотних активах;

3. вибір стратегії їх фінансування;

4. визначення політики комплексного оперативного управ­ління оборотними активами і короткостроковими зо­бов'язаннями;

5. пошук шляхів прискорення оборотності оборотних ак­тивів і підвищення рівня їх дохідності.

Управління оборотними коштами пов'язано з виробничим і фінансовим циклами. Виробничий (операційний) цикл відо­бражає проміжок часу, протягом якого оборотні кошти здійс­нюють повний оборот:

ОЦ = ВП + ПОдз , (6.8)

де ОЦ - операційний цикл, дні;

ВП - тривалість виробничого процесу, дні;

ПОдз - період оборотності дебіторської заборгованості, дні.

Фінансовий цикл (ФЦ) - це розрив між строком платежу за своїми зобов'язаннями перед постачальниками і одержання коштів від покупців (дебіторів). Іншими словами, він характе­ризує проміжок часу, протягом якого чистий оборотний капі­тал (власні оборотні кошти) здійснює повний оборот.

ФЦ = ОЦ - ПОкз , (6.9)

де ПОкз - період оборотності кредиторської заборгованості.

Зниження ОЦ і ФЦ - позити­вна тенденція.

Здійснюючи поточну господарську діяльність, підприємст­во має закуповувати сировину й матеріали, оплачувати транспортні й інші послуги, нести витрати по зберіганню ма­теріальних запасів, надавати відстрочки платежу покупцям. Тому постійно виникає потреба у ліквідних грошових коштах, тобто у власних оборотних коштах. Вони являють собою різницю між власним капіталом та необоротними активами, тобто це вільні оборотні кошти, що постійно перебу­вають в обороті корпорації. Власні оборотні кошти (ВОК) час­то називають чистим оборотним капіталом (ЧОК) або фінан­сово-експлуатаційними потребами (ФЕП). Їх мінімальна величина має становити не менше 10% загального обсягу оборот­них активів. В іншому випадку корпорація може втратити платоспроможність.

За від'ємного значення ЧОК потребу корпорації у ліквід­них коштах покривають за рахунок кредиторської заборгова­ності або короткострокових банківських кредитів.

Далі визначимо поняття поточних фінансових потреб (ПФП):

ПФП = ОА - ГК - КЗ, (6.10)

де ГК - грошові кошти;

КЗ - кредиторська заборгованість.

Іншими словами, ПФП - різниця між коштами, авансова­ними в оборотні активи (без грошових коштів) і сумою креди­торської заборгованості за товарними операціями і її загаль­ною величиною. ПФП мають безпосередній вплив на фінансо­вий стан корпорації, оскільки характеризують його потребу у короткостроковому банківському кредиті.

ПФП прийнято визначати:

1. в абсолютному виразі (формула 6.10);

2. у процентах до обороту (обсягу продажу або виручки від реалізації продукції);

3. за часом відносно обороту (в днях або місяцях).

Відносну величину ПФП визначають за формулою:

, (6.11)

де - відносна величина ПФП;

- ПФП у грошовому виразі;

- середньоденний обсяг продажу.

На величину ПФП впливають такі фактори:

1. темпи інфляції;

2. тривалість операційного і збутового циклів;

3. темпи зростання обсягу виробництва й реалізації проду­кції;

4. сезонність виробництва й реалізації продукції;

5. стан ринкової кон'юнктури;

6. величина маржинального доходу.

ПФП покривають такими способами:

• комерційний кредит, який часто супроводжується рухом векселів;

• спонтанне фінансування (знижки з ціни товару, які по­стачальник надає покупцю при скороченні строку розрахун­ків);

• факторинг (інкасування - продаж своєї дебіторської за­боргованості банкам або спеціалізованим факторським ком­паніям);

• короткостроковий банківський кредит;

• короткострокові позики, які надаються сторонніми юри­дичними особами.