4. Аналіз фінансової звітності корпорації. Консолідована фінансова звітність

Основним джерелом інформації про фінансовий стан корпорації є фінансова (бухгалтерська) звітність.

Фінансова звітність складається з типових форм, її дані не є ко­мерційною таємницею, а тому відкриті для зовнішніх користувачів в особі потенційних інвесторів, кредиторів, постачальників, конку­рентів, слугують важливим засобом обміну інформацією між ними і підприємствами.

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, які скла­дені на підставі даних фінансового обліку з метою надання зовніш­нім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінан­совий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття ци­ми користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах відкритості інформації; зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають діло­ві рішення на її підставі; корисності чи значущості та вірогідності; припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпре­тації фінансової звітності.

Головна мета аналізу фінансових звітів — своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій звітності та знаходження ре­зервів поліпшення фінансового стану і платоспроможності під­приємства.

При досягненні головної мети необхідно вирішити такі завдання:

1. на підставі вивчення виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового ста­ну підприємства;

2. прогнозування можливих фінансових результатів, тобто прибу­тку та рентабельності, виходячи з реальних умов господарської дія­льності й наявності власних і позикових ресурсів, розроблення моде­лей фінансового стану за різних варіантів використання ресурсів;

3. розроблення конкретних заходів, які спрямовані на ефектив­ніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану корпорації.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є форми № 1, 2, 3, 4, 5.

Аналіз фінансової звітності допомагає:

• обґрунтувати фінансові плани;

• виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства;

• вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити стано­вище;

• прийняти рішення про ефективніше використання коштів і ре­сурсів корпорації;

• адекватно скоригувати напрями майбутньої діяльності корпо­рації;

• вивчити ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість і кредитоспроможність корпорації;

• забезпечити інформаційні потреби користувачів (власників, інвесторів, кредиторів).

Головне в аналізі фінансової звітності - зрозуміти та правильно інтерпретувати результати опрацювання даних.

Аналізуючи фінансові звіти використовують різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять: горизонтальний (часовий) аналіз; вертикальний (структурний) аналіз; трендовий аналіз;аналіз відносних показників ( коефіцієнтів); порівняльний аналіз; факторний аналіз.

Дані прийоми детальніше описані у 1 питанні теми.

Крім того, використовують методи фінансового аналізу, які поділяють на дві групи: неформалізовані або логічні, що базуються на описанні процедур на логічному рівні та формалізовані або математичні, що базуються на описанні аналітичних процедур з використанням суворих аналітичних залежностей.

Неформалізовані методи включають:

• метод розробки систем показників, який означає, що аналітик відповідно до визначених критеріїв підбирає показники, формує з них систему та здійснює її аналіз;

• метод порівнянь — полягає у встановленні подібностей або розходжень економічних явищ;

• метод побудови аналітичних таблиць, які забезпечують наочність даних;

• метод деталізації, який передбачає поділ показників, що характеризують явище за часовою ознакою, місцем здійснення господарських операцій або іншими складовими частинами;

• метод експертних оцінок, який передбачає узагальнення оцінок експертів стосовно перспектив розвитку об'єкта і розгляд всіх: можливих варіантів розвитку;

• методи ситуаційного аналізу та прогнозування, які передбачають побудову сценаріїв розвитку подій.

Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об’єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрями розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

Формалізовані методи поділяються на:

• класичні методи (балансовий, детермінований факторний аналіз, прогнозування на основі пропорційних залежностей);

• традиційні методи економічної статистики (метод середніх величин, метод групування, індексний метод, елементарні методи обробки розрахункових даних);

• математико-статистичні методи (кореляційний аналіз (встановлення причинних залежностей між явищами, які обумовлені складним комплексом різних причин), регресивний аналіз, дисперсійний аналіз, кластерний аналіз);

- методи фінансових обчислень (дисконтування – майбутня оцінка грошей в часі, компаундирування);

- методи теорії прийняття рішень (метод побудови дерева рішень, лінійне програмування, аналіз чутливості).

Користувачі фінансової звітності - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємств для прийн­яття відповідних рішень (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерсь­кий облік та фінансову звітність в Україні»).

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користува­чів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зо­бов'язання;

• забезпеченості зобов'язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• прийняття інших рішень.

Сторони, зацікавлені в інформації про діяльність корпорації, в ринкових умовах можна поділити на дві основні категорії: внутрі­шні та зовнішні користувачі.

До внутрішніх користувачів інформації відноситься управлінсь­кий персонал корпорації, який приймає різні рішення виробничого і фінансового характеру. Наприклад, на базі звітності складається фінансовий план підприємства на наступний рік, приймаються рі­шення про ціноутворення тощо.

Зовнішніми користувачами є:

1. користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності корпора­ції:

   • теперішні та потенційні власники підприємства, яким необхід­но визначити збільшення або зменшення частки власних засобів підприємства та оцінити ефективність використання ресурсів кері­вництвом підприємства;

   • теперішні та потенційні кредитори, які використовують звіт­ність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, ви­значення умов кредитування, гарантій повернення кредитів, оцінки довіри до корпорації як до клієнта;

   • постачальники та покупці, які визначають надійність ділових зв'язків з клієнтом;

   • держава в особі податкових органів, які перевіряють правиль­ність оформлення звітних документів, розрахунок податків, визна­чають податкову політику;

   • працівники корпорації, які цікавляться даними звітності з точки зору рівня їх заробітної плати та перспектив роботи на підприємст­ві;

2) користувачі, опосередковано зацікавлені в діяльності підпри­ємства, яким вивчення звітності необхідно для захисту інтересів безпосередніх користувачів:

• аудиторські служби, які перевіряють дані звітності на відповід­ність законодавству та загальноприйнятим правилам обліку та звіт­ності з метою захисту інтересів інвесторів;

• консультанти по фінансових питаннях, які використовують зві­тність з метою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розмі­щення капіталу в те чи інше підприємство;

• біржі цінних паперів;

• державні органи, які приймають рішення про реєстрацію під­приємств, призупинення їх діяльності та оцінюють необхідність зміни методів обліку та складання звітності;

• законодавчі органи;

• юристи, яким необхідна звітність для оцінки виконання умов договорів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку, а також для визначення умов пенсійного забезпечення;

• статистичні органи, які використовують звітність для статисти­чних узагальнень по галузях та для порівняльного аналізу і оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;

• преса та інформаційні агентства, які використовують звітність для підготовки оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих підприємств та галузей, розрахунку узагальнених показників фінансової діяльності;

• профспілки, зацікавлені у фінансовій інформації для визначен­ня власних вимог щодо заробітної плати та умов трудових угод;

• громадськість, якій необхідна інформація щодо діапазону дія­льності підприємства, кількості надання ним робочих місць тощо.

Інтереси користувачів щодо джерел інформації узагальнено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Інтереси користувачів фінансової звітності

Користувачі	Інтереси	Джерела інформації
1. Менеджери підприємства	Оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень	Внутрішні звіти; фінансова звітність
2. Органи оподаткування	Оподаткування	Фінансова та податкова звітність, дані внутрішніх перевірок
3. Акціонери	Оцінка адекватності доходу ступе­ню ризику вкладених інвестицій; оцінка перспектив виплати дивіде­ндів	Фінансова звітність
4. Кредитори	Визначення ступеня наявності ресурсів для погашення кредитів і сплати відсотків	Фінансова звітність, спеціальні довідки
5. Постачальники	Визначення наявності ресурсів для оплати поставок	Фінансова звітність
6. Покупці	Оцінка тривалості функціонування підприємства	Фінансова звітність
7. Службовці і робітники	Оцінка стабільності і рентабельності діяльності підприємства з метою ви­значення перспективи своєї зайнятос­ті, отримання фінансових та інших пільг і виплат від підприємства	Фінансова звітність
8. Статистичні органи	Статистичні повідомлення	Фінансова та статистична звітність

Консолідована фінансова звітність пов'язана з функціону­ванням групи підприємств, яка складається з материнської (холдингової) компанії та дочірніх підприємств (компаній). Консолідована фінансова звітність складається шляхом упо­рядкованого додавання показників фінансової звітності дочі­рніх підприємств до аналогічних показників материнської компанії. У результаті користувачі фінансових звітів отриму­ють для аналізу фінансову інформацію (форми № 1-4) про групу підприємств як єдине підприємство, що діє під голову­ванням холдингу, але не є юридичною особою.

Консолідовані фінансові звіти включають усі підприємст­ва, що контролюються холдингом. Під контролем розуміємо вирішальний вплив на фінансову, господарську та комерцій­ну політику підприємства з метою отримання вигід від його діяльності. За МСБО контроль припускається, якщо материн­ська компанія прямо чи опосередковано (через дочірні ком­панії) володіє більш як половиною голосів на підприємстві; якщо явно не продемонстровано, що контроль відсутній. Кон­троль може здійснюватися й у випадках, коли частка голосів материнської компанії не перевищує 50%, наприклад, право на контроль, визначене угодою інвесторів чи зазначене у ста­туті підприємства або материнській компанії, надане право визначати кількість і склад членів Ради директорів дочірнього підприємства. Практично всі великі західні корпорації мають дочірні підприємства і складають консолідовані фінансові зві­ти. Методи і технологія консолідації добре опрацьовані й опи­сані в МСБО, а також; у національних стандартах обліку більшості економічно розвинених країн. В Україні діє стандарт 20 «Консолідована фінансова звітність», що регламентує порядок складання консолідованої фінансової звітності. Для того щоб фінансові звіти містили вірогідну інформацію про групу підприємств як єдине ціле, необхідно об'єднати всі пункти фі­нансових звітів (кожну статтю активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат), складених на одну й ту саму дату балансу за один і той самий звітний період; при цьому необхідно вилучити:

• балансову вартість фінансових інвестицій материнської компанії в кожне дочірнє підприємство і її частку в кожному з них;

• суму внутрішньогрупових операцій (операції між: мате­ринським і дочірніми підприємствами або між дочірніми під­приємствами однієї групи) і внутрішньогрупового сальдо (са­льдо дебіторської заборгованості й зобов'язань на дату балан­су, що утворилося в результаті внутрішньогрупових операцій);

• суму нереалізованих прибутків і збитків внаслідок внут­рішньогрупових операцій (крім збитків, які не можуть бути відшкодовані).

Крім того, материнська компанія для складання консолі­дованої фінансової звітності визначає частку меншості в ка­піталі та фінансових результатах дочірніх підприємств. Част­ка меншості - це частка чистого прибутку (збитку) і чистих активів дочірнього підприємства, що не належить материнсь­кій компанії; вона визначається як добуток відсотка голосів, що не належать материнській компанії, і, відповідно, чистого прибутку (збитку) та власного капіталу. Частка меншості відображається в консолідованому балансі й звіті про фінансові результати окремим рядком.

Складання консолідованої фінансової звітності вимагає застосування єдиної облікової політики для подібних операцій усіма підприємствами, що входять у групу. Про статті, де за­стосовувалася різна облікова політика, повідомляється у примітках до консолідованих фінансових звітів. Крім того, у та­ких примітках слід також наводити:

• перелік великих дочірніх підприємств із зазначенням на­зви, країни реєстрації або місцезнаходження, частку власнос­ті і в разі відмінності - частку в розподілі голосів;

• характеристику методу, використаного для обліку дочір­ніх підприємств в окремих фінансових звітах материнського підприємства.

Крім того, необхідно зазначити:

• причини вилучення дочірнього підприємства з консолі­дації;

• характер відносин між материнським та дочірнім підпри­ємством, якщо материнське підприємство не володіє в дочір­ньому прямо чи опосередковано більш як половиною голосів;

• назву підприємства, де материнському підприємству належить більше половини голосів прямо або опосередковано через дочірні підприємства, але яке через відсутність контро­лю не є дочірнім підприємством;

• вплив придбання або продажу дочірніх підприємств на фінансове становище (на дату складання фінансового звіту), результати звітного періоду та відповідні суми попереднього періоду;

• статті, які визначені із застосуванням різної облікової політики.

Консолідована звітність є відкритою, тому її можна викори­стовувати з метою аналізу, реклами, отримання довідкової ін­формації всіма зацікавленими особами, зокрема акціонерами материнської компанії, державними органами (ДКЦПФР, Антимонопольним комітетом), неурядовими організаціями (спілками підприємців, торговельно-промисловими палатами тощо).

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення фінансового менеджменту як системи економічного управління, органу управління та форми підприємницької діяльності.

2. Назвіть та охарактеризуйте функції фінансового менеджменту корпорації.

3. Які Вам відомі методи фінансового менеджменту?

4. Назвіть методи та показники оцінки руху фінансових ресурсів корпорації.

5. Охарактеризуйте доходи та витрати корпорації.

6. Які фактори впливають на формування виручки від реалізації продукції корпорації?

7. Назвіть методи ціноутворення.

8. Які Вам відомі стратегії ціноутворення?

9. Що собою являє консолідована фінансова звітність?

10. Назвіть методи аналізу фінансової звітності корпорації.

11. Охарактеризуйте інтереси різних груп користувачів фінансової звітності корпорації.

Тематика ІНДЗ:

1. Порівняльна характеристика методів управління активами і пасивами ко­рпорації.

2. Особливості формування стратегічного плану розвитку корпорації України на сучасному етапі розвитку економіки.

3. Особливості прямого та непрямого методів проведення аналізу грошових коштів корпорації.

Тестові завдання

1. Складові частини діяльності корпорації, які охоплює фі­нансовий менеджмент:

а) утворення первісного капіталу корпорації шляхом випуску акцій і облігацій;

б) безпосередня фінансова діяльність корпорації;

в) випуск акцій та облігацій для додаткового залучення капіталу і розширення діяльності корпорації;

г) усі відповіді правильні.

2. Який тип ціноутворення доцільно застосовувати на сегменті ринку, де споживачі здатні платити біль­ше за певні характеристики товару:

а) преміальне ціноутворення;

б) нейтральне ціноутворення;

в) стратегія цінового прориву;

г) всі відповіді правильні.

3. Сферою, що охоплює, крім безпосереднього контролю фінансово-господарських документів корпорації, ще й реалізацію контролю як такого, є:

а) контролінг;

б) аудит;

в) фінансовий моніторинг;

г) правильної відповіді немає.

4. До джерел формування власних фінансових ресурсів кор­порації належать:

а) амортизація та прибуток;

б) торговий кредит та короткострокова заборгованість ;

в) довгострокові зобов'язання;

г) усі відповіді правильні.

5. Коефіцієнт ефективності грошового потоку розрахову­ється як:

а) відношення прибутку до чистого грошового потоку;

б) відношення позитивного грошового потоку до негативного грошового потоку;

в) відношення чистого грошового потоку до негативного грошо­вого потоку;

г) відношення чистого грошового потоку до чистого прибутку.