Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

Творчість є складним, багато в чому непізнаним про­цесом, у якому задіюються особливі індивідуально-психологічні властивості людини. Саме вони надають результатам її старань унікальності, цінності, непов­торності, У поглядах на цю проблему в психологічній науці окреслилися такі основні підходи:

1. Творчих здібностей як таких не існує. Інтелектуальна обдарованість — необхідна, але недостатня умоватворчої активності особистості. Головну роль у детермі- нації творчої поведінки відіграють мотивації, цінності,особистісні риси (Танненбаум, Олох, Богоявленська,Маслоу та ін.). До основних рис творчої особистості ці дослідники зараховують когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність у невизначених і складних ситуаціях.

Д. Богоявленська запровадила поняття «креативна активність особистості». На її погляд, такий тип активності зумовлений психічною структурою, вла­стивою креативному типу особистості. Творчість не є ситуативно стимульованою активністю, що виявляєть­ся у прагненні вийти за межі заданої проблеми. Креа-тивний тип особистості властивий усім новаторам: льотчикам-випробувачам, художникам, музикантам, винахідникам.

2. Творча здатність (креативність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту (Гілфорд, Тейлор, Грубер, Пономарьов). Деякі психологи вважають, що між рівнями інтелекту і креативностІ є незначна кореляція. За теорією інтелектуального порогу Е. Торранса, якщо IQ нижче 115—120, інтелект і креативність утво­рюють єдиний чинник; за IQ вище 120 — творча здат­ність стає незалежною величиною. Тобто, немає креати­вних осіб із низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.

3. Високий рівень розвитку інтелекту можливий за високого рівня творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає. Ці погляди поділяють всі дослідники інтелекту (Векслер, Вайсберг, Айзенк, Термен, Стернберг та ін.).

Г.-Ю. Айзенк, беручи до уваги кореляції між IQ і тестами Гілфорда на дивергентне мислення, висловив думку, що креативність є компонентом загальної розу­мової обдарованості. Вайсберг стверджував, що творче мислення діагностується за якістю продукту, а не за способом його отримання.

Згідно зі Стернбергом, інтелект бере участь і в розв'язанні нових завдань, і в автоматизації дій. Сто­совно зовнішнього світу інтелектуальна поведінка може виражатися в адаптації, виборі типу зовнішнього се­редовища або його перетворенні. Якщо людина прагне до перетворень, вона проявляє творчу поведінку.

Прихильники редукції творчих здібностей до інте­лекту спираються на результати емпіричних дослі­джень, у 1926 р. вони проаналізували біографії 282 західноєвропейських знаменитостей і спробували оці­нити їхній IQ на основі досягнень у віці від 17 до 26 років. Вчені використовували шкалу Стенфорда — Біне для оцінювання їх інтелекту в дитинстві, зважаючи на інтелектуальні і творчі досягнення, що ставить під сум­нів правильність висновків. При порівнянні вікових показників засвоєння знань і навичок у знаменитих людей з аналогічними даними вибірки звичайних дітей виявилося, що IQ знаменитостей значно вище середньо­го (158,9). Це дало підставу Терменові зробити висно­вок, що генії — люди, яких ще в ранньому дитинстві за даними тестування можна зарахувати до категорії висо-кообдарованих.

Інтелектуальні діти здобувають хорошу освіту, ста­ють науковцями, порівняно багато заробляють, дося­гають високого соціального статусу, успішно адап­туються в суспільстві. Однак високий (і навіть надвисо­кий) рівень інтелекту не гарантує творчих досягнень.

Відсутність однозначного зв'язку між інтелектом і креативністю стала основою особистісно-мотиваційного і психометричного підходів у дослідженні зв'язків інтелекту і креативності.