3. Реалізація соціального виховання у сфері дозвілля.

Процес соціального виховання особистості стає сьогодні предметом ретельної уваги науковців, методистів, вихователів. Це зумовлено, насамперед, тим, що особистість дитини, підлітка, юнака, яка формується у складних, нестабільних соціально-економічних та психоемоційних умовах сучасного суспільства, потребує особливої уваги та піклування. Професійне, опосередковане та ненав’язливе управління соціальним розвитком людини дозволяє їй досягнути високого рівня самореалізації у суспільстві, запобігає розвитку в неї девіацій.

Ми визначили, що предметом педагогіки дозвілля є цілеспрямований, планомірний і систематичний виховний процес організації дозвільної діяльності і піднесення її на вищий рівень розвитку. Можемо стверджувати, що цей процес багато в чому впливає на здобуття особистістю соціального досвіду, формування можливостей адаптації та самореалізації її у суспільстві. Отже, у межах соціальної педагогіки сфера дозвілля розглядається як сфера соціально-виховного впливу на особистість. Цей вплив має керований характер та вміщує певні складові: суб’єкт, об’єкт, мету, засоби соціального виховання.

Суб’єктом соціально-виховного впливу у сфері дозвілля є соціальний педагог, організатори дитячого дозвілля, керівники гуртків, творчих об’єднань та студій, представники дитячих та молодіжних організацій тощо.

Об’єктом є дитина підліток, юнак, дитяча чи молодіжна група, об’єднання, колектив.

Мета соціального виховання у сфері дозвілля визначається як створення у соціальному середовищі умов для продуктивного, змістовного дозвілля особистості, що сприятиме набуттю нею позитивного соціального досвіду, адаптації у суспільства, творчій самореалізації.

Соціальне виховання має певні особливості у дозвільній сфері. Як і у педагогічній сфері, воно спрямовано на здійснення у суспільстві функції соціального наслідування, соціально-культурного відтворення та розвитку людини. Проте, на відміну від педагогічного процесу освітніх закладів, соціальному вихованню у сфері дозвілля притаманна низка специфічних рис. По-перше, воно має не стільки програмно-нормативний, скільки ситуативний характер. По-друге, воно не має статусу загальності, тобто його об’єктом виступають окремі категорії дітей та молоді, що визначаються за характером та ступенем сформованості їхніх інтересів. По-третє, соціальне виховання може здійснюватися не тільки у навчально-виховних закладах, а й у значно ширшому соціальному просторі: соціально-культурних установах, сім’ї, професійній сфері тощо. По-четверте, соціальне виховання у дозвільній сфері більш відкрите до соціуму, сприятливе до впливів зовнішнього середовища. Таким чином, соціальне виховання у сфері дозвілля – специфічний процес, що має соціально-виховну функцію, яка полягає у створенні в соціально-культурному середовищі позитивних умов для розвитку особистості шляхом залучення її до різних видів дозвільної діяльності.

Лекція 3

Тема:Специфіка роботи соціального педагога з організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Мета: ознайомити з особливостями та методами організації соціально-педагогічної діяльності у сфері дозвілля

План:

1. Особливості організації соціально-педагогічної діяльності у дозвільній сфері.

2. Методи соціально-педагогічної діяльності у дозвільній сфері.

Література:

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с

Байкова В.Г. Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с.

Ерошенков И.М. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.: НГИК, 1994. - 69 с.

Киселева Т.Г. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М., 1992. - 163 с.

Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - М.: Изд-во МГУК, 1991. - 248 с.