12.5. Мінімізація потреби в оборотному капіталі і фактори поліпшення його використання в аграрних підприємствах

Із попереднього матеріалу відомо, що найбільша частка оборотного капіталу перебуває у виробничих запасах. Це пояснюється необхідністю забез­печення безупинності виробництва.

Економістами давно з'ясовано, що безупинність може бути забезпечена за різного обсягу запасів матеріальних цінностей. Але оскільки створення цих за­пасів з економічного погляду є заморожуванням коштів, то стає очевидним, що найбільший господарський ефект досягається за їх мінімальної величини, до­статньої для нормального функціонування виробництва.

У практиці роботи аграрних підприємств мінімальні запаси окремих складо­вих оборотного капіталу визначаються у процесі їх нормування. Суть його по­лягає в тому, що за кожним елементом нормованих оборотних засобів встанов­люється індивідуальний норматив: для матеріальних цінностей — у натураль­ному і грошовому виразах, для фондів обігу — у вартісному виразі.

Індивідуальний норматив оборотного капіталу — це мінімальна потреба в окремому його виді (елементі), яка забезпечує безперервну роботу підприємства.

Сукупний норматив оборотного капіталу по підприємству визначається як сума індивідуальних нормативів, що відображає загальну потребу підприємства в цьому ресурсі.

В аграрних підприємствах нормування оборотного капіталу здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій з нормування оборотних засобів під­приємствами аграрного сектора АПК .

При нормуванні виробничих запасів враховується обсяг виробничого спожи­вання відповідного їх елементу (добрив, отрутохімікатів, пального тощо) і часу перебування (завантаження) засобів в обороті. Норму запасів Н_р на ці види ма­теріальних цінностей визначають за формулою

Н_р=М•К

де М — час перебування кожного виду виробничих запасів в обороті; К — кое­фіцієнт наростання споживання кожного виду запасів.

Час перебування оборотних засобів (відповідного виду запасів) в обороті розраховується з виразу

М =: Д: Пф,

де Д — річна зважена завантаженість відповідного виду виробничих запасів в обороті. Щоб її визначити потрібно спожитий в кожному кварталі ресурс по­множити на дні його перебування в обороті й одержані результати за всіма ква­рталами підсумувати; Пф — річна потреба оборотного засобу (вартість вироб- ничо-спожитого засобу за рік).

Коефіцієнт наростання споживання оборотного засобу К визначається так:

К=Д:Д_к

де Дк — календарна завантаженість оборотного засобу в обороті, яка дорівнює добутку вартості виробничо-спожитого засобу за рік на 365.

Норматив на кожний вад виробничих запасів Н обчислюють за формулою

Н = С • Нр,

де С — сума середньоденного споживання оборотного засобу, що визначається як частка від ділення вартості спожитого ресурсу за рік на 365.

За наведеними формулами нормативи розраховуються тільки на перший плановий рік, а на наступні роки їх можна встановити у відсотках до річного обсягу виробничого споживання за формулою

Нпр = (Н : В_зс) • 100,

де В_зс — вартість спожитого оборотного засобу за рік.

Здійснимо розрахунок потреби у виробничих запасах на прикладі визначен­ня нормативу на нафтопродукти (табл. 12.2).

Таблиця 12.2

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ НОРМАТИВУ НА НАФТОПРОДУКТИ ЗА НАСТУПНИМИ ДАНИМИ ПІДПРИЄМСТВА

Вихідна інформація	Квартал				Разом
	І	П	III	IV
Виробничо-спожиті нафтопродукти, грн	7742	92 259	174 600	116 630	391 756
Дні в обороті	334	245	153	61	X

Розв'язок такий:

Дк = 391 756 • 365 = 142 990 940;

Д = 7742 • 334 + 92 259 • 245 + 174 600 • 153 + 116 630 • 61 = 59 017 513;

К=59 017 513 : 142 990 940 = 0,413; " '

М = 59 017 513 : 391 756 = 150,6;

Н_р= 150,6*0,413 = 62,2;

С = 391 756:365= 1073,3;

Н= 1073,3-62,2 = 66759;

Н_пр = (66 759 : 391756) • 100 = 17,0 %.

Для того щоб визначити норматив по молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі, необхідно спочатку розрахувати норму оборотних засобів (оборотного капіталу) по кожному виду тварин шляхом додавання до середньої вартості (со­бівартості) однієї голови тварин на початок року планових витрат на її утримання у плановому році (не враховуючи амортизації основних засобів). Норматив роз­раховується множенням вартості (собівартості) однієї голови на кількість голів, яка передбачена на кінець року плановим оборотом стада, або множенням живої маси тварин на кінець року на планову собівартість 1 ц живої маси.

Норматив на незавершене виробництво встановлюється в розмірі фактич­них витрат звітного року, скоригованих на коефіцієнт сезонності (у рослинниц­тві приблизно 0,85). Розрахунок ведеться за кожним видом незавершеного ви­робництва.

Норматив на запаси готової продукції — визначається у відсотках ділен­ням середніх мінімальних залишків готової продукції на фактично реалізовану продукцію у звітному році.

Норматив на плановий рік у грошовому виразі розраховується як добуток планового обсягу реалізації продукції на норматив у відносному виразі. Середні мінімальні залишки визначають як середнє арифметичне суми залишків готової продукції в тих місяцях року, в яких вони були меншими від фактичної серед­ньої величини цих залишків.

Норматив з розрахунків зі споживачами продукції (робіт, послуг) підпри­ємства визначають так: спочатку розраховують фактичний середньодобовий обсяг реалізації продукції і середню періодичність надходження коштів на роз­рахунковий рахунок підприємства.

Перший із цих показників обчислюють діленням обсягу реалізованої проду­кції за рік на 365, а другий — відношенням кількості днів у році до кількості ра­зів надходжень цих коштів протягом року. Множенням першого показника на другий встановлюють суму вилучення коштів господарства в розрахунках.

Потім визначають норму вилучення коштів в розрахунках як частку від ді­лення суми вилучення коштів на фактичний обсяг реалізації з наступним мно­женням результату на 100. Звідси норматив оборотних коштів з розрахунків зі споживачами на плановий рік дорівнюватиме добутку планового обсягу реалі­зації продукції на норму вилучення коштів (коефіцієнт).

Нормативи на корми і підстилку доцільно встановлювати в обсязі їх пла­нової потреби з початку року до одержання врожаю з одночасним створенням страхового запасу. Зрозуміло, що це — мінімальна потреба в такому ресурсі. Як уже зазначалося, залежність сільськогосподарського виробництва від природ­них умов зумовлює необхідність створення значних наднормативних запасів кормів на випадок несприятливих погодних умов у майбутньому періоді.

Норматив на насіння визначається виходячи з планової потреби для посіву ярих культур, збільшеної на страховий фонд (10 — 15 % від загальної потреби).

Розглянутий підхід до нормування оборотного капіталу можливий за віднос­но стабільних цін, відсутності спаду виробництва і перебоїв у постачанні аграр­них підприємств найважливішими матеріальними ресурсами. В умовах високих темпів інфляції докорінно змінюється тактика підприємств щодо формування оборотного капіталу і його нормування.

По-перше, через швидке знецінення готівки аграрним підприємствам вигідно її матеріалізувати у виробничі запаси (пальне, мастила, добрива, отрутохімікати тощо), створюючи якнайбільший наднормативний запас, оскільки втрати від заморожування коштів у цих запасах будуть меншими, ніж втрати, що зумов­люються знеціненням готівки внаслідок інфляції.

Може мати місце ще одна причина, яка робить такі дії підприємств економі­чно виправданими, — дефіцит на окремі елементи оборотного капіталу проми­слового походження. Він породжує невпевненість аграрних підприємств у мож­ливості придбання цих ресурсів у потрібний момент майбутнього періоду. Це штовхає їх на створення наднормативних запасів у будь-який час, коли виникає можливість такого придбання. В даний час фактор дефіциту не справляє відчут­ного негативного впливу на економіку аграрних підприємств, як це було харак­терним для перших етапів становлення ринкової економіки України.

По-друге, швидке зростання цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, а також тарифів на роботи і послуги, що надаються аграрним під­приємствам, збільшення оплати праці працівників як компенсаційний захід від втрати купівельної спроможності грошової одиниці, інші вияви негативної дії інфляційних процесів зумовлюють неможливість установлення обґрунтованих нормативів оборотних засобів у вартісному виразі, а отже, і визначення їх су­купною нормативу по підприємству в цілому. Тому в умовах інфляції та гі­перінфляції нормативи для окремих елементів оборотного капіталу виправда­но встановлювати лише за тими з них, які можуть бути розраховані в натуральній формі.

Значного поліпшення використання оборотного капіталу можна досягти завдя­ки підвищенню швидкості його обороту. Хоч у сільському господарстві ця швид­кість обмежена природними і біологічними факторами, але в аграрних підпри­ємствах е ще багато невикористаних резервів для прискорення кругообігу Даного ресурсу. Гак, великі резерви прискорення обороту оборотного капіталу

криються в скороченні періоду виробництва в тваринництві завдяки підвищен­ню середньодобових приростів тварин на їх дорощуванні і відгодівлі.

Наприклад, зі зростанням середньодобових приростів свиней від 200 до 350 і період відгодівлі (час виробництва) до здавальної маси, скажімо, 100 кг, скоро­чується на 40,2 % (від 16,5 до 9,7 міс.). Підвищення середньодобових приростів на дорощуванні і відгодівлі великої рогатої худоби від 400 до 650 г за здаваль­ної живої маси 450 кг дає змогу скоротити час виробництва на 38,5 % (від 26,7 до 16,4 міс.).

Важливим фактором підвищення ефективності використання оборотного ка­піталу, прискорення його кругообігу є впровадження у виробництво нових, більш урожайних і скоростиглих сортів сільськогосподарських культур, а також інтенсивних технологій їх вирощування, внесення оптимальних доз мінераль­них добрив на фоні органічних за оптимального співвідношення в них ИРК.

За таких умов не затягується вегетаційний період рослин, відбувається їх своєчасне дозрівання, а отже, не порушується нормальний процес кругообігу оборотного капіталу.

Прискорити швидкість обороту цього ресурсу можна скороченням часу пе­ребування коштів у сфері обігу завдяки розвитку виробничої інфраструктури і впорядкуванню взаєморозрахунків із заготівельними організаціями та перероб­ними підприємствами, а також постачальниками аграрним підприємствам предметів праці промислового походження.

Одним із найважливіших напрямів поліпшення використання оборотного капіталу є режим економії. Науково-дослідними установами розроблені обґрун­товані нормативи витрачання окремих видів оборотних фондів на одиницю .продукції, 1 га, 100 ткм, 100 км пробігу тощо. Порівняння фактичних витрат цих ресурсів з нормативами дає змогу об'єктивно оцінити стан справ з їх вико­ристанням, з'ясувати причини, що призвели до перевитрати і вжити заходи для їх усунення.

Ефективного використання оборотного капіталу досягають за умови збалан­сування джерел його формування — власних і позичкових. Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерідко не вистачає власних коштів.

У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ, за умови його повернення в установлені строки з одночасною виплатою відсотків. Масштаби використання кредиту під­приємством на такі цілі обмежується його платоспроможністю (кредитоспро­можністю).

За сприятливого зовнішнього середовища у джерелах формування оборотно­го капіталу аграрних підприємств питома вага кредиту може досягти до 35 — 40 %, тоді як на кінець 2010 р. цей показник, з відомих причин, є значно ниж­чим і в багатьох підприємствах перебуває у межах від 0 до 2 %.

Про важливість підвищення ролі кредиту у формуванні оборотного капіталу засвідчує досвід фермерських господарств США, Німеччини, інших розвинутих країн, в яких цей параметр також перебуває близько від зазначених меж.

У США, інших країнах із розвинутою ринковою економікою підприємства, організації, що поставляють фермерам корми, добрива, отрутохімікати, інші не­капітальні ресурси використовують так званий порядок відкритого рахунку за схемою «3/10 повна 30».

Ця схема передбачає стимулювання постачальниками покупців якнайшвид­ше оплачувати рахунки шляхом надання їм знижок за куплену продукцію, але за умови, що вони оплачують її не пізніше встановленого терміну — 10 днів з початку періоду кредитування, наприклад, з моменту отримання товару чи його відвантаження. В такому разі покупець одержує знижку 3 % (для фермерських господарств вона може становити й більше).

Якщо ж покупець оплату здійснює в період від 11-го по 30-й день включно, то ним сплачується повна вартість товару, а при сплаті понад 30-й день, на покупця накладаються штрафні санкції згідно з умовами контракту. Підприємство повинне вирішити, що йому вигідніше — взяти кредит і своєчасно заплатити рахунок, оде­ржавши знижку, чи затримати оплату, дочекавшись надходжень власних коштів, але при цьому втратити право на знижку. Відповідь на це питання можна одержа­ти, зіставивши платежі (відсотки) банку за кредит із сумою знижки.

Для розрахунку ставки відсотка П_р, за якого забезпечується беззбитковість використання кредиту, використовується формула

де С — відсоткова знижка; О — загальна кількість днів, протягом яких рахунок є дійсним (30 днів); К — кількість днів, протягом яких рахунок потрібно опла­тити, щоб одержати знижку.

Якщо, наприклад, знижка становить 3 %, а К — 10 дн., тоді П_р дорівнювати­ме 55,6 %, тобто фермеру буде вигідно брати кредит за умови, що відсоткова ставка на нього буде не більшою, ніж 55,6 %. Якщо, скажімо, знижка становить лише 1 %, тоді в нашому прикладі П_р буде становити набагато менше — 18,2 %.