Тема 4. Зовнішнє середовище господарювання підприємств агропромислового комплексу

Ключові поняття і терміни: внутрішнє середовище підприємств; мікросередо- вище; макросередовище; споживачі; постачальники; посередники; найближчі конкуренти; агросервісні підприємства; РЕБТ-аналіз.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ:

сутність внутрішнього середовища, основні його якісні харак­теристики та сучасний стан цього середовища в аграрних і перероб­них підприємствах;

 загальне трактування зовнішнього середовища та фактори, що визначають його складність;

 сутність мікросередовища підприємств, його складники (лан­ки) та характер їх впливу на діяльність підприємств АПК на сучас­ному етапі функціонування;

 основні ланки макросередовища та вузлові проблеми в його еволюції, з якими стикаються аграрні і переробні підприємства; * методичні основи РЕ8Т-аналізу,

а також УМІТИ:

• аналізувати результати взаємодії підприємства зі спожива­чами його продукції за показниками обсягу реалізації окремих ви­дів продукції, фактичних цін її реалізації та коефіцієнтів випере­дження;

• аналізувати та оцінювати за даними статистичної звітності взаємодію підприємства з банками та іншими фінансовими устано­вами, а також з державними установами;

• здійснювати РЕ8Т-аналіз і оцінку зовнішнього середовища підприємств (окремо аграрних і переробних) за чотирма групами факторів: політичними, економічними, соціальними і технологіч­ними.

4.1. Поняття внутрішнього і зовнішнього середовища господарювання підприємств

Стан розвитку економіки підприємств, його конкурентоспроможність значною мірою визначаються внутрішнім середовищем, під яким розуміють су­купність тих чинників, які безпосередньо можуть контролюватися підприємст­вом: ресурси, їх формування і використання; персонал, його кваліфікація, лоя­льність до підприємства; менеджмент і формування служб підприємства, їх

склад, функції та організаційна структура управління; визначення місії і цілей підприємства та виробничого напряму його діяльності; формування корпоратив­ної культури, цінової політики тощо.

Внутрішнє середовище характеризується також потребою та можливостями здійснення інвестицій, диверсифікації діяльності, а також якістю прийняття рі­шень, що безпосередньо залежить від персонального складу управлінської лан­ки, його цілеспрямованості і спроможності правильно визначати сферу інтере­сів бізнесу і логіку ринкового поводження підприємства в конкурентному середовищі.

Внутрішнє середовище може істотно відрізнятися по підприємствах галузі та підприємствах однієї і тієї ж організаційно-правової форми; таке середовище може змінюватися і на одних і тих же підприємствах як в бік його поліпшення, так і в бік погіршення. Тому важливо здійснювати оцінку внутрішнього середо­вища за різними напрямами. Це й імідж підприємства, його розміри, обсяги ви­робництва продукції, її якість та частка в ринку, прибутковість і ліквідність підприємства, розміри заборгованості, інвестиції, кваліфікація персоналу і рі­вень доходів працівників, організаційна культура на підприємстві (трудова дис­ципліна, психологічний клімат, мораль) тощо.

У 2012 р. внутрішнє середовище значної кількості аграрних підприємств ха­рактеризувалося низкою негативних чинників. Серед них можна виділити низь­ку мотивацію персоналу сільськогосподарських підприємств у результатах сво­єї праці; руйнування ресурсного потенціалу в багатьох підприємствах і неспроможність його оновлення через слабкий їх фінансово-економічний стан та недоступність кредитів; гостра нестача кваліфікованих кадрів на селі, спро­можних високоефективно використовувати сучасну складну техніку і дотриму­ватись вимог новітніх технологій; низький рівень менеджменту в багатьох під­приємствах через недостатню професійну підготовку, зокрема, фермерів, керівників приватних підприємств; неефективний маркетинг, включаючи і не­вигідні умови договору на продаж продукції; втрати від нераціонального вико­ристання робочого часу.

Внутрішнє середовище переробних підприємств на вказаний період часу від­значалось значною неоднорідністю. Поряд із потужними переробними підпри­ємствами, що, як правило, є в складі вертикально інтегрованих структур і мають значний ресурсний і фінансовий потенціал, новітню техніку і технології, водно­час функціонує чимало переробних підприємств із несприятливим внутрішнім середовищем — високим рівнем зношеності основного капіталу, низьким рів­нем використання виробничих потужностей через нестачу сировини, застаріли­ми технологіями, низьким рівнем оплати праці персоналу, невідповідністю яко­сті продукції сучасним вимогам споживачів та неможливістю у зв'язку з цим виходу на міжнародні ринки її збуту.

Разом з тим кожне підприємство здійснює свою діяльність не ізольовано, а в певному контакті із зовнішнім середовищем, яке представлене відомими силами, що діють за його межами.

Ці сили з різним ступенем активності, безпосередньо або опосередковано, швидко або повільно, передбачувано або непередбачувано впливають на діяльність підприємства, зачіпають його інтереси. На одні сили підприємство може_: до певного ступеня впливати, намагаючись скоригувати їх дію в своїх інтересах, проте інші є повністю неконтрольованими. Незважаючи на неоднаковий характер дії зовнішніх сил, підприємство не може не рахуватися 3 ними в процесі своєї діяльності, бо інше призводитиме до негативних наслідків.

Складність зовнішнього середовища визначається такими факторами:

• кількістю зовнішніх сил, які впливають на підприємство і на які воно повинне реагувати;

• ступенем впливу відповідних зовнішніх сил на діяльність підприємства та їх взаємозв'язком: посилюючим, коли зміна ступеня впливу однієї з ланок (сил) зовнішнього середовища посилює вплив іншої (інших) ланок; нейтральний; послаблюючий, за якого посилення (послаблення) впливу однієї ланки зменшує вплив іншої (інших) ланки зовнішнього середовища;

• варіативністю зовнішніх сил і швидкістю, з якою можуть проходити зміни в ступені їх впливу на діяльність підприємства. Більш висока варіативність (ди­намічність) зовнішнього середовища характерна для підприємств галузей, оріє­нтованих на швидке застосування досягнень наукового техніко-технологічного прогресу (електронна, фармацевтична, хімічна промисловості).

Важливою є й та обставина, що динамічність зовнішнього середовища неод­наково стосується різних підрозділів підприємства, а отже, по-різному позначу- ється на їх діяльності. Наприклад, маркетинговий підрозділ, інноваційна ланка постійно стикається зі змінами зовнішнього середовища, що вимагає оператив­ного реагування на такі зміни;

• ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства, що зменшується зі збільшенням кількості достовірної інформації, якою воно воло­діє, і навпаки. Велику роль тут відіграє і кваліфікація персоналу підприємства, який аналізує й оцінює дану інформацію.

Загалом існує така закономірність: чим невизначеніше зовнішнє середовище, тим складніше приймати ефективні рішення. Проте за всіх обставин для прийн­яття обґрунтованих рішень важливо здійснювати прогнозування зовнішнього середовища, тобто передбачувати можливі зміни його і виникнення вірогідних подій під впливом такої зміни.

Отже, будь-які зовнішні сили, з якими зіштовхується підприємство в процесі прийняття рішень, є ланками (складниками) зовнішнього середовища, яке ніко­ли не буває стабільним за всіма формами його вияву. Тому кожне підприємство повинно вміти своєчасно й адекватно реагувати на природу змін таких сил. Звідси стає очевидним, що хоча й існує межа, яка відокремлює підприємство (організацію) від її зовнішнього оточення, все ж внутрішнє середовище фірми значною мірою формується під впливом зовнішнього середовища.

Будь-які вагомі рішення — тактичні і стратегічні, які приймає підприємство, враховують характер зовнішнього середовища, його динаміку. Це, наприклад, стосується рішень щодо забезпечення необхідними матеріальними ресурсами, формування кадрової політики, генерування і розподілу грошових потоків, ор­ганізації збуту продукції і доведення товарів та послуг до споживача, здійснен­ня інвестиційних програм тощо.

Таким чином, успіх чи невдачі підприємства в бізнесі, його здатність досяга­ти конкурентних переваг залежать від ступеня реалізації своїх внутрішніх і зов­нішніх можливостей, що досягаються за постійного вивчення і врахування змін зовнішнього середовища та створення ефективного внутрішнього середовища, яке хоч і складається з контрольованих підприємством факторів, але вимагає забезпечення їх раціонального балансу і комплексності.

Іншими словами, ключові фактори успіху підприємства криються у внутрі­шньому та зовнішньому середовищах. При цьому потрібно брати до уваги, що внутрішні негативні чинники, як правило, загострюють дію зовнішніх негатив­них чинників. Тому економісти справедливо вважають, що досягти підприємст­вом впродовж багатьох років сталого розвитку, бути конкурентоспроможним під тиском і вимогами окремих ланок зовнішнього і внутрішнього середовищ є справжнім мистецтвом ведення бізнесу.

Рельєфно виражена неоднорідність зовнішнього середовища, що оточує під­приємства агропромислового комплексу, дає змогу визначити два його види: зовнішнє ближнє середовище, або мікросередовище, і зовнішнє дальнє середо­вище — макросередовище.