6.11. Управління витратами і шляхи зниження собівартості продукції

На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень. В аграрних і переробних підприємствах уже достат­ньо давно сформувалась тенденція до збільшення собівартості. У зв'язку з цим в економічній літературі і на практиці часто вживають словосполучення «резер­ви і шляхи зниження собівартості продукції як необхідна умова підвищення ефективності виробництва».

З цього приводу необхідно зробити певні роз'яснення. У світовій та вітчи­зняній економіці в довгостроковому періоді діє об'єктивна тенденція до під­вищення собівартості виробництва продукції (робіт, послуг) на фоні запрова­дження досягнень НТТП у господарську діяльність підприємств. Така тен­денція спричинена зростанням вартості енергоносіїв, матеріальних ресурсів, підвищенням заробітної плати працівників, розвитком інфляційних процесів. Тому коли йдеться про пошук резервів і шляхів зниження собівартості, то по­трібно мати на увазі, що такого зниження можна досягти лише порівняно з рівнем собівартості аналогічних товарів у конкурентів. Тоді підприємство на­буде конкурентних переваг, забезпечить вищу прибутковість виробництва.

Для пошуку резервів зниження собівартості продукції необхідно насамперед економічно проаналізувати витрати за статтями. Відсотковим відношенням ви­трат за окремими статтями до їх загальної суми визначають структуру собіва­ртості продукції. Для різних видів сільськогосподарської продукції і продово­льства вона різна, що зумовлено технологічними особливостями галузей і неоднаковою трудомісткістю виробництва.

Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про ге, які саме статгі витрат займають найбільшу питому вагу і справляють вирішальний вилив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з огляду на те, що досяг­ти істотною зниження собівартості продовольства і сільськогосподарської про­дукції, непродовольчих товарів із сільськогосподарської сировини порівняно з конкурентами можна насамперед у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями.

У С'іруктурі собівартості продукції переробних підприємств найбільшу пи­тому вагу займає сировина. Разом з витратами на її доставку частка цієї статгі витрат у структурі собівартості цукру становить у межах 77 — 79 %, масла тва­ринного — 76 — 78 %, ковбасних виробів 68 — 70 %. У структурі собіварто­сті продукції рослинництва найбільшу частку займають виграти на паливно- мастильні матеріали, добрива й отрутохімікати, насіння, а продукції тваринниц­тва виїрати на корми.

Для прикладу наведемо орієнтовну структуру витрат на виробництві біоди- зеля за річної потужності заводу 25 тис. т на рік (табл. 6.3).

Для визначення на основі цих даних собівартості 1 т біодизеля погрібно і на і и обсяг виробництва і вартість супутньої продукції. Припускаємо, що в процесі ви­робництва 25 тис. т біодизеля було вироблено супутньої продукції 39 832 т, гліцерину — 3090 т. Виручка від їх реалізації становить 43 761 і 1545 тис. гри. Операційні витрати без вартості супутньої продукції: 196 990 ~ 43 761 1545 « = 151 684 тис. грн. Звідси виробнича собівартість І т біодизеля 7,58 тис. гри (151 684:20 000).