12.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг

Оборотний капітал перебуває у постійному русі, послідовно прохо­дячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства.

Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від та­ких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розраху­нків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що ви­робничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напряму підприєм­ства і рівня розвитку головної галузі.

Забезпеченість аграрного підприємства оборотним капіталом визначається за такими показниками:

• оснащеність виробництва оборотним капіталом, що розраховується діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільськогоспо­дарських угідь підприємства;

• ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що роз­раховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цього ресурсу;

• вартісне співвідношення між оборотним і основним виробничим капіта­лом, яке визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу сфери виробництва на середньорічну вартість основного виробничого капіталу.

Цінність наведених вартісних показників для аналізу стану економіки під­приємства й оцінки рівня забезпеченості його ресурсами повною мірою вияв­ляється лише в умовах відносно стабільних цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що можливе за відсутності інфляції або помірних те­мпів її (до 5 % на рік). За високих темпів інфляції забезпеченість підприємств, насамперед оборотним капіталом сфери виробництва, доцільно визначати й оцінювати за натуральними показниками в розрізі найважливіших складових цього ресурсу — поголів'я тварин, кормів, насіння, пального і мастила, доб­рив тощо.

Потреба в оборотному капіталі, що необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу перебу­вання авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності:

ГК ВЗ НВ ГП КР ГК'

де ГК — грошові кошти; ВЗ — виробничі запаси; НВ — незавершене виробни­цтво; ГП — готова продукція; КР — кошти у розрахунках, ГК' — грошові кош­ти з добавленою вартістю.

Особливістю руху авансованих оборотних засобів (оборотного капіталу) € те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової

продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення вир<*> ничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробниц­тва (наприклад, корми, насіння). Тобто утворюється мале коло кругообіїл и схемою ВЗ — НВ — ГП — ВЗ, існування якого вимагає специфічного підходу до визначення показників обороту оборотного капіталу.

Час повного кругообігу авансованих елементів оборотного капіталу зале­жить від часу їх перебування на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загаль­на швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх ру­ху на окремих стадіях.

Іншими словами, чим менше часу ці засоби перебувають на кожній зі стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборот­ного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і як наслідок — погіршуються умови відтворення, що нега­тивно позначається на кінцевих результатах виробництва.

На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів. На виробничій стадії головним фактором є технологія виробництва. Важливу роль тут відіграє й організаційний фактор, наприклад, строки збирання культури і підготовки продукції до реалізації.

На стадії обігу вирішальну роль відіграють організаційні фактори, що пов'язані з реалізацією продукції та системою розрахунків. Прикладом уповіль­нення руху оборотного капіталу на стадії обігу може бути платіжна криза, яка набула особливо значного розмаху в Україні в 1994 р. Це значно сповільнило рух коштів на розрахунковій стадії, через що аграрні підприємства не одержу­вали належних їм коштів за реалізовану продукцію. Це позбавляло їх можливо­сті своєчасно придбавати необхідні ресурси (добрива, пальне і мастила, отруто­хімікати тощо) для ефективного ведення виробництва. Безумовно, це негативно позначилося на результатах їх господарювання. Економічна криза 2008 — 2009 рр. дещо уповільнила швидкість руху оборотного капіталу на стадії обігу, але значно меншою мірою, ніж у 1990-х роках.

Принагідно зазначимо, що для переробних підприємств відповідного вироб­ничого профілю характерні свої специфічні особливості руху авансованої вартос­ті в оборотний капітал. Так, для підприємств цукрової, крохмале-па токової про­мисловості через сезонність виробництва затримка коштів відбувається на першій стадії кругообігу — грошовій. Тимчасом відносно тривалий виробничий процес і відносно значні обсяги незавершеного виробництва підприємств вино­робної та пивоварної промисловості затримують кошти на другій стадії кругообі­гу — виробничій. Нерівномірна реалізація продукції підгірне мств плодоовочевої промисловості впливає на затримку коштів на третій товарній стадії кругообігу.

Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах є те, Що він авансується на тривалий час, нерідко на рік і більше. Це насамперед зу­мовлено технологією виробництва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то важливо забезпе­чити її протікання з дотриманням усіх умов, необхідних для її зростання.

Через сезонність виробництва в аграрних підприємствах має місце нерівномі­рність вкладень оборотних засобів у виробничий процес, поступове, на вимогу технологій, зростання цих вкладень аж до стадії реалізації продукції включно.

Наприклад, на виробництві цукрових буряків витрати минулого року стано­влять 22 %, на підготовку ґрунту і посівів — 14, на догляд за посівами — 18 і на збирання — 46 %. Зрозуміло, що та частина засобів, яка вкладається на початку виробничого процесу (у наведеному прикладі — це витрати минулого року), перебуватиме в кругообігу найбільше часу, а та, що вкладена в кінці, — най­менше.

Ця обставина дає змогу зробити висновок: що більше оборотного капіталу вкладається у виробництво на початку виробничого процесу, то більше підпри­ємство повинно його авансувати для забезпечення нормальною кругообігу, і на­впаки. Оскільки через технологічні особливості і сезонність існує часовий роз­рив у вкладеннях коштів, то тривалість (період) виробництва продукції не збігається з часом перебування авансованих елементів оборотного капіталу на цій стадії. Такий час є меншим за тривалість процесу виробництва, а тому ви­никає потреба у визначенні середньозваженої закріплюваності коштів на цій стадії С₃ за формулою

де С_в/ — виділений у технологічному процесі /-Й виробничий цикл (витрати

минулого року, підготовка ґрунту і посів тощо); — час закріплюваності обо­ротних засобів, які виробничо-спожиті в /-му виробничому циклі, міс.

Наприклад, на виробництві озимої пшениці витрати минулого року станов- ; лять 33,2 %, а тривалість їх закріплюваності дорівнює тривалості періоду виро­бництва — 11 міс., витрати на догляд за посівами — 16,8 % з тривалістю закрі­плення 4,5 міс., витрати на збирання і доробку продукції — 50 % з часом їх закріплюваності 0,9 міс. Підставивши ці дані в наведену формулу, матимемо, що середньозважена закріплюваність оборотного капіталу на виробничій стадії кругообігу становить 4,86 міс.

За інших однакових умов підприємству вигідніше розвивати ту галузь, яка має меншу середньозважену закріплюваність елементів оборотного капіталу, оскільки тоді вимагається менше авансованих вкладень для забезпечення безу­пинності виробництва й одержання заданих кінцевих результатів.

Зрозуміло також, що одержаний показник значною мірою залежить від три­валості технологічного циклу (періоду) виробництва. Наприклад, за середнього рівня господарювання період вирощування і відгодівлі молодняку великої рога­тої худоби становить майже 1,5 року (18 міс.). Якщо через певні несприятливі обставини середньодобові прирости живої маси будуть низькі, то період вироб­ництва стане значно тривалішим, наближаючись до двох і більше років. У V^е' зультаті значно зростатиме середньозважена закріплюваність оборотних засо­бів, істотно знижуватиметься ефективність виробництва.