12.1. Економічна суть оборотного капіталу та його склад

У процесі агропромислового виробництва незамінну роль відігр⁹ оборотний капітал як один із найважливіших факторів, що значно впливає на формування собівартості продукції.

Оборотний капітал — грошовий вираз предметів праці, узятих на всіх ста- діях їх кругообігу, що виробничо споживаються в процесі одного операційного циклу і цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, що при­значені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного ша­лу або протягом 12 місяців з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами¹⁰. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійснення господарської діяльності до час\ отримання коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції.

За економічним змістом оборотний капітал являє собою сукупність оборот­ного капіталу сфери виробництва (оборотні фонди) і оборотного капіталу сфери обігу (фонди обігу).

Оборотний капітал сфери виробництва (оборотні фонди) — це грошовий вираз предметів праці, що перебувають на стадії виробничих запасів і незавер­шеного виробництва, узятий разом із витратами, викликаними їх виробничим споживанням.

Оборотні фонди з економічного погляду є авансованою вартістю на сталії виробництва. За функціональною роллю в процесі виробництва вони істотно рі­зняться між собою. Відповідно до вказаної ознаки виділяють такі їхні групи: виробничі запаси, незавершене виробництво і поточні біологічні активи.

В активі балансу підприємств названі елементи оборотного капіталу сфери виробництва, а також складники оборотного капіталу сфери обігу відобража­ються в розділі II «Оборотні активи», підрозділі «Запаси». До складу цього під­розділу в обліку включена і готова продукція, хоч за економічним змістом цей вид оборотних засобів слід було б розглядати як елемент фондів обігу.

Виробничі запаси — це предмети праці, які не вступили ще в стадію вироб­ничого споживання і займають найбільшу частку в оборотному капіталі.

В аграрних і переробних підприємствах виробничі запаси бувають сільсько­господарського і промислового походження. До виробничих запасів сільсько­господарського походження відносять корми, насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки, дорослу птицб, кролів.

Виробничі запаси промислового походження представлені в аграрних під­приємствах мінеральними добривами, отрутохімікатами, нафтопродуктами і твердим паливом, запасними частинами, малоцінними і швидкозношуваними предметами, що використовуються протягом не більше одного року, будівель-

ними матеріалами для поточного ремонту тощо. Якщо в аграрних підприємст­вах є переробні промислові виробництва, до виробничих запасів цього виду можуть входити тара, основні і допоміжні матеріали, пакувальні матеріали, на­півфабрикати та ін.

Співвідношення між виробничими запасами промислового і сільськогоспо­дарського походження в аграрних підприємствах різне і залежить від ступеня розвитку переробних виробництв та інших видів промислової діяльності, інтен­сивності виробництва та його спеціалізації. За інших однакових обставин основ­на частка виробничих запасів представлена запасами сільськогосподарського походження. Розмір виробничих запасів повинен забезпечити безупинність ви­робництва і залежить від обсягу виробництва продукції, норм і характеру вироб­ничого споживання предметів праці.

У переробних підприємствах виробничі запаси представлені сировиною сільськогосподарського походження, основними і допоміжними матеріалами, купованими напівфабрикатами, паливом, тарою, пакувальними матеріалами, запасними частинами та іншими матеріальними цінностями, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування вироб­ництва й адміністративних потреб.

Треба брати до уваги, що в системі бухгалтерського обліку П(С)БО 9 «За­паси» запаси розглядаються більш широко. До їх складу відносять, крім сиро­вини, основних і допоміжних матеріалів, кормів, насіння тощо і незавершене виробництво; готову продукцію; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року, або нор­мального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологіч­ні активи, якщо вони оцінюються за цим положенням, а також сільськогоспо­дарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного ви­знання.

Поточні біологічні активи. Згідно з П(С)БО ЗО «Біологічні активи» поняття «біологічний актив» трактується як тварина або рослина, що в процесі біологіч­них перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію і/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Біологічні активи поділяють на поточні та довгострокові. До поточних від­носять такі біологічні активи, що здатні давати сільськогосподарську продук­цію і/або додаткові біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетво­рень, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на дорощуванні і відгодівлі.

Розрізняють поточні біологічні активи рослинництва і тваринництва. У ста­тистичній звітності (ф. № 1 «Баланс») поточні біологічні активи представлені тільки поточними біологічними активами тваринництва. Крім тварин на доро­щуванні і відгодівлі до них відносять дорослу птицю, сім'ї бджіл, кролів.

Що ж стосується поточних біологічних активів рослинництва (посіви куль­тур, витрати на підготовку ґрунту під посів ярих культур), то оскільки на них немає активного ринку, їх обліковують окремо як незавершене виробництво й оцінюють за фактичними витратами. Для поточних біологічних активів тварин-

ництва існує активний ринок (можна продати поголів'я тварин), тому вони оці- нюються за справедливою вартістю.

Отже, незавершене виробництво — це ті предмети праці, які вже виробничо- спожиті, але готової продукції ще не одержано. Як бачимо, ці оборотні фонди пе­ребувають на стадії виробництва, їх величина залежить від масштабів виробни­цтва і виробничого напряму підприємства, рівня його спеціалізації на головній галузі.

В аграрних підприємствах незавершене виробництво в рослинництві пред­ставлене витратами на лущення стерні і підняття зябу, вартістю внесених восе­ни добрив і витратами на їх доставку та внесення в ґрунт під урожай майбут­нього року, витратами на насіння і посів озимих, на снігозатримання тощо. Незавершене виробництво у тваринництві утворюється на кінець року і пред­ставлене витратами по незакінченій інкубації яєць, вартістю перехідних запасів меду у вуликах, а в підсобних виробництвах — незакінченим ремонтом техніки, незакінченим випалюванням цегли і т. ін.

На переробних підприємствах цей елемент оборотного капіталу сфери виро­бництва представлений вартістю і витратами на переробку виробничо-спожитої сировини, основних і допоміжних матеріалів, що перебувають у процесі вироб­ництва на різних стадіях технологічного циклу. Тобто йдеться про предмети праці, обробка чи переробка яких ще не завершена, наприклад, цукрові буряки або овочі, що знаходяться на митті, подрібнені цукрові буряки.

Елементом незавершеного виробництва на цих підприємствах можуть бути напівфабрикати власного виробництва. Вони представлені предметами праці, які повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підпри­ємства, але повинні пройти наступну обробку в інших підрозділах (наприклад, сироп і жовтий цукор на цукрозаводах, тісто — на хлібозаводах).

Другою важливою складовою оборотного капіталу є оборотний капітал сфери обігу {фонди обігу). Такий капітал не бере безпосередньої участі в проце­сі виробництва, а лише обслуговує його, будучи водночас результатом цього виробництва. До фондів обігу включають готову продукцію, товари, векселі одержані, дебіторську заборгованість за розрахунками та іншу поточну дебітор­ську заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіва­ленти в національній та іноземній валюті; інші оборотні активи.

Готова продукція — це така продукція, що виготовлена на підприємстві і призначена для реалізації та відповідає технічним і якісним характеристикам, передбаченим умовами договорів із замовниками та іншим нормативно- правовим актам (стандартам, вимогам безпеки тощо). Якщо продукція не відпо­відає вимогам для її реалізації, то вона відображається у складі незавершеного виробництва.

За елементом фондів обігу «Товари» відображається вартість товарів, які придбані підприємством для наступного продажу, а за елементом «Векселі оде­ржані» — показується заборгованість покупців, різних замовників за відванта­жену продукцію (виконані роботи чи надані послуги), яка забезпечена векселя­ми — різновидом цінних паперів, що засвідчує довгострокове зобов'язання щодо погашення заборгованості продавцю.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — це кошти, які повинні надійти підприємству від інших суб'єктів ринку за продану їм продук­цію, надані послуги і виконані роботи як оплата за одержані векселі тощо.

До дебіторської заборгованості за розрахунками включають заборгова­ність із бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів і з внутрішніх розрахунків. Зокрема, тут відображається заборгованість фінансових податко­вих органів, різні переплати за податками; суми авансів, наданих іншим підпри­ємствам у рахунок наступних платежів; суми нарахованих підприємству диві­дендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають надходженню; заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

Важливою складовою фондів обігу є поточні фінансові інвестиції. Це — такі інвестиції, які здійснюються на строк не більше одного року і можуть бу­ти вільно реалізовані у будь-який момент. До них відносять короткострокові комерційні ринкові цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати, інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом одного року.

Важливою складовою фондів обігу є грошові кошти та їх еквіваленти представлені грошовими коштами у касі, на поточних та інших рахунках у бан­ках (ці кошти можуть бути вільно використані для поточних операцій), а також еквівалентами грошових коштів¹. Вони являють собою короткострокові фінан­сові інвестиції, які є високоліквідними, вільно конвертуються в певні суми гро­шових коштів і для яких притаманний незначний ризик зміни вартості.

Загалом оборотний капітал є найбільш мобільною частиною авансованого капіталу (авансованої вартості), який перебуває в постійному русі, проходячи відповідні стадії кругообігу. Потрібно брати до уваги й ту обставину, що складовою оборотного капіталу є амортизація, яка завжди перебуває на усіх стадіях кругообігу, починаючи з виробничих запасів, які створені (ви­роблені) на підприємстві, і далі в незавершеному виробництві, готовій проду­кції, а за її реалізації — на стадії коштів в розрахунках і одержаних грошових коштах.