10.6. Лізинг

Лізинг є особливою формою відтворення основних засобів, своєрід­ним видом підприємницької діяльності. Основоположним, сутнісним аспектом лізингу є довгострокова оренда майна, тобто передача його у тимчасове корис­тування на умовах платності, строковості і зворотності або викупу.

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і пого­дженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Отже, лізинг розглядається як додаткове особливе джерело фінансування, яке розширює можливості підприємств щодо вибору стратегії інвестування. Лі­зингу притаманні всі функції банківського кредиту. Але він є особливою фор­мою кредитних відносин — товарним кредитом в основні засоби, за якого право використання майна відокремлюється від права володіння ним. Останнє пере­ходить до лізингоодержувача, тоді як лізингодавець зберігає за собою право во­лодіння переданим в оренду майном.

Лізингу притаманний переважно трибічний характер відносин, за яких у здійсненні лізингової операції беруть участь три суб'єкти: лізингодавець, лізин- гоодержувач і продавець лізингового майна. Всі вони економічно заінтересова­ні в укладанні лізингової угоди.

Так, підприємствам лізинг дає змогу одержати в користування необхідні ос новні засоби з можливим наступним придбанням їх у власність, не маючи влас них коштів для їх закупівлі. Завдяки лізингу підприємства мають можливість не зв'язувати свій капітал через купівлю необхідних основних засобів, а викорис­товувати його для організації іншої діяльності і тим самим розширювати мож­ливості одержання додаткового доходу.

Завдяки лізингу здійснюється оновлення виробництва на якісно новій основі. Він відкриває доступ до сучасної техніки, забезпечуючи тим самим зростання продуктивності праці і підвищення дохідності. Перевагою лізингу, особливо для аграрних підприємств, є також та обставина, що вони можуть застосовувати схему гнучких лізингових платежів, що найбільше відповідає сезонності сільсь­когосподарського виробництва. Є й інші переваги лізингу як форми інвестуван­ня і відтворення основних засобів. Варто також знати, що в багатьох розвину­тих країнах світу лізинг в інвестуванні основного капіталу займає велику питому вагу — до ЗО % і більше.

Розрізняють два види лізингу: фінансовий і оперативний. Перш ніж перейти до розкриття їх суті зазначимо, що лізинг у нашій державі регламентується трьома нормативними документами: Законом України «Про фінансовий лізинг» (2003 р.), Податковим кодексом України і Положенням (стандартом) бухгалтер­ського обліку 14 «Оренда». В цих документах немає єдиного трактування цих видів лізингу.

Найбільш узагальненим, не конкретним, є визначення фінансового лізингу в Законі України «Про фінансовий лізинг», в якому він розглядається як вид ци­вільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, яким передбачено: лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати їх у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За такого трактування фінансовий лізинг втрачає основні ознаки класичного фінансового лізингу, що застосовується в ряді розвинутих країн, якими є по­довжений строк лізингової угоди, за який амортизується понад 50 % вартості об'єкта лізингу, перехід ризиків втрати останнього від лізингодавця до лізинпь одержувача, а також перехід у власність даного об'єкта до лізингоодержувача після завершення терміну угоди.

У Податковому кодексі України і в П(С)БО 14 «Оренда» поняття фінансово­го лізингу трактується за суттю майже аналогічно, хоча дещо ширше. Скажімо, в ПіСУ фінансовий лізинг визначається як господарська операція, що здійсню­ється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків на винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом лізингу.

В обох цих нормативних документах передбачено перелік ознак, яким може відповідати фінансовий лізинг (оренда). Причому вважається, що лізинг є фі­нансовим, якщо лізинговий (орендний) договір відповідає хоча б одній із таких ознак.

Ознаки фінансового лізингу згідно з Податковим кодексом України

Ознаки фінансової оренди згідно з П(С)БО 14 «Оренда»

Об’єкт лізингу передається на строк, протя­гом якого амортизується не менш як 75 % йо­го первісної вартості, а орендар на підставі лі­зингового договору і протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з наступним перехо­дом права власності від орендодавця до орен­даря за ціною, визначеною у такому лізинго­вому договорі . Коментар. Ця ознака повністю відповідає по­няттю класичного фінансового лізингу. Балансова (залишкова) вартість об’єкта лі­зингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більше 25 відсотків первісної ва­ртості (ціни) такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору. Коментар. Ця умова не передбачає переходу об’єкта лізингу у власність лізингоодержува- ча, як це характерно для класичного лізингу. Сума лізингових (орендних) платежів з по­чатку строку оренди дорівнює первісній вар­тості об’єкта лізингу або перевищує її. Коментар. Як і за попередньої умови не пе­редбачено перехід об’єкта лізингу у власність лізингоодержувача; не вказується за який строк досягається така рівність, що дає мож­ливість лізингодавцю його мінімізувати. Майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержу­вача (орендаря) та після закінчення дії лізин­гового договору не може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Коментар. Умова відповідає ознакам класич­ного фінансового лізингу.

Орендар набуває права власності на орендо­ваний актив після закінчення строку оренди. Коментар. Ця ознака не встановлює нижньої межі строку оренди, тому така оренда може супроводжуватися великим фінансовим на­вантаженням на лізингоотримувача в разі, коли її строк буде мінімальним. Орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою від його справедливої вартості на дату придбання. Коментар. Умова не фіксує нижньої межі строку договору фінансової оренди і не є чі­ткою за змістом, бо залишається не ясним, як трактувати договір оренди, якщо наміри лі­зингоодержувача змінюються. Строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуата­ції) об’єкта лізингу. Коментар. Ця умова не передбачає перехід права власності від лізингодавця до лізинго­одержувача (орендаря). Теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди. Коментар. Дана ознака не передбачає ниж­ньої межі строку фінансової оренди та перехід права власності на об’єкт оренди до орендаря. Орендований актив має особливий харак­тер, що дає змогу лише орендареві викорис­товувати його без витрат на його модерніза­цію, модифікацію, дообладнання. Коментар. Умова не цілком відповідає озна­кам класичного фінансового лізингу.

За такого широкого і розмитого трактування фінансового лізингу, особливо в Законі України «Про фінансовий лізинг» і в П(С)БО 14 «Оренда», в багатьох випадках втрачається одна з найбільших переваг порівняно з іншими формами залучення позичкового капіталу для інвестування в основний капітал — уник­нення лізингоодержувачем великих фінансових навантажень на економіку під­приємства в перші роки дії лізингової угоди.

Адже коли законодавчими чи нормативними актами не передбачувати міні­мального строку фінансового лізингу, за який би амортизувалося більше 50 % первісної вартості об’єкта лізингу, то лізингоодержувачі потрапляють у скрутне

економічне становище через необхідність відшкодування вартості об'єкта лізи­нгу за надто короткий строк, навіть за рік, що є непосильним для підприємств із слабким фінансово-економічним станом (економічно міцні підприємства, як правило, купують основні засоби за власні кошти).

Крім того, через короткі терміни лізингової угоди втрачається й така пере­вага класичного лізингу, як можливість застосувати гнучку схему виплати лізингових платежів, що враховує сезонність сільськогосподарського вироб­ництва.

Оперативний лізинг (оренда), за Податковим кодексом України, трактуєть­ся як господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає пе­редачу орендарю основного засобу, придбаного або виготовленого орендодав­цем на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Аналогічно трактує оперативну оренду П(С)БО 14 «Оренда»: це оренда ін­ша, ніж фінансова.

Законодавчо передбачається застосування зворотного лізингу і сублізингу. Зворотний лізинг (за ПКУ) — це господарська операція, що здійснюється фі­зичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансо­вій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів ті­єю ж фізичною чи юридичною особою в оперативний чи фінансовий лізинг.

СублЬинг — це вид піднайму об'єкта лізингу, а саме: лізингоодержувач за договором лізингу передає третій особі об'єкт лізингу у користування за плату на погоджений строк, але для цього потрібна обов'язкова згода лізингодавця у письмовій формі. До договору сублізингу ставляться такі ж вимоги, як і до до­говору лізингу.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача (з відповідною позначкою), а майно за оперативного лізингу залишається на балансі в лізингодавця із зазначенням, що воно передано в оренду.

За фінансового лізингу основний борг розглядається як кредиторська забор­гованість і погашається підприємством з отриманих доходів. Решта складників лізингових платежів відносяться до фінансових витрат і на їх суму зменшується операційний прибуток.

Лізингові платежі за оперативним лізингом відносять до операційних ви­трат. Лізингоодержувач протягом дії лізингової фінансової угоди несе витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним об­слуговуванням, ремонтом тощо. Ці витрати відносять до операційних і вклю­чають до собівартості виробленої продукції. Крім того, на об'єкт фінансового лізингу нараховується амортизація, що також включається до собівартості продукції.

З викладеного матеріалу стає зрозумілим, що лізингоотримувач сплачує лі- зингодавцю лізингові платежі як плату за використання ним наданого йому в оренду майна (об'єкта лізиніу), яка встановлюється в розмірі, що забезпечує відшкодування його вартості й одержання лізингодавцем певного прибутку (лі­зингову винагороду або ще її називають лізингову маржу).

Лізингові платежі згідно з Законом України «Про фінансовий лізинг» вклю­чають такі складники:

• суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю (лізингова маржа);

• компенсація відсотків за кредит (часто цю складову об'єднують з лізинго­вою маржею);

• інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням до­говору лізингу.

Нам уже відомо, що основним оператором на ринку лізингових послуг для аграрних підприємств є Національна акціонерна компанія «Украгролізинг». розглянемо приклад нарахування лізингових платежів на умовах даної ком­панії¹. Лізингова компанія висуває певні вимоги до укладання угоди фінансово­го лізингу:

• підприємство має здійснити попередній лізинговий платіж (по суті, перед­оплату) як частину відшкодування первісної вартості об'єкта лізингу, скажімо, у розмірі 15 % ²;

• сплатити попередню лізингову винагороду у розмірі, скажімо, 7 % невід­шкодованої вартості і виплачувати щорічну лізингову винагороду такого ж розміру від невідшкодованої вартості об'єкта лізингу (у приватних лізингових компаніях у 2011 р. ця відсоткова ставка перебувала в межах 16 — 17 %, у гри­внях і 9 — 11 % у доларах США);

• строк лізингової умови визначається компанією, наприклад, п'ять років;

• основний борг повертається в сумі щорічної амортизації, нарахованої пря­молінійним методом протягом строку лізингової угоди;

• лізингові платежі сплачуються кожні півроку;

• лізингова винагорода нараховується на середньорічну залишкову вартість об'єкта лізингу;

• застава на суму 150 %-ї вартості об'єкта лізингу.

Припустимо, що вартість об'єкта лізингу — 600 тис. грн, звідси:

• попередній лізинговий платіж становитиме: 600 тис. грн • 0,15 = 90 тис. грн;

• попередня лізингова винагорода: 600 • 0,07 = 42 тис. грн;

• вартість об'єкта лізингу за вирахуванням попереднього лізингового пла­тежу: 600-90 = 510 тис. грн;

• щорічне відшкодування основного боргу: 510 : 5 = 102 тис. грн, а за одне півріччя — 102 : 32 = 51 тис. грн.

У табл. 10.3 наведено алгоритм визначення лізингових платежів згідно з Умовами компанії «Украгролізинг».

Лізингові платежі за півріччя визначаються як сума щопіврічного відшкоду­вання вартості об'єкта лізингу і нарахованої за півріччя лізингової винагороди. Остання є добутком середньопіврічної вартості об'єкта лізингу на відсоток лі­зингової винагороди за півріччя.

Таблиця 10.3

РОЗРАХУНОК ЛІЗИНГОВИХ ПЛАТЕЖІВ ЗА ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТА ЛІЗИНГУ 600 тис. гри і ВИПЛАТИ ЇХ КОЖНОГО ПІВРОКУ ЛІЗИНГОДАВЦЮ

Термін лізингової Згоди		Вартість об’єкта лізингу на поча­ток півріччя, тис. грн	Щопіврічне відшкодування вартості об’єкта лізингу, тас. грн	Вартість об’єкта лізингу на кі- Ф нець півріччя, тас. грн	Середньопівріч- на вартість об’єкта лізину, тас. грн	Лізингова вина­города за пів­річчя, %	Сума лізингової винагороди, тас. грн	1 Лізингові пла­тежі за півріччя, тас. грн	Лізингові платежі за рік, •гас. грн
років	півріччя
1	1	510	51	459	484,5	3,5	17,0	68,0	134,2
	2	459	51	408	433,5	3,5	15,2	66,2
2	3	408	51	357	382,5	3,5	13,4	64,4	127,0
	4	357	51	306	331,5	3,5	11,6	62,6
3	5	306	51	255	280,5	3,5	9,8	60,8	119,8
	6	255	51	204	229,5	3,5	8,0	59,0
4	7	204	51	153	178,5	3,5	6,2	57,2	112,4
	8	153	51	102	127,5	3,5	4,5	55,2
5	9	102	51	51	76,5	3,5	2,7	53,7	105,6
	10	51	51	0	25,5	3,5	0,9	51,9
Разом			510	х	х	х	89,3	599,3	599,3

Таким чином, за результатами виконання лізингової угоди підприємство по­винне виплатити лізингодавцю таку суму грошей: попередній лізинговий пла­тіж -г попередня лізингова винагорода + лізингові платежі, тобто 90 + 42 + + 5993 =7313 тис. грн. Це на 131,3 тис. грн більше від вартості об'єкта лізингу.

Слід звернути увагу й на таке. Якби лізингову винагороду розраховувати не за середньопіврічною вартістю об'єкта лізингу, а за залишковою, як де прийня­то при розрахунку відсоткових виплат за кредит, то лізингова винагорода зрос­ла б майже на 20 %. Отже, є підстави для висновку про надання певних пільг аграріям при укладанні ними угод фінансового лізингу.

У наведеному прикладі використана методика визначення лізингових плате­жів за спадним принципом — вони зменшуються від першого року лізингової угоди до останнього.

Якщо сторони лізингової угоди дійшли згоди щодо оплати однакових за розміром лізингових платежів за роками (півріччями) лізингової угоди, тоді можна скористатися такою формулою їх визначення:

де ВОЛ — вартість об'єкта лізингу, ЛВ — лізингова винагорода, коефіцієнт, Т» — строк лізингової угоди, років (півріч).

Фінансовий лізинг є альтернативою традиційному банківському кредитуван­ню, оскільки пов’язаний з менш жорсткими вимогами до застави та до попере­дньої кредитної історії потенційного лізингоодержувача. Тому в реальному житті на укладання лізингової угоди насамперед йдуть товаровиробники, для яких недоступний банківський кредит.

Але тоді закономірно постає запитання: як діяти тим підприємствам, які спроможні взяти кредит? Тому вони стають перед вибором: чи придбавати ос­новний засіб на засадах фінансового лізингу, чи ліпше для цієї мети скориста­тися довгостроковим кредитом.

Для обґрунтованого прийняття рішення в цій ситуації потрібно, по-перше, розрахувати і порівняти за цими варіантами «живі» гроші, які має сплатити під­приємство, а по-друге, визначити зіставну розрахункову вартість майна (об’єкта лізингу) за операцією фінансового лізингу та за кредитною угодою з наступним порівнянням одержаних результатів.

З методикою визначення зіставної вартості майна детальніше можна ознайо­митися в монографії автора .

Зазначимо також, що в перспективі НАК «Украгролізинг» може розширити форми лізингових послуг шляхом надання у лізинг під ключ цілісних майнових тваринницьких комплексів.

Слід наголосити ще на двох аспектах лізингових послуг. Перша з них — лі­зинг стає ще більш економічно вигіднішим у тому разі, коли лізингова компанія купує у виробника кілька машин (оптова закупка) за умови наявності замовни­ків (лізингоодержувачів) на неї й отримує відповідну цінову знижку, що здеше­влює об’єкт лізингу на 10 — 15 %. Друга — все більше лізингодавців при при­йнятті рішення щодо укладання лізингової угоди беруть до уваги не просто доходи лізингоодержувача, а ліквідність його бізнесу.