1.4. Методологія науки «Економіка підприємств»

Методологією науки «Економіка підприємств» є діалектика, що пе­редбачає вивчення явищ, фактів в їх тісному взаємозв'язку, в постійному розви­тку від нижчого до вищого, в переході кількості до нової якості і, зрештою, в єдності і боротьбі протилежностей. Неможливо пізнати істину, якщо явища, фак­ти розглядати ізольовано, статично, без урахування суперечностей, внутрішньо їм притаманних.

Інструментарієм діалектики є її загальні методи дослідження — індукція і дедукція. Діяльність економістів полягає у формулюванні економічних узагаль­нень, теорій, концепцій, методик і шляхів вирішення економічних проблем че­рез здійснення відповідної економічної політики.

Як використовують економісти притаманні діалектиці загальні методи до­слідження? Відповідь на це запитання вимагає осмислення тієї простої істини, що всі науки, у тому числі й економічні, є емпіричними, такими, що базуються на достовірних фактах. Тому на першому етапі діяльності (дослідження) еконо­місти використовують індуктивний метод, яким передбачається збирання, сис­тематизація і узагальнення фактів, причетних до проблеми, яка вимагає вирі­шення.

При цьому не можна користуватися випадковими, сумнівними, поодинокими фактами. Адже неможливо зробити узагальнення, сформулювати економічні принципи, вивчити закономірності, не спираючись при цьому на масові типові і достовірні факти (явища), тобто на практику. Лише вона виступає критерієм іс­тини, правильності і обґрунтованості економічної політики.

Завершальною стадією індуктивного методу, якій передують збирання і сис­тематизація фактів (явищ), є виведення з них економічних принципів, теорій, узагальнень. Як бачимо, індукція йде від окремого (часткового) до загального, в результаті чого викристалізовується все спільне, що характерне для даних фак­тів (явищ), їх економічна поведінка, закономірності розвитку. Очевидно також, що дедуктивний метод не зміг би бути результативним, коли б не спирався на достовірні факти, практику. В іншому випадку виведені за його допомогою тео­рії, узагальнення були б безпредметними і неспроможними позитивно вплинути на економічну організацію суспільства.

Необхідність спиратися на масові факти не виключає доцільності вивчення окремих явищ, що тільки народжуються, оскільки вони можуть мати важливе значення для розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, якщо місти­тимуть паростки нового, прогресивного. При цьому важливо осмислити, чи ці явища випереджають об'єктивно існуючу реальність, чи вже є такі виробничі й економічні умови, які б могли стати сприятливим середовищем для значного їх поширення.

У своїх дослідженнях економісти, крім індуктивного, часто застосовують дедуктивний метод, коли вирішення проблеми починають не зі збирання фак­тів, а з теоретичного, абстрактного осмислення її, спираючись при цьому на логіку мислення, випадкові спостереження, інтуїцію. В результаті формулю­ється гіпотеза, що надає дослідницькій роботі цілеспрямованості і логіки здій­снення через пошук, вивчення та систематизацію фактів, які підтверджують або, навпаки, спростовують її. У процесі такого пошуку висунуті гіпотези уточнюються і за умови підтвердження їх стрижневих ідей фактами, практи­кою стають економічними теоріями, які виявляють загальні принципи еконо­мічної поведінки (рис. 1.1).

Індуктивний і дедуктивний (гіпотетичний) методи доповнюють один одного. Результати їх застосування — теорії, економічні принципи й узагальнення, ме-

тодики, рекомендації — використовуються для вироблення економічної політи­ки. Остання являє собою сукупність конкретних заходів, механізмів, важелів, що безпосередньо спрямовані на вирішення економічної проблеми.

Рис. 1.1. Логічна схема застосування індуктивного і дедуктивного методів дослідження

При цьому слід пам'ятати, що результати досліджень не завжди є вічними з погляду їхньої вірогідності. їх треба постійно звіряти з економічним середови­щем, яке не є статичним, раз і назавжди даним. Для такого середовища характе­рний динамізм через зміну реальної поведінки економічних суб'єктів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг. Теорія, яка щой­но розглядалася як вірогідна, раптом стає застарілою, що не раз мало місце в іс­торії економічної думки.