1.3. Предмет науки «Економіка підприємств»

Економіка підприємств агропромислового комплексу (далі — еконо­міка підприємств), як і політична економія, макроекономіка і мікроекономіка, є економічною наукою. Між ними багато спільного, але існують значимі відмін­ності. Спільним для цих понять є те, що всі вони досліджують виробничі відно­сини між людьми й дію економічних законів і закономірностей у процесі виро­бництва, розподілу і споживання матеріальних благ.

Істотна різниця між політекономією і макроекономікою, з одного боку, і економікою підприємств — з другого, полягає в різних рівнях здійснюваного ними аналізу. Макроекономіка і політекономія досліджують економіку в цілому та її великі підрозділи. Вони аналізують такі агреговані параметри, як, напри-

клад, валовий внутрішній продукт, загальна сума витрат і доходів, сукупний рі­вень цін і сукупний попит тощо. Образно говорячи, ці науки дають змогу пізна­ти економіку з висоти космічного польоту.

Мікроекономіка й економіка підприємств досліджують конкретні економічні суб'єкти — окремі підприємства і галузі, окремі домогосподарства — з акцен­том на вивчення виробничих відносин і дії економічних законів та закономірно­стей при виробництві конкретних видів продукції чи прийнятті економічних рішень на рівні згаданих суб'єктів. При цьому аналізуються дохід і витрати окремих підприємств і домогосподарств, формування цін на конкретні продук­ти, поведінка трудових колективів підприємств, вдале або невдале використан­ня їхніх можливостей та ін.

На цьому рівні, за висловом американських економістів, «вивчається вже не ліс, а окремі дерева» з метою побачити зблизька деякі дуже специфічні компо­ненти економічної системи. Таким чином, між політекономією і макроекономі- кою, з одного боку, та мікроекономікою та економікою підприємства — з дру­гого, існує таке співвідношення, як між загальним і окремим: перші з названих наук вивчають загальне, другі — окреме.

Проте між мікроекономікою і економікою підприємств також є принципові відмінності. Мікроекономіка досліджує діяльність окремих економічних суб'єктів усіх галузей національного господарства. На основі теоретичного ана­лізу вона пояснює, як і чому приймаються відповідні економічні рішення окре­мими підприємствами чи іншими економічними суб'єктами — робітниками, споживачами, власниками акцій, домогосподарствами.

Крім того, мікроекономіка розкриває відносини суб'єктів економіки в ході створення ринків у різних галузях національного господарства, пояснюючи при цьому взаємодію споживачів та виробників на конкурентному ринку певного товару та механізм встановлення цін на цей товар. Ця наука досліджує також коло питань, що пов'язані з впливом на ринки окремих товарів політики урядів і змін економічної кон'юнктури в інших країнах світу. Як бачимо, мікроеконо­міка теоретично аналізує економічні явища на нижчому рівні, спираючись на макроекономічну теорію.

Економіка підприємств є більш конкретною наукою. Предмет її дослідження — виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в аграрних і переробних підприємствах та в агропромислових фор­муваннях і враховують особливості агропромислового виробництва в цілому.

Таким чином, предмет економіки підприємств як науки звужується до ви­вчення процесу розширеного відтворення в агропромисловому виробництві й організаційних формах його функціонування — аграрних і переробних підпри­ємствах та АПФ.

в /

Основною організаційною ланкою ринкової економіки є підприємство. Тому однією із головних складових предмета даної дисципліни є вивчення теорії під­приємств і основ підприємництва, а також видів підприємств в агропромисло­вому комплексі, особливостей їх організаційної будови та організаційної струк­тури управління. Значна увага приділена дослідженням причин та умов виник­нення нових господарських суб'єктів — холдингових компаній та агропромис­-

лових формувань як цілісних підприємств, вияву їх переваг і загроз функціону­вання.

До предмета дисципліни входить і вивчення ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, особливостей його будови, з'ясування причин фор­мування цього ринку як ринку олігопсонії, визначення напрямів переходу до біполяризованої будови ринку та вжиття заходів із забезпечення чіткої структу- ризації ринку сільськогосподарської продукції та продовольства через виокрем­лення окремих продуктових ринків зі своєю системою регулювання відносин між їхніми учасниками.

Економіка підприємств як наука орієнтує на створення сучасної інфраструк­тури ринку — бірж, гуртових ринків, торгових домів, які не ставлять за мету одержання прибутку, а створюють умови для забезпечення справедливої конку­ренції, формування прозорих ринкових цін, вільного просування сільськогоспо­дарської сировини і продовольства для формування єдиного ринкового просто­ру. Вона орієнтує підприємства на прийняття обґрунтованих рішень в умовах зміни кон'юнктури ринку з урахуванням еластичності цінового попиту на від­повідні види сільськогосподарської продукції і продовольства.

Рушійною силою виробництва є потреби суспільства, і щоб їх задовольнити, потрібні ресурси — матеріальні, земельні, людські. Лише з їхньою допомогою можна виробити необхідні товари і задовольнити вимоги людей. Ресурси — це продуктивні сили, які існують у тісній взаємодії з виробнйчими відносинами і в цій єдності створюють спосіб виробництва.

До предмета «Економіка підприємств» не входить безпосереднє вивчення продуктивних сил агропромислового виробництва як таких. Це завдання при­родничих, технічних і технологічних наук. Економіка підприємств як наука до­сліджує продуктивні сили з погляду їх впливу на виробничі відносини на рівні підприємств, внаслідок чого ці відносини змінюються і вдосконалюються. Ке­рувати таким процесом, впливати на його результат, досліджувати вплив виро­бничих відносин на розвиток продуктивних сил — одне із завдань цієї науки.

У розвиток сказаного зазначимо, що продуктивні сили (ресурси) обмежені, тому важливо досягти максимально можливого задоволення потреб суспільства за наявних обмежених ресурсів. Звідси стає очевидною необхідність раціональ­ного використання їх як важливої умови збільшення виробництва товарів. Ви­вчення цієї проблеми, обґрунтування можливостей для повнішого використання наявного виробничого потенціалу підприємств в умовах ринкових відносин — основного та оборотного капіталу, землі, персоналу — важливий сегмент пред­мета дослідження цієї науки.

Особливою складовою цього сегмента є вивчення земельних ресурсів як ос­новного засобу виробництва в сільському господарстві, засвоєння методики аналізу та оцінки ефективності їх використання, методики визначення грошової оцінки землі, динамізму розвитку земельних відносин в Україні, у тому числі у зв'язку з прийняттям законодавства про ринок земель сільськогосподарського призначення.

Складовою цього сегмента є також вивчення авансованого та власного капі­талу підприємств, їх структури, вартісної оцінки та джерел формування. Дана

наука орієнтує на правильне розуміння суті позичкового капіталу, обґрунтовує критерії доцільності його залучення з урахуванням специфіки агропромислово­го виробництва, дає рекомендації щодо оцінки фінансово-економічного стану підприємств та розкриває основні методичні підходи до оцінки рівня ефектив­ності використання авансованого та власного капіталу, обґрунтовує рекоменда­ції для її подальшого підвищення.

Важливою складовою предмета науки «Економіка підприємств» є вивчення витрат виробництва і собівартості продукції. При цьому акцентується увага на розкритті суті собівартості продукції і на методиці її визначення, обґрунтуванні критеріїв розподілу витрат на постійні і змінні, аналізі співвідношення «фактор — продукт» і використанні його результатів для вибору виробничих альтерна­тив за різного ступеня забезпеченості певним змінним ресурсам, на обґрунту­ванні рекомендацій щодо зниження собівартості продукції й одержанні найбі­льшої економічної вигоди на основі впровадження сучасних методів управління витратами, таких як кайдзен-костинг, таргет-костинг, бенчмаркінг.

Предметом науки «Економіка підприємств» є також дослідження причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств. Ця наука вивчає якість сільськогосподарської продукції і продовольства, обґру­нтовує можливі методи її виміру і ступінь впливу на прибутковість виробницт­ва, спрямовує на засвоєння основних методів управління якістю — всеосяжного менеджменту якості TQM, концепції постійного поліпшення якості KAIZEN, ме­тоду структурування функцій якості, концепції будинку якості, методології «шість сигм» і, врешті-решт, дає відповідь на запитання: як можна підвищити конкурентоспроможність продукції і підприємства в цілому.

Наука дає відповідь і на запитання, які зараз існують моделі розвитку під­приємства, як визначити економічний тип розвитку підприємств і які діють у сучасних умовах фактори формування інтенсивного типу, що забезпечує істот­не підвищення ефективності виробництва.

Наука орієнтує на засвоєння фундаментального положення, що розвиток підприємств здійснюється через їх трансформацію і що найбільш істотно вона відображається в бізнес-структурах і реінжинірингу бізнес-процесів, а її резуль­тативність досягається через впровадження відповідної системи управління біз­несом. До предмета науки входить і детальне вивчення проблеми реструктури­зації підприємств як засобу підвищення їх конкурентоспроможності і результа­тивності діяльності.

Значне місце відводиться вивченню спеціалізації підприємств, насамперед аграрних. При цьому увага зосереджується на виробленні вміння правильно визначати галузеву структуру цих підприємств, їх виробничий напрям, обґру­нтовано оцінювати ефективність зрушень у співвідношенні окремих вироб­ництв і здійснювати економічно доцільний добір галузей при формуванні пер­спективної галузевої структури підприємства з орієнтацією на задоволення потреб ринку і максимізації власних доходів. Дана наука дає змогу з'ясувати, чому і як впливає на ефективність підприємств підвищення рівня інтенсивнос­ті виробництва і поглиблення його спеціалізації з орієнтацією на задоволення потреб ринку.

Наука «Економіка підприємств» орієнтує на прийняття підприємствами пра­вильних рішень з економічної оцінки і вибору інновацій, зокрема, здійснення нових капітальних проектів, впровадження нових технологій, техніки і облад­нання, придбання мінеральних добрив і застосування біологічних методів і хі­мічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками, хворобами сільськогоспо­дарських рослин і тварин та ін. Спираючись на цю науку, підприємства мають можливість проаналізувати альтернативні напрями інвестицій, керуючись кри­терієм максимізації доходу.

Ця наука дає відповідь на запитання, чому дає ефект агропромислова інтег­рація, які існують її організаційні форми, як підвищити синергічний ефект у конкретних умовах поєднання сільськогосподарського і промислового вироб­ництва. Економіка підприємств розкриває суть прибутку як економічної катего­рії і методику його визначення на різних стадіях формування цього найважли­вішого кінцевого результату діяльності підприємств, дає рекомендації, як можна визначити ефективність виробництва на базі використання прибутку та здійснити її факторний аналіз, як збільшити масу прибутку завдяки мобілізації внутрішніх резервів і раціонального використання чинників зовнішнього сере­довища, як розподілити доходи підприємства і оцінити його конкурентоспро­можність, як визначати і яка сфера застосування в економічному аналізу ряду важливих фінансово-економічних видів ефекту, таких як чистий грошовий по­тік, вільний грошовий потік для власного капіталу, вільний грошовий потік для всього капіталу, економічний прибуток.

Наука «Економіка підприємств» широко користується узагальненнями і по­нятійним апаратом макроекономіки, політичної економії та макроекономіки, але водночас напрацювала і власні категорії та економічні принципи. Це дає змогу здійснювати чіткий аналіз, систематизацію й оцінку фактів, що прита­манні внутрішньому і зовнішньому середовищу підприємства, знаходити його місце в системі економічних координат.

Згадані категорії й економічні принципи широко використовуються іншими конкретними економічними науками, як, наприклад, виробничий менеджмент, організація виробництва, планування та матеріальне стимулювання на підпри­ємствах, і тому щодо цих дисциплін наука «Економіка підприємств» виступає методологічною основою.