6.3. Групування операційних витрат за економічними елементами та статтями

Незважаючи на велику різноманітність операційних витрат, багато з них характеризуються певною економічною однорідністю. Сукупність економі­чно однорідних витрат називають елементом витрат. Відповідно до стандар­ту 16 «Витрати» виділяють такі елементи операційних витрат:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До матеріальних витрат відносять продукцію промислового і сільськогос­подарського походження, що використовується аграрними та переробними під­приємствами в процесі виробництва нових споживних вартостей.

Це насамперед витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, на на­сіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв та інших засобів і предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними за­собами.

До матеріальних витрат також відносять будівельні матеріали, тару і тарні матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби та інші матеріали.

Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприєм­ствами та організаціями. Найчастіше аграрні підприємства користуються та­кими видами послуг сторонніх організацій, як капітальний ремонт тракторів та іншої складної техніки, внесення добрив і отрутохімікатів, культурно- технічні роботи, транспортні послуги щодо перевезення вантажу на території підприємства.

Набуває поширення і такий вид послуг, як здійснення окремих технологіч­них операцій при виробництві відповідних видів сільськогосподарської продук­ції, контроль за якістю продукції тощо.

У процесі виробництва підприємства чимало коштів витрачають на оплату праці. Найбільша частка таких коштів припадає на основну і додаткову заробіт­ну плату (включаючи її індексацію) працівників, обчислену за відрядними роз­цінками, тарифними ставками і посадовими окладами згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці.

Для підвищення матеріальної заінтересованості працівників на кожному під- приємстві (відповідно до чинного законодавства) встановлюються надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів за роботу в нічний час, у шкідливих і ва­жких умовах, за понаднормову роботу та ін. Ці доплати є важливим чинником ефективної організації праці.

З метою закріплення кадрів підприємства виплачують премії, здійснюють інші заохочення, надають матеріальну допомогу. Ці винагороди, так само як і оплата за роботу у вихідні та святкові дні і за понаднормову роботу, розгляда­ються як складові витрат на оплату праці.

До цього елементу витрат відносять виплати за так званий неявочний час: оплата щорічних відпусток, оплата перерв, пов'язаних з виконанням державних обов'язків або проходженням обов'язкових медичних оглядів тощо.

Значну частку в структурі витрат підприємств займають відрахування на со­ціальні заходи. Згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальне обов'язкове державне соціальне страхування» (2010 р.) підприємства сплачують єдиний внесок, сума якого розподіляється за встановленими коефіці­єнтами (залежно від класу професійного ризику), на загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання: на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності.

Елемент «Амортизація» формується за рахунок амортизаційних відрахувань основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Досить широке коло витрат включається до елементу «Інші операційні ви­трати». За економічним змістом вони не можуть бути віднесені до жодного з розглянутих елементів витрат, а тому через свою різнорідність об'єднуються в цю самостійну групу витрат. Це, наприклад, витрати на послуги зв'язку, на від­рядження, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами має велике значення для аналізу операційної діяльності підприємства. Якщо розрахувати абсолютну величину кожного елементу цих витрат на одиницю продукції та їх питому ва­гу в загальних витратах у динаміці і простежити за їх змінами, то можна зро­бити досить ґрунтовні висновки про ефективність менеджменту на всіх його рівнях.

З метою обґрунтованого визначення і всебічного аналізу собівартості кожно­го виду продукції всі операційні витрати групують за статтями. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) кожне підприємство встановлює самостійно. Аграрним підприємствам рекомендовано групувати операційні витрати за такими статтями (табл. 6.1).

Аналіз витрат за статтями дає змогу виявити резерви їх скорочення і досяг­нення завдяки цьому вищої ефективності виробництва.

Для кожної галузі переробної промисловості розроблено методичні рекоме­ндації з планування та калькулювання собівартості продукції. Ними рекомендо­вано підприємствам відповідної галузі групувати операційні витрати за певни-

ми статтями витрат, що є найбільш важливими для аналізу й оцінки виробничої та повної собівартості продукції цієї галузі.

Таблиця 6. 1