3.8. Економічні засади функціонування приватних підприємств

У ході реорганізації КСП виникло 2901 приватне підприємство, за­снованих на власності фізичної особи. Станом на 2011 р. їх кількість дещо зро­сла і становила 4243 од. Як правило, засновниками (власниками) таких підпри­ємств стали колишні керівники КСП, які мали досвід керівництва великими підприємствами і користувалися довір'ям членів колективного підприємства. На сьогодні порядок організації та діяльності приватних підприємств визнача­ється Господарським кодексом України та іншими законами. При створенні

приватного підприємства не вимагається утворювати статутний фонд встанов­леного розміру. Тому такий фонд засновники приватних підприємств форму­ють, як правило, за рахунок своїх майнових і рідше земельних паїв, а також власних коштів.

Головна мета створення приватного підприємства на базі КСП полягала в тому, щоб взяти в оренду майнові і земельні паї колишніх членів КСП, зберегти по можливості цілісність майнового комплексу та земельного масиву і завдяки приватній ініціативі, вмілому менеджменту і повній майновій відповідальності за наслідки господарювання одержати прибуток, повною мірою використовую­чи при цьому фактор масштабів виробництва та можливості економного вико­ристання ресурсів. В еволюції аграрних підприємств частина сільськогосподар­ських виробничих кооперативів і TOB трансформувалися у приватні підприємства. Останні зберегли при цьому майнові комплекси та уклали дого­вори оренди на великі площі сільськогосподарських земель.

Приватне підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні і оборотні засоби, розрахунковий та інші рахунки в банках, укладає угоди, може створювати філії та представництва і бути засновником або членом асоціацій, інших об'єднань.

Основні питання діяльності приватного підприємства вирішуються його вла­сником. Останній визначає основні напрями діяльності підприємства, зміни та доповнення до статуту, приймає рішення про ліквідацію чи реорганізацію під­приємства, про отримання кредитів, визначає розмір відрахувань від чистого прибутку для формування фондів підприємства, затверджує бухгалтерські річні звіти та нормативні документи, що регулюють господарську та фінансову дія­льність підприємства, тощо.

Власник може взяти на себе управління поточною діяльністю приватного підприємства, виконуючи функції його директора. За необхідності для вико­нання цих функцій він призначає за контрактом директора, який здійснює кері­вництво підприємством у межах повноважень, визначених статутом і передба­чених контрактом. Власник може здійснювати контроль за фінансово- господарською діяльністю підприємства самостійно або уповноваженими ним працівниками. У разі потреби він може залучати незалежну аудиторську органі­зацію.

Приватне підприємство є власником належного йому майна, яке утворюєть­ся за рахунок внеску власника майна, майна, що передане підприємству в по­рядку правонаступництва для погашення боргів колишнього КСП, прибутку, отриманого від господарської діяльності, кредитів банків та інших фінансових установ, прибутків від цінних паперів та інших джерел, не заборонених законо­давством України. Крім того, підприємство широко використовує право оренди майна.

До земель приватного підприємства належать землі, що можуть бути при­дбані ним у приватну власність, набуті у приватну власність при паюванні зе-

мель КСП, а також взяті в оренду. Підприємство здійсятс комплекс шхіщт % охорони земель, передбачених земельним законодавством України Із рахуодк отриманих доходів підприємство може розширювати площу земель, придбанні у приватну власність, до гранично встановлених розмірів.

Для здійснення всіх видів діяльності приватне пітприємство може створювати статутний і резервний фонди. Статутний фонд створюється для забежчеядо фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок грошових і іітггриіиіщ внесків власника. У ході діяльності підприємства за рішенням власника слпуший фонд може бути збільшений за рахунок одержаних доходів.

Резервний фонд створюється з ініціативи власника з метою покриття витре?, пов'язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат підприємств*, шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку. Рішення про норму відра­хувань та напрями використання коштів даного фонду приймається власником або виконавчим директором зі згоди власника.

Приватне підприємство може також створювати фонд соціального розвитку і фонд матеріального стимулювання працівників підприємства за кінневюш результатами діяльності. Розмір фонду соціального розвитку встановлюється власником щорічно з орієнтацією на задоволення найнеобхідніших соціальних потреб працівників підприємства. Кошти фонду використовуються для мате­ріальної допомоги вказаним фізичним особам, їх оздоровлення, навчання І тощо.

Фонд матеріального стимулювання створюється для матеріального ьюхоченні найманих працівників за одержання кращих результатів роботи, добросовісне став- лення до своїх обов'язків. Розмір його встановлюється власником.

Приватне підприємство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спе­ціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її перероб­ку та реалізацію, на власний розсуд підбирає партнерів з економічних і вироб­ничих зв'язків в усіх сферах діяльності, у тому числі зовнішньоекономічній. Підприємство самостійно розпоряджається виробленою ним продукцією, яка € його власністю, самостійно встановлює ціни на неї і тарифи на послуги. Одер­жаний чистий прибуток залишається в повному розпорядженні приватного під- приємства та використовується відповідно до затверджених власником основ­них напрямів його діяльності.

Трудовий колектив приватного підприємства становлять наймані драшшдо- ки, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, укладеш відповідно до чинного законодавства. Власник самостійно визначає форми, по­рядок, розміри оплати праці працівників підприємства в межах, що не сувсрє* чать чинному трудовому законодавству. Підприємство вносить у бюджет соціа­льні платежі за працюючих у нього громадян, надає їм соціальні шаьлі і гарантії щодо дотримання умов праці і відпочинку згідно з чинним законодав­ством..

Припинення діяльності приватного підприємства відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації. Реорганізація підприємства здійснюється за рішен­ням власника. Ліквідація підприємства відбуваються або за рішенням власника* або у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Результати господарської діяльності приватних підприємств у сільському го­сподарстві показали, що цей тип підприємств є конкурентоспроможним, оскільки власник такого підприємства — ефективний власник. Він організує ведення сіль­ськогосподарського виробництва на приватній власності на землю і майно, са­мостійно, і що дуже важливо, оперативно може приймати рішення тактичного і стратегічного характеру з усіх видів діяльності підприємства, забезпечуючи їх виваженість, несе повну відповідальність усім майном підприємства за наслідки господарювання.