7. Оцінювання економічної ефективності окремих новацій у рослинництві і тваринництві

Перед тим як впроваджувати те чи інше досягнення наукового техні- ко-технологічного прогресу у виробництво, аграрне підприємство повинне здійснити його всебічну оцінку з тим, щоб за її результатами можна було б дати альтернативну відповідь на питання про економічну доцільність такого впрова­дження. Коли нововведення вимагають довгострокових витрат, їх необхідно оцінювати за допомогою методів, описаних у темі 16 (чистої поточної вартості, внутрішньої норми окупності тощо). За умови, що новації впроваджують у ко­роткостроковий період тривалістю 1 — 3 роки, можуть бути використанні від­повідні методики, якими хоч і не передбачається дисконтування інвестицій і одержуваних доходів, але вони дають змогу достатньо обґрунтовано визначити економічну ефективність поточних витрат, пов’язаних з їх використанням у ви­робництві. Ці методики модифікуються стосовно до специфіки інновацій і ло­кальних новацій та особливостей галузей сільськогосподарського виробництва, в яких вони впроваджуються.

Наведемо кілька прикладів визначення економічної ефективності новацій у короткостроковий період.

Економічна оцінка технології землеробства прямої сівби (No-till) як важ­ливого заходу боротьби з водною і вітровою ерозією ґрунту. Українські вчені дійшли висновку, що інтенсивні технології землеробства в Україні займатимуть

50 — 60 % ріллі для вирощування зернових, технічних і кормових культур, продукція яких не споживається відразу, а підлягає первинній переробці; орга­нічна система землеробства — 5 — 7 % для вирощування органічної продукції, яка в основному безпосередньо використовується для харчування; система пря­мої сівби (No-till) — до 30 % ріллі і має домінувати в ерозійно небезпечних природних зонах України. Ця технологія ефективна за вирощування зернових колосових, кукурудзи, сої, ріпаку, але є неприйнятною для культур, що форму­ють урожай в ґрунті, — цукрового буряку і картоплі.

Основні переваги технології No-till: забезпечує охорону ґрунту від ерозії і накопичує органічну речовину в ґрунті; поліпшує його структуру і покращує його водний режим; підвищує біологічну активність ґрунту і зменшує наванта­ження на нього технікою; зменшує грошово-матеріальні витрати, економить живу працю і знижує витрати палива на 50 — 70 %; зменшує забруднення тери­торії шкідливими речовинами і викиди в атмосферу парникових газів ССЬ- За­стосування технології No-till ефективне за інтенсивного використання мінера­льних добрив і хімічних елементів захисту рослин.

Важливість упровадження даної технології особливо зростає у зв’язку зі змі­нами клімату — підвищенням температури на планеті, почастішанням посуш­ливих років та інших природних катаклізмів, а саме, смерчів, повеней та ін. За даними недержавної наукової установи «Інститут екології», за останні 15 років XX ст. сім було посушливих. І ця тенденція лише посилюється. Свідченням цього є посуха в Україні у 2011 — 2012 pp.

Разом з тим впровадження цієї технології передбачає дотримання сівозмін, бо завдяки їм значною мірою вирішується проблема боротьби з бур’янами і шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. Крім того, техноло­гія No-till вимагає вищої кваліфікації спеціалістів, грамотного застосування от­рутохімікатів у потрібних дозах і в потрібний час, впровадження збалансованої системи живлення рослин. Необхідно враховувати також і такі застереження: за системи прямої сівби повільніше прогрівається ґрунт весною і зростає щіль­ність ґрунту, особливо на перших етапах її застосування.

Технологія землеробства прямої сівби порівняно з інтенсивною технологією забезпечує в ерозійно небезпечних зонах вищу урожайність культур і нижчу со­бівартість продукції, а отже, генерує додатковий прибуток.

Ці показники й є оцінними при визначенні ефективності даної технології. За базисний варіант беруть результати вирощування культури за звичайної інтен­сивної технології. При цьому кількість внесених добрив за обома видами техно­логій має бути однаковою, а витрати на боротьбу з бур’янами, шкідниками і хворобами — відповідною до реальних потреб.

Приріст урожайності А У, визначають як різницю між її рівнем за досліджу­ваним У і базовим У б варіантами, тобто

де і досліджувана технологія землеробства прямої сівби.

Приріст прибутку на 1 га посіву за досліджуваної технології визначається з виразу

де ВВ/ і ВВб — виробничі витрати на основну продукцію в розрахунку на 1 га посіву відповідно за досліджуваним і базовим варіантами технології; Ц — ціна

реалізації 1 ц продукції.

Додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення урожайності й можливої економії виробничих витрат. Для визначення частки прибутку, ство­реної під впливам першого фактора (урожайності) А П_у, використовують фор­мулу

Частку прибутку, створену за рахунок другого фактора АПвз, визначають з виразу

Зростання продуктивності праці за і-м варіантом П_пр/ і зниження собівартості С_пб визначають за формулою

де З/б, З_й, — витрати живої праці на 1 га посіву відповідно за базисним та і-м досліджуваним варіантом технологій.

Оцінювання альтернативної технології збирання зернових. Наведений приклад переконує в необхідності застосування різних методичних підходів до оцінювання альтернативних технологій. Спеціалістами Українського державно­го центру з випробування та прогнозування техніки розроблено зазначену тех­нологію, яка передбачає збирання зернових культур спеціальними жатками ЖОН-4 і ЖОН-6 методом очісування зернової частини (колосків) без зрізання стебла. Технологія апробована у виробничих умовах і довела свою високу ефе­ктивність. Жатка очісувального типу може навішуватись на реверсивний трак­тор ХТЗ-161 31.

Такий зернозбиральний агрегат «Колосок» має на 30 % меншу енергоміст- кість і на 40 % — металомісткість. На 1 т намолоченого зерна витрачається ли­ше 1,6 л пального. Звичайний зерновий комбайн коштує значно дорожче за та­кий зернозбиральний агрегат. Причому після жнив жатка знімається з трактора і він використовується протягом року, тоді як комбайн працює лише до двох мі­сяців у рік. Жатки очісувального типу можуть кріпитися і на комбайни.

Так, комбайн «Лан» з очісувальною жаткою намолочує 20 — 25 т зерна за годину, тоді як у самостійному режимі роботи — 10 — 12 т. Зменшуються і втрати зерна, особливо на полеглих полях. Солома, яка залишається після очі-

сукання колосків, може бути приорана як органічне добриво грунтообробними дисковими культиваторами або ж скошена для потреб тваринництва.

Таким чином, застосування даної технології дає змогу значно прискори їй темпи збирання зернових, зменшити втрати зерна, підвищити продуктивність техніки, скоротити витрати на 1 га збиральної площі. Особливо важливо засто­совувати дану технологію в тих господарствах, в яких відчувається гост ра не­стача комбайнів. Адже жниварка ЖОН-4 спроможна збільшити продуктивніст ь застарілих комбайнів «Нива» чи «Єнісей» в два-три рази. Завдяки цьому зникає необхідність у купівлі нових дорогих зернозбиральних комбайнів.

У кількісному (вартісному) виразі економічний ефект Ет від застосування альтернативної технології збирання зернових культур можна визначити за фор­мулою

де Стг — собівартість 1 га зібраної площі за традиційної технології збирання зе­рнових, грн; С_ат — те саме за альтернативної технології; ВЗ^ і ВЗ_ат — втрати зерна на 1 га відповідно за традиційної і альтернативної технології збирання зе­рнових, ц; Цз — ринкова ціна 1 ц зерна; 33 — зменшення втрат зерна на 1 га збиральної площі завдяки скороченню строків збирання зернових культур.

Економічна оцінка заходів з племінної справи. Необхідною умовою зрос­тання продуктивності тварин і підвищення якості продукції є поліпшення їх по­родних властивостей. В аграрних підприємствах воно може відбуватися за кіль­кома напрямами. Проте загальний економічний підхід до оцінки різних заходів із племінної справи і визначення економічної ефективності від їх впровадження приблизно однаковий. Зрештою все зводиться до розрахунку сумарного і річно­го економічного ефекту за відповідним виробничим об’єктом, а також рівня рен­табельності додаткових витрат. Специфічні особливості методики найбільш ре­льєфно виявляються лише при підготовці вихідної і проміжної інформації для визначення даного ефекту.

Для прикладу розглянемо механізм економічної оцінки заходів із племінної справи в скотарстві. Зокрема, ставиться мета визначити внутрішньогосподарсь­ку ефективність від впровадження перевірених за потомством плідників великої рогатої худоби. Річний економічний ефект розраховують за першу, другу і тре­тю лактації дочок від перевірених биків-поліпшувачів. Базою для порівняння беруть обсяг виробництва молока, його жирність і вміст білка за перші три лак­тації від корів — дочок бика-плідника, який раніше використовувався для осі- меніння основного стада.

Для визначення сумарного і річного економічного ефекту та рівня рентабе­льності додаткових витрат від впровадження даного заходу необхідно розраху­вати такі показники: 1) вартість виробництва молока з урахуванням вмісту в ньому жиру і білка за базовим варіантом (за групою дочок колишнього бика- плідника) і за новим варіантом (за групою дочок бика-поліпшувача); 2) собівар­тість виробництва молока за кожним варіантом.

Спочатку визначається валове виробництво молока М, за три лактації з ура­хуванням його жирності та вмісту білка за базовим і новим варіантами з виразу

де Щ — надій молока на одну корову в у-й лактації по і-му варіанту, ц; Щ— кі­лькість корів в 7-й лактації по і-му варіанту; Ж,у — жирність молока, надоєного в у-й лактації по /-му варіанту, %; Жб — базисна жирність молока; К_ж і — ко­ефіцієнти, що відображають вагомість жиру і білка у формуванні ціни на моло­ко, при цьому К_ж = 0,4, а = 0,6; Б_іу — фактичний вміст білка у молоці, %;

Бб — базисна білковість молока, %.

Вартість валової продукції з урахуванням її якості розраховують за обома варіантами множенням М, на ціну реалізації 1 ц молока за базисних кондицій якості. Звідси сумарний економічний ефект Еф від впровадження даного заходу за три роки лактації можна визначити з виразу

де ВМі і ВМо — вартість молока за три роки лактації відповідно за новим і ба­зисним варіантами, грн; ВВі і ВВо — виробничі витрати за у-й лактації відпові­дно за новим і базисним варіантами.

За необхідності можна розрахувати за даною методикою річний економічний ефект за кожну лактацію окремо.

Для поглибленого аналізу одержаного результату доцільно розрахувати рен­табельність додаткових вкладень у племінну справу, скориставшись такою фор­мулою

Оскільки базовий і новий варіанти відрізняються кількістю поголів’я корів, то оцінні показники потрібно розраховувати на одну корову.

Рівень рентабельності додаткових витрат повинен перевищувати рівень рен­табельності витрат за базовим варіантом.

Методика визначення загального економічного ефекту від впроваджен­ня нових порід тварин. В Україні в 90-х роках на основі місцевих сименталь­ських і чорно-рябих корів та імпортованого генофонду голштинів створено українську чорно- і червоно-рябу молочні породи. Генетичний потенціал за

молочною продуктивністю становить 6500 — 7500 кг молока за лактацію Українськими вченими (М. В. Зубець¹⁶, В. П. Буркай, О. Ф. Хаврук та ін.) здійс­нено випробування даних порід, що засвідчило про високу економічну ефекти­вність їх використання порівняно з вихідними місцевими породами.

Фактичний економічний ефект розраховувався за формулою

де Ем — вартість додатково одержаного молока; Ц — ціна реалізації молока; Сп — середня продуктивність ровесниць вихідної породи (симентали), кг; Пс — середнє перевищення надою на одну корову нової породи, %; J1 — по­стійний коефіцієнт, що пов’язаний із додатковими витратами на продукцію і дорівнює 0,75; Пк — поголів’я лактуючих корів нової породи.

За даними бонітування, продуктивність 278 тис. корів нової червоно-рябої породи становила за всіма категоріями господарств 3281 кг з вмістом жиру 3,67 % або перевищувала ці показники симентальських ровесниць відповідно на 320 кг і 0,03 % жиру. За закупівельної ціни 1 кг молока 2,5 грн загальний економіч­ний ефект становить 168 078 тис. грн:

При цьому показник Пс визначається так:

Створені українські чорно-ряба і червоно-ряба породи є інноваціями. Це по­роди конкурентоспроможні за продуктивністю і технологічністю, мають знач­ний генетичний потенціал. їх поширення сприятиме істотному підвищенню ефективності молочного скотарства.

Для швидшого впровадження НТТП у сільськогосподарське виробництво значну роль може відігравати Національна аграрна дорадча служба з її регіо­нальними представництвами і філіями як неприбуткова структура, спроможна розв’язувати такі завдання:

• надавати практичну допомогу сільськогосподарським товаровиробникам в освоєнні нових технологій, впровадженні інших новацій, сучасного менеджме­нту, в здійсненні поглибленого аналізу фінансово-економічного стану підпри­ємств і оцінки їх позиції на ринку;

• здійснювати інформаційне обслуговування сільськогосподарських товаро­виробників, надавати їм маркетингові послуги;

• проводити курс на інтеграцію науки і практики шляхом організації при­кладних наукових досліджень відповідно до потреб сільськогосподарських то­варовиробників;

• організовувати навчання керівників і спеціалістів аграрних підприємств, сільського населення за програмами, орієнтованими на засвоєння методів ве­дення прибуткового бізнесу;

• забезпечення зворотного зв’язку із сільськогосподарськими товаровироб­никами і сільським населенням з метою подальшого удосконалення механізмів та важелів аграрної політики.