Залежність рентабельності авансованого капіталу від частки позичкового капіталу в загальній вартості авансованого капіталу підприємства

Показник	Підприємство
	№ 1	№2
Загальна вартість авансованого капіталу підприємства, тис. гри	8000	8000
у тому числі власний авансований капітал	6000	3000
залучений (позичковий) капітал	2000	5000
За рентабельності авансованого капіталу 20 %:
прибуток підприємства, тис. грн	1600	1600
відсотки за кредит за ставки 15 % річних, тис. грн	300	750
прибуток на власний авансований капітал, тис. грн	1300	850
рентабельність власного авансованого капіталу, %	21,7	28,3
За рентабельності авансованого капіталу 11 %
прибуток підприємства, тис. грн	880	880
відсотки за кредит за ставки 15 % річних, тис. грн	300	750
прибуток на власний авансований капітал, тис. грн	580	130
рентабельність власного авансованого капіталу, %	9,7	4,3

Як бачимо, підприємства з однаковою загальною вартістю авансованого ка­піталу, але за різного співвідношення власного і позичкового капіталів досяга­ють різної прибутковості. Перевага залучення більшої частки позичкового капі-

талу виявляється в наведеному прикладі лише тоді, коли рентабельність авансо­ваного капіталу становила 20 % і була більшою від відсоткової ставки за кредит на 5 в. п. (20 —15 = 5 %). При цьому підприємство № 2 підвищило рентабель­ність авансованого капіталу на 6,6 в. п. (28,3 - 21,7).

Зрозуміло також, що якби підприємство вело господарську діяльність лише на власному капіталі, то воно досягло б 20 % рентабельності на цей капітал, тобто навіть менше порівняно до підприємства № 1 на 1,7 в. п. (21,7 - 20).

Зовсім інша економічна ситуація складається у випадку, коли рентабельність авансованого капіталу (норма прибутку на авансований капітал) знижується до 11%, тобто стає нижчою на 4 в. п. від відсоткової ставки за кредит. Викорис­тання в цьому випадку позичкового капіталу стає економічно невигідним, оскі­льки рентабельність власного капіталу знижується до 4,3 % проти 9,7 % у під­приємстві № 1, яке залучило меншу частку позичкового капіталу (25 % проти 62,5 % в підприємстві № 2). Більше того, якби ці підприємства не залучали по­зичковий капітал, вони змогли б досягти 11 % рентабельності власного капіталу і одержати по 88 тис. грн прибутку замість 58 і 13 тис. грн відповідно.

Тепер стає очевидним, що збільшення частки позичкового капіталу підвищує і ступінь ризику підприємств, оскільки за погіршення кон’юнктури ринку така дія може призвести до істотного зниження прибутковості підприємства або на­віть до його збитковості. Водночас за зростання попиту і цін на сільськогоспо­дарську продукцію, одержання вищих врожаїв підприємства підвищують рен­табельність авансованого капіталу, а отже, перетворюють позичковий капітал на позитивний фактор господарської діяльності. Це ж стосується і переробних підприємств.

Тепер розглянемо економіко-математичну інтерпретацію критерію доцільно­сті залучення позичкового капіталу. Цей критерій виводиться із формули рен­табельності власного капіталу Р_вк, яка має такий вигляд:

де ОП — операційний прибуток; ПР — сума виплачених відсотків за кредит; ВК — власний капітал підприємства.

Здійснивши необхідні математичні перетворення даної формули і ввівши в її чисельник і знаменник авансований капітал, одержимо формалізований вираз критерію доцільності залучення позичкового капіталу:

Де Рак — рентабельність авансованого капіталу (норма прибутку на авансова­ний капітал), що визначається з виразу ; Вп — відсоткова ставка за позичковий капітал, коефіцієнт; АК — авансований капітал .

Другий доданок цієї формули характеризує ефект фінансо-вого левериджу, зумовлений застосуванням позичкового капіталу. Позитивне значення цього ефекту вказує, на яку величину зросте рентабельність власного капіталу, а від’ємне — навпаки, наскільки вона зменшиться.

( ГОО

Перший множник цієї частини формули називають коефіцієнтом фі-нансового левериджу. Він характеризує величину позичкового капіталу, що припадає на одиницю вартості власного капіталу. Другий множник (Р^ - Вп) називають диференціалом фінансового левериджу. Якщо він більше нуля, то за­стосування позичкового капіталу зумовить підвищення рентабельності власного капіталу. За цієї умови загальний ефект фінансового левериджу зростатиме за збільшення коефіцієнта фінансового левериджу.

Якщо диференціал фінансового левериджу дорівнює нулю, підприємству та­кож може бути вигідним залучення позичкового капіталу, оскільки це сприяти­ме розширенню масштабів виробництва, створенню нових робочих місць, за­безпеченню безперервності виробництва і навіть зростанню маси прибутку.

Більше того, підприємство може залучати позичковий капітал навіть тоді, коли диференціал фінансового левериджу від’ємний — така ситуація можлива, коли втрати від призупинення виробництва чи порушення нормального опера­ційного циклу через нестачу коштів будуть більшими, ніж втрати від викорис­тання дорогого кредиту.

Насамкінець зауважимо, що всі висновки, які зроблені щодо доцільності за­лучення позичкового капіталу, стосуються лише тих джерел його формування, які є для підприємства платними.