МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

„ Державний вищий навчальний заклад «КИІВСЬКИИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

В. Г. АНДРІЙЧУК

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ

АГРОПРОМИСЛОВОГО

КОМПЛЕКСУ

Підручник

Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Київ 2013

УДК 338.436 (075.8)

ББК 65.321

А 65

Рецензенти

Т. Л. Мостенська, д-р екон. наук, проф.

(Національний університет харчових технологій)

М. М. Ільчук, д-р екон. наук, проф., чл.-кор. НААН України

В. К. Збарський, д-р екон. наук, проф.

(Національний університет біоресурсів і природокористування)

В. В. Юрчишин, д-р екон. наук, проф., акад. НААН України (Інститут економіки та прогнозування НАН України)

Редакційна колегія факультету економіки агропромислового комплексу

Голова редакційної колегії М. М. Коцупатрий, канд. екон. наук, доц.

Відп. секретар редакційної колегії О. В. Садовник, канд. екон. наук

Члени редакційної колегії: В. Г. Андрійчук, д-р екон. наук, проф.; О. О. Єранкін, д-р екон. наук, доц.; І. Б. Кар­пова, канд. пед. наук, доу.; С. І. Ковач, канд. екон. наук, доц.; І. Д. Дудко, д-р політ, наук, доц.; Ю. Л. Соболев, канд. пед. наук, доц.; М. И. Хорунжий, канд. екон. наук, проф.; 3.1. Зайцева, д-р ісг. наук, доц.

Гоиф надано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

Лист № 1/11-18437 від 29.11.12

Андрійчук В.Г.

А 65 Економіка підприємств агропромислового комплексу : підручник / В. Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2013. — 779, [5] с. гаВИ 978-966-483-685-9

У підручнику викладено теоретико-методологічні, методичні та прикладні питання економіки підприємств АПК. Висвітлено низку нових аспектів економіки суб’єктів гос­подарювання, які передбачені новим стандартом науки «Економіка підприємств». Роз­глянуто теорію підприємства і підприємництва, економічні засади функціонування під­приємств, внутрішнє і зовнішнє середовище їхньої діяльності. Значну увагу приділено формуванню та управлінню витратами, ефективності використання ресурсів, сучасним проблемам конкурентоспроможності продукції і підприємств, їхній ціновій політиці, ін­новаційному розвитку, економічній безпеці тощо.

Для студентів вищих навчальних закладів (факультетів) економічного профілю, спеці­алістів і керівників аграрних і переробних підприємств, управлінців усіх рівнів АПК.

УДК 338.436 (075.8)

ББК 65.321

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ забороняється

ISBN 978-966-483-685-9

© В. Г. Андрійчук, 2013

©КНЕУ, 2013

ПЕРЕДМОВА

Процес становлення в Україні ефективної соціально орієнтованої ринкової еко­номіки відбувається складно, уповільнено з огляду на перманентну внутрішньо- економічну кризу, викликану суб'єктивними та об’єктивними причинами, і кри­зу світову, що відчутно дає про себе знати з 2008 року і понині. Це не могло не­гативно не позначитись на розвиткові агропромислового комплексу (АГІК).

ПЕРЕДМОВА

Разом з тим у даному секторі економіки відбуваються і певні позитивні зру­шення. Підтвердженням цього є та обставина, що сільське господарство (осново­положна сфера АПК) — це єдина галузь національної економіки, яка в період загострення кризи 2008 — 2009 рр. зберегла обсяги виробництва, тоді як в ін­ших галузях відбувся істотний їх спад.

Сільське господарство і переробна промисловість стали одними з найбіль­ших бюджетоутворюючих секторів економіки держави. Водночас це єдині галу­зі, які завжди мали позитивне сальдо зовнішньої торгівлі і зберегли цю якість дотепер, незважаючи на світову економічну кризу. Дані галузі є також єдиними, які не втратили під її впливом зарубіжних інвесторів.

Зазначені позитивні зрушення повинні бути закріплені і розвинуті далі. Це вимагає вдосконалення стимулювання державою підприємницької діяльності в АПК, упровадження ефективніших економічних важелів регулювання роз­витку економіки, посилення її інтеграції до світового ринку.

Водночас важливо забезпечити рівноправну державну підтримку всіх органі­заційно-правових форм господарювання в АПК, а також прийняття дієвих пре­вентивних заходів щодо недопущення надконцентрації агропромислового вироб­ництва і земельних ресурсів в одних руках і монополізації ринків сільськогосподар­ської продукції та продовольства. Особливо нагальною є потреба в істотному поліп­шенні економічної діяльності на підприємствах в напрямі забезпечення їх конкурен­тоспроможності.

Зазначені обставини вимагають значного підвищення рівня підготовки спе­ціалістів вищої кваліфікації — економістів агропромислового виробництва, які були б здатні на високому професійному рівні розв’язувати фінансово-еко­номічні та господарські проблеми розвитку підприємств в умовах глобалізації і посилення у зв’язку з цим конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Вирішенню цієї проблеми певною мірою сприятиме даний підручник. Основ­на його мета — розширити знання студентів щодо дії ринкового механізму в АПК, навчити їх творчо підходити до вирішення різноманітних завдань (насам­перед на рівні підприємства), прищепити вміння оволодівати новими спеціаль­ними знаннями, сприяти формуванню економічного мислення, адаптованого до вимог сучасної ринкової економіки.

У підручнику висвітлюються важливі аспекти економіки підприємств. їх глибоке розуміння спеціалістами з економіки і виробництва є необхідним чин­ником прийняття ними обґрунтованих рішень в умовах конкуренції і зміни кон’юнктури ринку.

Варто наголосити, що даний підручник написано відповідно до вимог нового стандарту науки «Економіка підприємств», що читається студентам напряму під. готовки «Економіка підприємств» спеціалізації «Економіка агропромислових фо­рмувань».

У підручнику використано значний масив матеріалу з попереднього підручника автора «Економіка аграрних підприємств» (два видання — 1996 і 2002 рр.), що став переможцем престижного міжнародного конкурсу за програмою Міжнародного фонду «Відродження».

Особливістю даного підручника є та обставина, що в ньому, крім економіки аграрних підприємств, викладена й економіка переробних підприємств і верти- кально-інтегрованих структур — агропромислових формувань (АПФ). При цьо­му до переробних автор відносить усі ті підприємства, які здійснюють перероб­ку сільськогосподарської сировини, одержуючи готовий харчовий продукт (на­приклад, молоко- і м’ясопереробні підприємства, цукрові заводи та ін.), чи на­півфабрикат (підприємства первинного виноробства, крохмале-патокові заводи та ін.). Економіка підприємств суто харчової промисловості (наприклад, конди­терські фабрики, хлібозаводи та ін.), лікеро-горілчані заводи розглядаються лише частково в контексті загальноекономічних проблем АПК.

Структура підручника підпорядкована необхідності послідовного і логічного освоєння читачем сучасних взаємопов’язаних проблем економіки агропромис­лового виробництва. Викладання матеріалу починається із загальних, відносно відокремлених питань, продовжується і завершується тими проблемами, які ґрунтуються на висвітлених раніше аспектах економіки.

Виділяється, зокрема, «Вступ у науку „Економіка підприємств”», в якому розглядаються місце і роль АПК в економіці країни, його особливості, предмет і методологія науки, а також чотири частини: перша — «Підприємства як основ­на ланка ринкової економіки, їх виробничі витрати і результати діяльності»; друга — «Ресурси підприємств агропромислового комплексу та ефективність їх використання»; третя — «Ефективність діяльності підприємств агропромисло­вого комплексу та економічні важелі її формування і підвищення» і четверта - «Розвиток та економічна безпека підприємств».

У ході викладення матеріалу враховані закони України, постанови Кабінету Міністрів та інші нормативні документи щодо розвитку агропромислового ком­плексу в сучасних умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Звернемо увагу й на таке. З розвитком інфляційних процесів наведений у підручнику цифровий матеріал дещо може не відповідати тим абсолютним значенням економічних параметрів, які формуються сьогодні. Але це не змі­нює загального характеру закономірностей і тенденцій розвитку економіки АПК, які висвітлені в підручнику, істотно не впливає на висновки і рекомен­дації, що подані в кожній із розглянутих тем.

Автор сподівається, що даний підручник буде корисним не лише для сту­дентів — майбутніх економістів, а й для спеціалістів і керівників аграрних і переробних підприємств, працівників управління АПК, аспірантів, наукових працівників.

ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВНА ЛАНКА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ, ЇХ ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ І РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ

ВСТУП У НАУКУ

Тема 1. «економіка підприємств»

Ключові поняття і терміни: агропромисловий комплекс; агропродуктовий комплекс; агропродовольчий комплекс; агропромислове виробництво; продо­вольча безпека; базові фактори виробництва; розвинуті фактори виробництва; сільське господарство.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ:

■ сутність понять «агропромисловий комплекс», «агропродук- товий комплекс», «агропродовольчий комплекс», а також їх спільні та відмінні ознаки;

■ макроекономічні параметри, за якими оцінюється місце і роль сільського господарства в економіці держави, та тенденції їх зміни;

■ особливості сільського господарства, що ускладнюють розви­ток галузі та управління агропромисловим виробництвом;

■ перспективи розвитку АПК і посилення його можливостей у вирішенні проблеми продовольчої безпеки на національному і сві­товому рівнях,

а також УМІТИ:

• визначати і оцінювати показники фізичної та економічної до­ступності продовольства для населення;

• розраховувати та аналізувати продовольчу незалежність краї­ни за окремими видами продуктів сільськогосподарського похо­дження і робити відповідні висновки.

1.1. Агропромисловий комплекс, його місце і роль в економіці держави

У вітчизняній агроекономічній науці, в агробізнесі набули широкого використання такі поняття, як «агропромисловий комплекс», «агропродуктовий комплекс», «агропродовольчий комплекс», «агропромислове виробництво». Між цими поняттями існує багато спільного, проте мають місце і певні відмінності.

Найбільш широким є поняття «агропромисловий комплекс» (АПК). В літе­ратурі дають різні його тлумачення, але більшість із них зводиться до того, що

АПК включає в себе І сферу — виробництво для сільського господарства і під­приємств харчової і переробної промисловості засобів виробництва; II сферу власне сільське господарство; III сферу — заготівля і зберігання сільськогосподарської сировини, її переробка, що є провідною ланкою цієї сфери; IV сферу - ринкову інфраструктуру (аграрні біржі, гуртові ринки, аукціони, власна тор- говельна мережа сільськогосподарських товаровиробників і переробних під. приємств; V сферу — виробничу інфраструктуру. В окремих літературних дже­релах до складу АПК включають також і соціальну інфраструктуру.

Основою АПК, його стержневим фундаментом є агропродуктовий комплекс

сукупність видів діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, її заготівлі, зберігання і переробки та просування на ринок продовольства і ри­нок непродовольчих товарів, виготовлених із сільськогосподарської сировини.

Ключовими складовими (ланками) агропродуктового комплексу є виробниц­тво сільськогосподарської продукції, її переробка та виготовлення з неї продо­вольчих і непродовольчих товарів (біодизеля, біоетанолу, лляних волокон і тка­нин, вовняних тканин, шкіри і виробів з неї тощо).

Саме тому на питаннях економіки аграрних підприємств, переробних підпри­ємств, інтегрованих агропромислових формувань, що сумісно здійснюють ці ви­ди діяльності, і буде зосереджена увага в наступних темах підручника.

Близьким до поняття «агропродуктовий комплекс» є поняття «агропродо- вольчий комплекс». Останній за структурою і цільовим призначенням майже по­вністю збігається з поняттям «агропродуктовий комплекс» лише з тією відмін­ністю, що тут до уваги не беруться переробні підприємства, які переробляють сільськогосподарську сировину для виробництва непродовольчих товарів.

Агропромислове виробництво можна визначити як виробництво сільського­сподарської продукції, її промислова переробка і виготовлення з неї продоволь­чих і непродовольчих товарів. При цьому агропромислове виробництво розгля­дається як збірне поняття, бо може бути представлене як відокремлене сільськогосподарське виробництво і як окреме промислово-переробне виробни­цтво, що здійснюється юридично незалежними суб’єктами господарювання, або як інтегроване виробництво, що здійснюється агропромисловим формуванням (суб’єктом господарювання), в якому аграрне і переробне виробництво органі­заційно поєднані в єдиному технологічному ланцюгу.

Агропромисловий комплекс — це життєво необхідний, провідний сектор національної економіки, оскільки зачіпає інтереси кожної людини.

Основне завдання АПК, а точніше місія, — забезпечення продовольчої без­пеки країни, сприяння забезпеченню її енергетичної безпеки, нарощування і ефективне використання експортних можливостей щодо збуту лишків продово­льства. По суті, від рівня розвитку агропромислового комплексу залежать соці­альна стабільність держави, стійкість її економічної та політичної системи.

Коли йдеться про продовольчу безпеку як основну ланку національної без­пеки, то мається на увазі, що такий різновид безпеки досягається за умови фізич­ної та економічної доступності продовольства. Фізична доступність свідчить про наявність в країні продуктів харчування в обсязі й асортименті, достатніх для задоволення потреб населення відповідно до фізіологічно обгрунтованих норм

(З тис. кілокалорій на добу), а економічна — про купівельну спроможність на­селення, яка має бути достатньою для придбання продуктів харчування в обсязі, що задовольняє фізіологічні потреби людини в цих продуктах за оптимальним рівнем калорійності і раціональною структурою харчування.

Продовольча безпека характеризується і третьою важливою ознакою — без­пекою продовольчих товарів для споживачів: недопущення виробництва і реа­лізації неякісних харчових продуктів, що становлять загрозу життю і здоров'ю населення країни. На сьогодні це одна з найболючіших проблем продовольчої безпеки більшості країн світу.

Україна має величезні можливості для повного забезпечення продовольчої безпеки за всіма трьома її напрямами, а також у створенні потужного продово­льчого експортного потенціалу. Проте станом на 2012 р. проблематичною для багатьох сегментів населення країни залишається економічна доступність про­довольства, що визначається відношенням середньодушового доходу до вартос­ті «продовольчого кошика» (середньодушова вартість продуктів харчування) (коефіцієнт).

Такий коефіцієнт економічної доступності доцільно розрахувати, по-перше, у розрізі груп населення за величиною їх грошового доходу (децільних групах); по-друге, за кожним важливим видом продовольства відношенням середньоду­шового фактичного використання відповідного продукту до медично обгрунто­ваної норми його споживання.

Добуток такої норми споживання на чисельність населення дає показник мі­сткості продовольчого забезпечення таким продуктом. Нарешті, продовольча незалежність за окремими продуктом буде дорівнювати різниці між одиницею та часткою від ділення імпорту окремого продукту в натуральному виразі на мі­сткість його внутрішнього ринку.

За останні роки до числа економічно малодоступних для чималих груп насе­лення потрапили м’ясо-молочні продукти, окремі види овочів і фруктів. Істотно знизилася в 2008 — 2011 рр. продовольча незалежність країни за таким важли­вим продуктом, як м’ясо, імпорт якого за вказані роки постійно зростав.

На фоні загострення світової продовольчої кризи, виявом якої став зростаю­чий у світі дефіцит продовольства і навіть виникнення терміна «продовольча зброя» та явища агфляції, коли темпи зростання цін на продовольство стали пе­ревищувати темпи підвищення цін на товари в економіці в цілому, Україна спроможна стати в недалекій перспективі одним зі світових лідерів з виробниц­тва і експорту сільськогосподарської продукції та продовольства з огляду на її значну забезпеченість базовими факторами виробництва — великі площі сільськогосподарських земель, порівняно вища родючість землі, сприятливі для сільськогосподарського виробництва кліматичні умови, вигідне географічне розташування (це стратегічні активи країни), а також на можливості щонай­швидшого підвищення рівня забезпеченості розвинутими факторами вироб­ництва — технологіями, інфраструктурою, людським капіталом.

Уже в 2009 р. Україна за площею ріллі і виробництвом низки продуктів по­сідала вагоме місце в світі з огляду на співвідношення між питомою вагою на­селення й аграрною діяльністю (табл. 1.1).