- •1. Технологія горілок
- •1.1. Вимоги до води
- •Класифікація води , яку використовують для приготування горілки.
- •1.2. Властивості водноспиртових розчинів Вимоги до води що застосовується у лікеро-горілчаному виробництві
- •Залежність розчинності гідрокарбонату кальцію у водно-спиртових сумішах від їх складу і температури (за я.В.Зельцером)
- •Залежність розчинності (в перерахунку на ) від вмісту спирту у горілці та температури
- •1.3. Підготування води
- •1.3.1. Коагуляція колоїдних домішок Освітлення
- •Дози коагулянту (у мг/л) для обробки води*.
- •1.3.2. Знебарвлення і дезодорування води
- •Ефективність очищення води коагуляцією і обробкою аніонітом іа-1р
- •1.3.3. Іонообмінне пом’якшення води
- •1.3.4. Катіонітовий фільтр та його підготовка до роботи.
- •1.3.5. Вапняно-содове пом’якшення води.
- •1.3.6. Демінералізація води.
- •1.3.7. Зворотноосмотичний спосіб водоочищення.
- •1.3.8. Зниження лужності технологічної води.
- •1.3.9. Виведення органічних речовин з води, що йде на виготовлення горілки.
- •Обробка активованого вугілля.
- •1.3.10. Видалення заліза із води.
- •1.3.11. Видалення заліза фільтрацією через зернистий шар піску.
- •1.3.12. Видалення заліза реагентним способом.
- •1.4. Етиловий спирт, його приймання та зберігання.
- •1.4.1. Властивості етилового спирту
- •1.4.2. Властивості харчового етилового спирту
- •1.4.3. Вплив домішок на органолептичні показники спирту.
- •1.4.4. Приймання спирту.
- •1.4.5. Зберігання спирту
1.3.2. Знебарвлення і дезодорування води
На практиці зустрічаються води з підвищеною колірністю і неприємним запахом та присмаком, які повністю не видаляються при коагуляції. Тому для обробки води застосовують методи розглянуті нижче.
Зниження
колірності.
Забарвлення води спричинене основним
чином сполуками заліза або гуммі-речовинами.
Залізо найчастіше присутнє у вигляді
гідрокарбонату
,
який під впливом атмосферного кисню
окиснюється, утворюючи нерозчинний
гідрооксид заліза
Аерацію води здійснюють у відкритих градирних або відкритих деферризаторах (циліндричних резервуарах, в які подається стиснене повітря). У обох випадках осад відділяють фільтрацією через шар піску.
Для
видалення сірчанокислого заліза (
)
воду піддають вапнуванню на спеціальних
установках. Залізо, що міститься у
вигляді гумі (камеді), повністю видаляється
при коагуляції колоїдних домішок.
Для зменшення вмісту заліза та кремнієвої кислоти запропоноване проведення коагуляції при нагріванні води до температури 40 0С та при рН 7,1-7,2 як коагулянти застосовують суміш хлорного заліза і сірчанокислого алюмінію – по 20мг/л кожного компоненту. Тривалість коагуляції 40хв, відстоювання та охолодження – 1,5-2год. В освітленій воді вміст заліза зменшується на 77,3%, кремнієвої кислоти – на 34,7%.
Для адсорбції органічних сполук з води застосовують аніоніти марки ІА-1Р, АВ-22, АВ-172.
Як свідчать представлені у таблиці 5. результати, гумінові кислоти майже повністю видаляються при коагуляції, але аніонообмін також є ефективним. Тому сильнозабарвлені води слід ще й аніонувати.
Таблиця 7.
Ефективність очищення води коагуляцією і обробкою аніонітом іа-1р
Органічні речовини |
Видалення з води (у %) при очистці |
Органічні речовини |
Видалення з води (у %) при очистці |
||
Коагуляцією |
аніонообміном |
коагуляцією |
аніонообміном |
||
Аміно–кислоти |
66 |
33 |
Органічні кислоти |
32 |
36 |
Аміни |
70 |
35 |
Ефіри |
0 |
0 |
Білки |
71 |
94 |
Гумінові кислоти |
95 |
75 |
Редукуючі цукри |
71 |
69 |
Фульфенові кислоти |
70 |
84 |
полісахариди |
37 |
70 |
|
|
|
Дезодорування. Видалення неприємних запахів та присмаків, спричинене малими концентраціями домішок, називається дезодоруванням..
Дезодорування досягається шляхом окиснення домішок та їх адсорбцією.
Окиснення здійснюють хлором, перманганатом калію, озоном. Застосування хлору та його сполук є небажаним, оскільки вони надають воді власного (притаманного їм) неприємного смаку та запаху. Сучасним універсальним окисником є озон, що покращує смак води. Проте варто враховувати високу вартість цього засобу.
Найширше застосування знаходить дезодорування адсорбентами, зокрема, активованим вугіллям, яке використовують як порошкоподібне, так і гранульоване (при фільтрації через шар вугілля в колонках).
Витрата порошкоподібного вугілля марки А (залежно від степені забруднення води) від 10 до 250 мг/л.
