- •1. Технологія горілок
- •1.1. Вимоги до води
- •Класифікація води , яку використовують для приготування горілки.
- •1.2. Властивості водноспиртових розчинів Вимоги до води що застосовується у лікеро-горілчаному виробництві
- •Залежність розчинності гідрокарбонату кальцію у водно-спиртових сумішах від їх складу і температури (за я.В.Зельцером)
- •Залежність розчинності (в перерахунку на ) від вмісту спирту у горілці та температури
- •1.3. Підготування води
- •1.3.1. Коагуляція колоїдних домішок Освітлення
- •Дози коагулянту (у мг/л) для обробки води*.
- •1.3.2. Знебарвлення і дезодорування води
- •Ефективність очищення води коагуляцією і обробкою аніонітом іа-1р
- •1.3.3. Іонообмінне пом’якшення води
- •1.3.4. Катіонітовий фільтр та його підготовка до роботи.
- •1.3.5. Вапняно-содове пом’якшення води.
- •1.3.6. Демінералізація води.
- •1.3.7. Зворотноосмотичний спосіб водоочищення.
- •1.3.8. Зниження лужності технологічної води.
- •1.3.9. Виведення органічних речовин з води, що йде на виготовлення горілки.
- •Обробка активованого вугілля.
- •1.3.10. Видалення заліза із води.
- •1.3.11. Видалення заліза фільтрацією через зернистий шар піску.
- •1.3.12. Видалення заліза реагентним способом.
- •1.4. Етиловий спирт, його приймання та зберігання.
- •1.4.1. Властивості етилового спирту
- •1.4.2. Властивості харчового етилового спирту
- •1.4.3. Вплив домішок на органолептичні показники спирту.
- •1.4.4. Приймання спирту.
- •1.4.5. Зберігання спирту
1.3. Підготування води
Залежно від вмісту домішок вихідний водний процес підготування води на лікеро-горілчаних заводах може включати одну або декілька технологічних операцій: коагуляцію, содованнування, пом’якшення на натрій-катіонітових фільтрах, демінералізацію з використанням кат іонообмінних і аніонообмінних смол, знесолення методом зворотного осмосу, знезалізнення способом аерації, фільтрацію через активоване вугілля.
В табл.[метод] приведені найраціональніші способи підготування пом’якшення води, рекомендовані для лікеро горілчаних заводів залежно від вмісту домішок вихідної води.
1.3.1. Коагуляція колоїдних домішок Освітлення
Води особливо річкові в період паводка, забруднені мінеральними та органічними домішками в колоїдно-десперсному стані, які не затримуються пісковими фільтрами на міських водоочисних станціях. Найбільш типовими з цих домішок є кремнієва кислота її солі та суміші (камеді). Тому при підготовці води для технологічних цілей її спочатку освітлюють коагуляцією і фільтрують через піскові фільтри, надалі пом’якшують (↓ твердість) .
Стійкість
колоїдних частинок зумовлюється,
основним чином електрокінематичним
(
)
потенціалом, що запобігає частинкам
при броунівському русі зіштовхуватися
одна з одною і завдяки силам взаємного
тяжіння злитися у більші агрегати. Для
того, щоб відбулася коагуляція, необхідно
або знайти
-
потенціал, або понизити його до критичного.
Як
коагуляти найчастіше використовують
сірчанокислий алюміній -
та залізний купорос -
.
Сірчанокислий
алюміній очищений (технічний) містить
45% безводного
,
неочищений (глинозем) – 33%; залізний
купорос технічний марки А містить
безводного
53%, марки Б –47%.
Сірчанокислий
у
водному розчині піддається гідролізу,
в результаті якого утворюється
малорозчинний гідрооксид алюмінію:
.
Частинки гідроксиду заряджені позитивно, частинки кремнієвої кислоти, її солей і гумінових речовин негативно, тому відбувається нейтралізація зарядів і взаємна коагуляція.
Іони водню, що вивільняються при гідролізі сірчанокислого , вступають у реакцію з гідрокарбонатами води:
Таким чином. крім освітлення води (на 0,7-1,0 мг-екв/л), понижається також її карбонатна твердість при одночасному випаровуванні некарбонатної твердості:
Пластівці гідроксидів і скоагульованих колоїдів мають добре розвинуту поверхню, здатну сорбувати розчинні органічні речовини з великою молекулярною масою. Наприклад : солі гумінових кислот, завдяки чому вода ще більше знебарвлюється і звільняється від неприємного присмаку.
Гідроліз сірчанокислого краще відбувається у слабо лужному середовищі (рН 7,5-7,8). При меншій лужності води реакція не відбувається. У цьому випадку воду підлуговують їдким натром, кальцинованою содою чи гашеним вапном у кислотності, розрахованій за формулою:
(1)
де
кількість лугу, що додається для доведення
води для оптимального значення рН,
мг/л;
кількість
лугу (мг/л), необхідна для підвищення
лужностіводи на 1мг-екв/л для
,
кальцинованої соди = 53, вапна = 28);
максимальна
доза безводного
за усталеними нормами, мг/л [табл.4]
еквівалентна
маса безводного коагулянту, що для
=57.
(максимальна)
мінімальна лужність води, мг-екв/л (часто
дорівнює карбонатній твердості, проте
< 0,4-0,45 мг-екв/л).
Надлишок
лугу є шкідливим. При рН>8,2 гідрооксид
алюмінію перезаряджається (набуває
негативного заряду) і пластівці
не утворюється. Крім того, з частини
гідрооксиду одержується комплексна
сіль – алюмінат натрію -
,
добре розчинна у воді. За цією причиною
(тому) не слід рекомендувати іноді
практиковане суміщення коагуляції за
допомогою глинозему з пом’якшення води
вапняно – содовим способом.
При високій колірності води достатність дози коагулянту перевіряють за формулою:
[3]
де
доза
безводневого сірчанокислого алюмінію,
мг/л (
).
колірність
води за платино-кобальтовою шкалою
град.
Таблиця 6.
