- •1. Технологія горілок
- •1.1. Вимоги до води
- •Класифікація води , яку використовують для приготування горілки.
- •1.2. Властивості водноспиртових розчинів Вимоги до води що застосовується у лікеро-горілчаному виробництві
- •Залежність розчинності гідрокарбонату кальцію у водно-спиртових сумішах від їх складу і температури (за я.В.Зельцером)
- •Залежність розчинності (в перерахунку на ) від вмісту спирту у горілці та температури
- •1.3. Підготування води
- •1.3.1. Коагуляція колоїдних домішок Освітлення
- •Дози коагулянту (у мг/л) для обробки води*.
- •1.3.2. Знебарвлення і дезодорування води
- •Ефективність очищення води коагуляцією і обробкою аніонітом іа-1р
- •1.3.3. Іонообмінне пом’якшення води
- •1.3.4. Катіонітовий фільтр та його підготовка до роботи.
- •1.3.5. Вапняно-содове пом’якшення води.
- •1.3.6. Демінералізація води.
- •1.3.7. Зворотноосмотичний спосіб водоочищення.
- •1.3.8. Зниження лужності технологічної води.
- •1.3.9. Виведення органічних речовин з води, що йде на виготовлення горілки.
- •Обробка активованого вугілля.
- •1.3.10. Видалення заліза із води.
- •1.3.11. Видалення заліза фільтрацією через зернистий шар піску.
- •1.3.12. Видалення заліза реагентним способом.
- •1.4. Етиловий спирт, його приймання та зберігання.
- •1.4.1. Властивості етилового спирту
- •1.4.2. Властивості харчового етилового спирту
- •1.4.3. Вплив домішок на органолептичні показники спирту.
- •1.4.4. Приймання спирту.
- •1.4.5. Зберігання спирту
Дози коагулянту (у мг/л) для обробки води*.
Вміст у воді завислих речовин (І) |
Витрата безводневого Al2(SO4)3 (ІІ) |
І |
ІІ |
І |
ІІ |
І |
ІІ |
100 |
25-35 |
401-600 |
45-70 |
1001-1400 |
65-105 |
1801-2200 |
80-125 |
101-200 |
30-45 |
601-800 |
55-80 |
1401-1800 |
75-115 |
2201-2500 |
90-135 |
201-400 |
40-60 |
801-1000 |
60-90 |
1401-1800 |
75-115 |
2201-2500 |
90-135 |
(*) Нижні значення доз стосуються вод, що містять грубодисперсні частинки.
Для
коагуляції замість
можна застосовувати залізний купорос
або сірчанокисле залізо (
)
і користуватись хлорним залізом -
.
Для прискорення процесу необхідним є додання гашеного вапна.
При
цьому залізний купорос
спочатку реагує з гідрокарбонатом
або
.
Надалі
гідрокарбонат
реагує з вапном:
Гідрат
окисляється розчиненим у воді киснем
до гідрату оксиду:
Дія
на колоїдні домішки води аналогічна
до дії
.
Для утворення
і найкращого освітлення води рН
підтримують у межах 8,2 – 8,5.
Коагуляція гідроксидом заліза має ряд переваг:
густини
та
співвідносяться як 3,6:2,4
тому, відповідно, пластівці у присутності
гідроксиду заліза осаджуються швидше
пластівці не руйнуються за надлишку лугу і, відповідно, коагуляція є цілком сумісною з вапняно-содовим пом’якшенням води
на відміну від освітлення
швидкість гідролізу коагулянту не
залежить від температури (при застосуванні
гідроксиду алюмінію швидкість гідролізу
коагулянту істотно спадає зі зменшенням
температури).
Процеси коагуляції та седиментації частинок можна прискорити доданням невеликих кількостей (до 1 мг/л) високомолекулярних флокулянтів, зокрема, поліакриламіду (ПАА). Макроіон ПАА має негативний заряд. Внаслідок цього агрегатно нестійкі частинки гідроксидів Al чи Fe швидко утворюють великі пластівці, які, осідаючи, захоплюють зі собою тонко-дисперсні колоїдні розчини. Тривалість освітлення скорочується в 10-20 разів при зменшенні витрати коагулянту в 2-3 рази.
Найоптимальнішою
установкою для коагуляції води є
безперервно діюча. Оптимальні дози
коагулянтів визначаються в лабораторії
шляхом пробної коагуляції. Орієнтовно
на 1л. води витрачають 80г глинозему
або 50г
за л. купоросу (
).
Процес коагуляції відбувається як вже
зазначалося у слаболужному середовищі
(оптимального значення рН розчину для
глинозему 7,5-7,8
для залізного купоросу - 8,2-8,5). Тому при
недостатній лужності води необхідно
додавати
кальциновану соду або вапно. Звичайно,
розчини коагулянтів готують концентрацією
5%
розчини лугів –10%.
Коагуляцію та відстоювання можна суміщати в одному резервуарі, обладнаному мішалкою. Коагуляція домішок та осадження тривають 2-3 години. Воду після коагуляції обовязково фільтрують через пісочні фільтри.
Безперервнодіюча фільтраційно-коагуляційна установка з застосуванням автоматичних дозуючих пристроїв для приготування розчинів коагулянтів та проведенням регенерації фільтруючого шару (безпосередньо у колонці) представлено на рис. 2.
Рис. 2 Схема коагуляційної установки. 1 – фільтр, 2 – збірники з мішалками, 3 – насос, 4 – напірна ємність, 5 – дозатор, 6 – лійка, 7 – збірник води, 8 – регулюючий кран, 9 – зливний пристрій, 10, 11 – колектори.
Водний розчин коагулянту з концентрацією 5% готують у двох поперемінно працюючих збірниках з мішалками (2). Засипаний коагулянт і воду ретельно перемішують протягом 4-5год і залишають для відстоювання.
Відстояний розчин за допомогою насосу (3) передають по трубі, яка розташована на 15 см вище дна збірника, у напірну ємність (4) звідки через дозатор (5) з поплавковим регулятором рівня на воронку (6) розчин коагулянту самоплином поступає в трубу, яка відходить від збірника водопровідної води (7). Збірник водопровідної води оснащений поплавковим регулятором рівня та змієвиком для нагрівання води.
За допомогою регулюючого кран у (8), розташованого на трубі, в комплекті з датчиком рівня та балансним реле підтримується певний рівень у збірнику (7). Вода поступає у верхню частину фільтра (1), який являє собою стальну циліндричну ємність висотою 4,5м діаметром - 2,2м. Фільтр вкритий всередині кислототривким лаком.
У нижній частині фільтра розташований дренажний колектор (11), який складається з хрестоподібно зєднаних нержавіючих труб.
Фільтр заповнений гравієм та піском трьох фракцій у наступному порядку, починаючи знизу
1 – шар висотою 20см з розміром піщинок 2-4мм
2 – шар висотою 60см з розміром піщинок 1,2-2мм
3 – шар висотою 1,2м з розміром піщинок 0,8-1,2мм.
Фільтр працює без промивання протягом 24-30год. Перед промиванням перекривають подання освітлюваної води і розчину коагулянту і протягом 35-45хв подають воду з великою швидкістю через цей же ж дренажний колектор за допомогою насосу знизу вгору. При цьому шар піску розпушується, фільтруюча плівка руйнується та виводиться у каналізацію разом з промивною водою через зливний пристрій (9). За необхідності у фільтр подають повітря через колектор (10).
При переключенні фільтру на режим освітлення води спочатку розчин коагулянту подають у кількості на 50%> розрахункової, щоб прискорити утворення фільтруючої плівки. Температуру води підтримують у межах 18-25 0С.
