3. Орієнтування ліній

Зорієнтувати лінію означає визначити її напрямок відносно меридіана

(осьового, дійсного (географічного) або магнітного). Кутами визначення напрямку лінії слугують дирекційні кути, азимути – дійсний та магнітний, румби.

а. Визначення дирекційних кутів та румбів лінії АВ.

Дирекційний кут α – це горизонтальний кут, що відраховується від північного напрямку осьового меридіана або лінії паралельної йому з а ходом годинникової стрілки до напрямку лінії.

Дирекційні кути змінюються від 0⁰ до 360⁰.

Щоб визначити дирекційний кут лінії АВ необхідно провести через точку А лінію паралельну лінії координатної сітки, потім прикласти транспортир нульовим діаметром на північ, сумістити з лінією і за ходом годинникової стрілки відрахувати кут.

α_АВ = 44⁰

Дирекційний кут заданого напрямку називається прямим, а протилежного напрямку - зворотним. Відрізняються вони між собою на 180⁰

α_ВА = 44⁰ + 180⁰ = 224⁰

Румб r – це гострий кут, що відраховується від найближчого напрямку

меридіана. Знаючи дирекцій ний кут можна визначити румб (Рис.9)

ІҮ ПнЗ 1 ПнС

α₁

r₁

r₄

α₄ α₂ r₃

α₃

r₂

ІІІ ПдЗ ІІ ПдС

°

Рис. 9. Залежність дирекційних кутів і румбів

Азимути	Румби	Направлення лінії
00 – 900	r1 = α1	ПнС
900 - 1800	r2 = 1800 - α2	ПдС
1800 - 2700	r3 = α3 - 1800	ПдЗ
2700 - 3600	r4 = 3600 – α4	ПнЗ

До визначення румбів

Румб лінії АВ буде r_АВ = ПнС:44⁰, а зворотної ВА r_ВА = ПдЗ:44⁰

Обов’язково показати напрямок лінії, т.т. чверть, у якій знаходиться лінія.

б. Обчислення географічного (дійсного) та магнітного

азимутів лінії АВ.

Географічний (дійсний) азимут – горизонтальний кут, що відраховується від північного напрямку географічного (дійсного) меридіану за ходом годинникової стрілки до напрямку лінії.

Напрямки географічного і осьового меридіанів не співпадають. Вони створюють кут, який називається зближенням меридіанів – γ. У нижній частині карти є малюнок, який показує залежність між дирекційними кутами і азимутами. Зближення, що лежить на схід від осьового меридіану, приймають позитивним +γ, на захід – від'ємним –γ. (Рис.10).

Для визначення дійсного азимуту лінії АВ користуються дирекційним кутом, визначеним в попередній задачі, і з карти беруть зближення меридіанів.

А_дАВ = α_АВ – γ = 44°– 2°22' = 41°38'

r_д = ПнС: 41°38'

Магнітний азимут – кут, що відраховується від північного напрямку магнітного меридіану до напрямку лінії.

Знову ж таки напрямок дійсного меридіана і магнітного відрізняються на якийсь кут, що називається схиленням – δ. Схилення теж може бути західним і східним. Схилення може бути річним, місячним, добовим і тощо.

Тому при визначенні схилення керуються текстом під південним лівим кутом карти. А там сказано, що схилення меридіанів на 2002 рік було східне 6⁰12′, річна зміна схилення – 0 ⁰02′

γ

δ

Магнітне схилення

+ східне - західне

Рис. 10. До визначення географічного і магнітного азимутів

А_мАВ = А_дАВ – δ₂₀₀₉

δ₂₀₀₂ = 6°12'

∆δ = 0°02' × 7 = 0°14' - на 2009 рік

δ₂₀₀₇ = 6°12' + 0°14' = 6°26'

А_мАВ 41°38' – 6°26' = 35°12'

r_м = ПнС:35°12'

При орієнтуванні з використанням географічного меридіана румби не використовують. Залежність румбів від дирекційних кутів використовують тільки для спрощення визначення значень тригонометричних функцій. Найчастіше використовують румби при орієнтуванні відносно магнітного меридіана.