35 Цілодобове моніторування екг дає можливість встанови­ти наявність:

A. "Німої" ішемії міокарда.

B. Метаболічного синдрому X.

C. Синдрому енергетично-динамічної недостатності серця.

D. Систолічної дисфункції міокарда.

Е. Діастолічної дисфункції міокарда.

36 Чоловік 60 років скерований у гастроентерологічне відділення з діагнозом хронічного гастриту з секреторною недостатністю зі скар­гами на щоденні болі в епігастральній ділянці тривалістю 30-40 хви­лин. Захворювання почалося 2 тижні тому з гострого болю в животі і втрати свідомості. Потім напади стали менш інтенсивними, в зв'язку з чим хворому провели фіброгастроскопію. При огляді: ознаки емфі­земи легень, ЧСС - 100 уд./хв, тони послаблені, 5-6 екстрасистол за 1 хвилину. AT - 100/70 мм рт. ст. Органи черевної порожнини без особ­ливостей. На ЕКГ — елевація сегмента ST у II, III, aVF-відведеннях.

Який діагноз найімовірніший?

A. Розшаровуюча аневризма аорти. D. Пенетрація виразки.

B. Прогресуюча стенокардія. Е. Інфаркт нижньої стінки.

С. Спонтанний пневмоторакс .

37 Хворий 46 років скаржиться на задишку та нестерпний стис­каючий біль за грудниною. Такий біль виникає періодично 1-2 рази на місяць, частіше між 5-ю і 6-ю годинами ранку, триває від 15 до 20 хвилин. Вдень почуває себе здоровим. Об'єктивно: пульс – 55 уд./хв., AT - 150/90 мм рт. ст. Межі серця не змінені. Тони серця ритмічні, дещо ослабле­ні. При реєстрації ЕКГ у спокої і після навантаження (велоергометрії) зміни не виявлені. Вночі, під час нападу, було зареєстровано ко­роткочасне підвищення сегмента ST у відведеннях І, II, aVL, V₂-V₆, брадикардію. Призначення якого середника є найбільш доцільним?

A. Нітрогліцерину. D. Ніфедипіну.

B. Анаприліну . E. Атропіну.

C. Строфантину.

38 Чоловік 40 років скаржиться на задишку, інтенсивний стискальний біль за грудниною тривалістю 10-15 хв, який виникає упродовж останніх 5-и днів, щоденно, після обідньої перерви. В анамнезі лі­кувався у венеролога. Об'єктивно: тони серця ритмічні, задовільної звучності, AT — 150/80 мм рт.ст., ЧСС — 90уд./хв. На ЕКГ, що зареєст­рована в момент одного з нападів — підняття сегмента ST над ізолі­нією до 4,4 мм з позитивним зубцем Т у V₃-V₅. Аналогічні зміни на ЕКГ виникли під час гіпервентиляційного тесту. Який пато-генетичний механізм даного стану найбільш ймовірний?

A. Зниження скоротливості міокарда .

B. Спазм коронарних артерій.

C. Підняття артеріального тиску.

D. Вторинна коронарна недостатність.

E. Тромбоемболія легеневої артерії.

39 У хворого 55 років із задишкою та раптовим інтенсивним пе­кучим болем за грудниною, який почався 2,5 години тому, на ЕКГ ритм синусовий, правильний, частота 100уд./хв, у V₃-V₅ сегмент ST на 8 мм над ізолінією. В анамнезі: упродовж 5 років страждає на стенокардію напруження. Об'єктивно: ЧСС - 60уд./хв, тони серця ослаблені, AT - 140/90 мм рт.ст. Який із названих лікувальних заходів є першо-черговим?

A. Інфузія допаміну.

B. Тромболітична терапія.

C. Інгаляція кисню.

D. Електрокардіостимуляція.

E. Інфузія поляризувальної суміші.

40 Хворий 60 років, що переніс інфаркт міокарда, ускладнений хронічною аневризмою лівого шлуночка, скаржиться на напади за­духи, кашлю з виділенням пінистого, рожевого кольору харкотиння. Об'єктивно: ортопное, шкірні покриви бліді, покриті холодним липким потом, слизові ціанотичні, в легенях - вологі хрипи, тони серця різко ослаблені, акцент II тону на легеневій арте­рії, ЧСС — 120 уд./хв. З якою метою в даному випадку доцільно застосувати нарко­тичні анальгетики?

A. Зменшення об'єму циркулюючої крові.

B. Підвищення скоротливості міокарда.

C. Зменшення проникності альвеолярно-капілярних мембран.

D. Зменшення тиску в малому колі кровообігу.

E. Нормалізація кислотно-лужної рівноваги.

41 Жінка 55 років перенесла інфаркт міокарда на фоні артеріа­льної гіпертензії. На ЕКГ у відведеннях III, III та avF — зубець QS, що поєднується з негативним зубцем Т. У відведеннях V₂-V₄ - горизонтальна депресія сегмента ST на 1 мм, у відведеннях V₅-V₆ - косонизхідна депресія сегмента ST та негативний зубець Т при R_V5>R_V4.

Яка локалізація перенесеного інфаркту міокарда?

A. Циркулярна. D. Перегородкова.

B. Нижня. E. Бокова.

C. Передня.

42 У хворого з широким QS-інфарктом міокарда в гострому періоді захворювання спостерігали зниження AT до 80/60 мм рт.ст., миготливу аритмію та блокаду правої ніжки пучка Гіса. На 10-й день захворювання констатовано наявність на ЕКГ комплексів QS з еле­вацією сегмента ST. При цьому у хворого з'явились ознаки перикар­диту, поліартриту та плевриту. Про яке ускладнення інфаркту міокарда йде мова в даному випадку?

A. Аневризму лівого шлуночка.

B. Кардіогенний шок.

C. Електромеханічну дисоціацію.

D. Тромбоемболію легеневої артерії.

E. Синдром Дресслера.

43 Хвора 45 років скаржиться на задишку, біль в ділянці серця стискуючого характеру, підвищення температури тіла, серцебиття, загальну слабість. Захворіла два дні тому після переохолодження. Об'єктивно: шкірні покриви бліді, вологі, акроціаноз. В легенях по­одинокі вологі хрипи, тони серця ритмічні, різко ослаблені, ЧСС — 100уд./хв. У другому-третьому міжребер'ях біля краю груднини вислу­ховується двотактний шум, не зв'язаний з серцевими тонами, який посилюється при вдиху. На ЕКГ — підйом сегмента ST на 3 мм в І, III, avF, V_2-6 відведеннях. Ваш діагноз:

A. Інфекційно-алергічний міокардит.

B. Не-Q-інфаркт міокарда.

C. Гострий перикардит.

D. Плеврит.

E. Тромбоемболія гілок легеневої артерії.

44 Хворого 63 років після перенесеного інфаркту міокарда тур­бують задишка при фізичному навантаженні, напади серцевої аст­ми. Об'єктивно: ортопное, тахіпное, застійні хрипи в легенях, ЧСС —103уд./хв, AT - 130/80 мм рт.ст. Фракція викиду за даними ЕхоКГ - 57%, М-тип мітрального клапана, діаметр лівого передсердя 6,8 см. Сере­дній тиск в басейні легеневої артерії 66 мм рт.ст. (за Бюрстіним). Яка безпосередня причина появи зазначених клінічних ознак?

A. Систолічна дисфункція міокарда.

B. Синдром пролабування мітрального клапана .

C. Діастолічна дисфункція міокарда .

D. Гіповолемія.

E. Бронхообструктивний синдром.

45 Хворий 46 років скаржиться на часті запаморочення, інколи втрату свідомості. В анамнезі 1 рік тому був напад інтенсивного болю в епігастрії та за грудниною. Об'єктивно: шкірні покриви блі­ді, тони серця ритмічні, періодично відмічається значно посиле­ний перший тон, систолічний шум на верхівці, ЧСС – 30уд./хв, AT - 190/60 мм.рт.ст. ЕКГ: хвилі f, деформовані шлуночкові комплекси з однаковим інтервалом R-R (20 мм). Яке порушення провідності є у даного хворого?

A. Синусова брадикардія.

B. Синдром Фредеріка.

C. AV блокада І ступеня.

D. Повна поперечна блокада з синусовим ритмом.

E. Біфасцикулярна блокада лівої ніжки пучка Гісса.

46 Хворому 65 років, який страждає на ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз, ХНК ІІа, призначені в терапевтичних дозах нітрогранулонг, дигоксин, капотен, верошпірон, альфа-токоферол. Че­рез 3 тижні лікування терапевтом констатовано погіршення стану пацієнта, що проявлялось втратою апетиту, нудотою, запамороченням. При скеруванні очей на джерело світла — райдуга жовтого ко­льору. На ЕКГ: частота ритму - 52уд./хв, шлуночкова бігеменія, інтер­вал PQ -0,26 с. Які із застосованих лікарських засобів найбільш ймовірно спро­вокували зазначений стан?

A. Нітрати.

B. Серцеві глікозиди.

C. Інгібітори ангіотензинперетворювального фермента.

D. Діуретики.

Е. Антигіпоксанти.

47 Хворий Б. 43 років раптово знепритомнів, посинів, з'явились судоми. Пульс і AT не визначаються. Дихання відсутнє. Зіниці ши­рокі. Тони серця не вислуховуються. На ЕКГ: велика кількість без­ладних, різної величини і форми, хвиль, які лише дещо нагадують комплекси QRS і реєструються одна за одною майже без інтервалів. Які заходи невідкладної допомоги слід вжити першочергово?

A. Преднізолон внутрішньовенно.

B. Еуфілін внутрішньовенно.

C. Інгаляцію кисню.

D. Дефібриляцію.

E. Строфантин внутрішньовенно.

48 Механізм дії аспірину полягає у:

A. Зв'язуванні плазміну з інгібітором активатора плазміногену- ІАП-1.

B. Незворотньому інгібуванні циклооксигенази-1.

C. Інгібуванні циклооксигенази-2.

D. Стимуляції NO-синтетази.

E. Зв'язуванні з рецепторами GP ІІb/ІІІа.

49 Інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів:

A. Аспірин. D. Дипіридамол.

B. Абсиксимаб . E. Гепарин.

C. Клопідогрель.

50 Гепаринотерапію слід проводити під контролем:

A. Часу згортання крові.

B. Частково активованого тромбопластинового часу.

C. Протромбінового індексу.

D. Артеріального тиску.

E. Електрокардіограми.

51 До низькомолекулярних гепаринів відносять:

A. Фраксипарин. D. Варфарин.

B. Гірудин. E. Плавикс.

C. Гепарин.

52 До низькомолекулярних гепаринів не відносять:

A. Еноксипарин. D. Фраксипарин.

B. Клексан. E. Гірудин.

C. Надропарин.

53 Вперше клінічний діагноз коронаротромбозу (інфаркту міо­карда) встановили:

A. Джеймс Херік і Фред Сміт.

B. Микола Анічков та Сергій Халатов.

C. Василь Образцов та Микола Стражеско.

D. Олександр Мясніков та Георгій Ланг.

E. Теофіл Яновський та Вадим Іванов.

54 Перше фахове описання стенокардії (грудної жаби) зробив:

A. Олександр Мясніков. D. Микола Стражеско.

B. Євген Чазов . E. Георгій Ланг.

C. Уільям Геберден.

55 Контроль за частково активованим тромбопластиновим часом необхідний при застосуванні:

A. Гепарину. D. Дальтепарину.

B. Фраксипарину. E. Фрагміну.

C. Еноксипарину.

56 При інфузійному застосуванні у хворого на He-Q-інфаркт міо­карда гепарину в дозі18 Од/кг/год частково активований тромбопластиновий час збільшився із 48 с (при нормі 30-50 с) до 150 с. Якою повинна бути тактика лікаря?

A. Збільшити дозу.

B. Призупинити інфузію.

C. Зменшити дозу вдвічі.

D. Перейти на внутрішньовенне введення гірудину.

E. Продовжити інфузію.

57 Хворому С. 59 років з діагнозом ІХС: прогресуюча стенока­рдія, кардіосклероз (дифузний), шлуночкова екстрасистолія слід при­значити фраксипарин у такому режимі (зазначте правильний):

A. 1 мл підшкірно 3 рази на добу упродовж 10 днів.

B. 0,6 мл 2 рази на добу підшкірно параумбілікально упродовж 6 днів.

C. 0,6 мл 1 раз на добу внутрішньовенно № 12.

D. 0,3 мл 1 раз на добу підшкірно параумбілікально упродовж 30 днів.

E. 120 од/кг/12 годин підшкірно параумбілікально.