1.5 Діагностика і фармакотерапія плевральних випотів

1 У нормі між листками парієтальної і вісцеральної плеври знаходиться рідина в кількості:

А. 1-2 мм. Г. 7-10 мм.

Б. 2-5 мм. Д. 10-20 мм.

В. 5-7 мм.

2 У нормі більше лімфатичних судин, ніж кровоносних, у:

А. Парієтальній плеврі. В. В обох однаково.

Б. Вісцеральній. Г. Індивідуально.

3 Вважається, що в парієтальній плеврі утворюється за 1 годину і всмоктується відповідно:

А. 20 мл і 60 мл. Г. 100 мл і 300 мл.

Б. 50 мл і 100 мл. Д. 150 мл і 400 мл.

В. 75 мл і 150 мл.

4 У здорових осіб дренаж рідини через лімфатичні судини стано-вить за 1 годину, і відповідно за добу:

А. 10 мл/год. і 250 мл/добу. Г. 40 мл/год. і 1000 мл/добу.

Б. 20 мл/год. і 500 мл/добу. Д. 50 мл/год. і 1200 мл/добу.

В. 30 мл/год. і 720 мл/добу.

5 Основними механізмами накопичення рідини в плевральній порожнині є такі, крім одного неправильного:

А. Підвищення проникливості судин парієтальної плеври, що призво-дить до підвищення капілярного гідростатичного тиску у вісцеральній і парієтальній плеврі.

Б. Підвищення проникливості листків плеври для білка, і внаслідок цього збільшення кількості білка в плевральній порожнині.

В. Зниження онкотичного тиску плазми крові і внутрішньоплевраль-ного тиску (зокрема при ателектазах при бронхогенному раку легені, саркоїдозі).

Г. Підвищення онкотичного тиску плазми крові і внутрішньоплевраль-ного тиску.

Д. Порушення відтоку плевральної рідини по лімфатичних судинах.

6 Транссудат – це незапальна рідина, яка утворюється при нижче перелічених станах, крім одного неправильного:

А. Підвищенні капілярного гідростатичного тиску в вісцеральній плеврі при лівошлуночковій недостатності і збільшення секреції рідини через вісцеральну плевру.

Б. Підвищенні капілярного тиску в парієтальній плеврі при право-шлуночковій недостатності.

В. При значному зниженні онкотичного тиску плазми крові (нефро-тичний синдром, кахексія, цироз печінки).

Г. При значному підвищенні онкотичного тиску плазми крові.

7 Ексудат – це рідина запального характеру, яка утворюється при:

А. Інфекційному запальному процесі в плеврі.

Б. Засіві пухлинними клітинами.

В. Ураженні внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів (пухлинний процес, саркоїдоз, туберкульоз) з порушенням відтоку лімфи.

Г. Всіх разом взятих.

8 Серед інфекційних плевритів найбільш поширеними збудниками є:

А. Віруси. Г. Рикетсії.

Б. Бактерії. Д. Амеби.

В. Грибки.

9 Найбільш частими причинами інфекційних плевритів є:

А. Пневмонії різної етіології. Г. Нагнійні бронхоектази.

Б. Туберкульоз. Д. Піддіафрагмальний абсцес.

В. Абсцес легені.

10 Найбільш частими причинами неінфекційних (асептичних) плевритів є:

А. Дифузні хвороби сполучної тканини.

Б. Травми грудної клітки.

В. Злоякісні пухлини.

Г. Інфаркт легені при тромбоемболії легеневої артерії.

Д. Гострий панкреатит, інфаркт міокарда, хронічна ниркова недостатність.

11 Найбільш частий характер випоту при ексудативному плевриті:

А. Геморагічний. Г. Серозний і серозно-фібринозний.

Б. Еозинофільний. Д. Холестериновий і хільозний.

В. Гнійно-гнилісний.

12 Серед осумкованих (обмежених) плевритів найчастіше трапляються:

А. Верхівковий (апікальний).

Б. Пристінковий (паракостальний).

В. Кістково-діафрагмальний.

Г. Діафрагмальний (базальний).

Д. Парамедіастинальний і міжчастковий.

13 При сухому (фібринозному) плевриті внаслідок больового синдрому хворий займає вимушене положення, лягаючи на:

А. Здоровий бік.

Б. Уражений бік.

В. Міняє положення.

Д. Положення в ліжку не є принциповим.

14 Шум тертя плеври при аускультації реєструється:

А. На вдиху. Б. На видиху. В. На вдиху і видиху.

15 При фібринозному плевриті болі посилюються при нахилі тулуба у:

А. Здоровий бік.

Б. Хворий бік.

В. Нахили хворого у бік не є принциповими стосовно болю.

Г. Індивідуально, тобто можуть посилюватися по обидва боки.

16 Гомогенне затемнення у плевральній порожнині зі скошеним верхнім рівнем з’являється здебільшого на рентгенограмі при рівні рідини більше:

А. 300 мл. Г. 2000 мл.

Б. 1000 мл. Д.  2000 мл.

В. 1500 мл.

17 Найбільш складними для діагностики є випоти:

А. Двобічні. В. Лівобічні.

Б. Правобічні. Г. Індивідуальні.

18 Плевральну пункцію рекомендується робити, коли на латерограмі товщина прошарку рідини не менше:

А. 0,5 см. Г. 2,0 см.

Б. 1 см. Д. 2-3 см.

В. 1,5 см.

19 При проведенні плевральної пункції не рекомендують одномоментно евакуювати більше:

А. 500 мл рідини. Г. 1000-1500 мл.

Б. 800 мл. Д. 1500-2000 мл.

В. 1000 мл.

20 Плевральну пункцію здійснюють по таких топографічних лініях:

А. Середньоаксилярній.

Б. Передньоаксилярній у VII міжребер’ї.

В. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї по верхньому краю нижчероз- міщеного ребра.

Г. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї по нижньому краю верхньороз- міщеного ребра.

Д. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї не залежно від краю ребра.

21 Плевральна рідина в нормі має вміст білка в кількості:

А. 0,5-1 г на 100 мл. Г. 2,5-3,0 г на 100 мл.

Б. 1,0-1,5 г на 100 мл. Д. 3,0-3,5 г на 100 мл.

В. 1,5-2,0 г на 100 мл.

22 При лабораторному дослідженні транссудату питома його вага, вміст білка і лейкоцитів в 1 мкл відповідно становить:

А.  1005 г/л;  15 г/л;  500. Г.  1020 г/л;  35 г/л;  1500.

Б.  1010 г/л;  20 г/л;  750. Д.  1025 г/л;  40 г/л;  2000.

В.  1015 г/л;  30 г/л;  1000.

23 Геморагічний ексудат характерний для таких станів, крім:

А. Мезетеліоми, метастазів раку.

Б. Травми грудної клітки.

В. Інфаркту легені, геморагічного діатезу.

Г. Пневмонії.

Д. Панкреатиту.

24 Серозний ексудат спостерігається при таких етіологічних станах, крім:

А. Стафілококової інфекції. Г. Сифілісу.

Б. Стрептококової інфекції. Д. Вірусної інфекції.

В.Туберкульозу.

25 При транссудаті відношення білка плевральної рідини до білка сироватки:

А. Менше 20. Г. Менше 0,5.

Б. Менше 1,5. Д. Менше 0,3.

В. Менше 1,0.

26 Лімфоцитоз у плевральній рідині характерний для:

А. Парапневмонічного випоту.

Б. Туберкульозного, карциноматозного випоту.

В. Панкреатичного випоту.

Г. Випоту, зумовленого дифузними хворобами сполучної тканини.

Д. Синдрому Дреслера після інфарктного.

27 Для затяжного характеру ексудату, що накопичується у великій кількості, можна знайти:

А. Лейкоцити. Г. Плазмоциди.

Б. Лімфоцити. Д. Підвищений рівень амілази.

В. Моноцити.

28 Дуже низький рівень глюкози і низька концентрація С₃, С₄ компонентів комплемента характерні для випоту у хворих з патологією:

А. Панкреатит. Г. Злоякісна пухлина.

Б. Ревматоїдний артрит. Д. Травма.

В. Інфекція.

29 Транссудативні плевральні випоти найбільш властиві для нижчеперелічених станів, крім:

А. Застійної серцевої недостатності. Г. Лейкозів.

Б. Тромбоемболії легеневої артерії. Д. Цирозу печінки, мікседеми.

В. Нефротичного синдрому.

30 Ексудативні плевральні випоти властиві для всіх перелічених причин, крім однієї:

А. Внаслідок новоутворень.

Б. Внаслідок інфекційних хвороб.

В. Внаслідок захворювань шлунково-кишкового тракту.

Г. Внаслідок дифузних хвороб сполучної тканини.

Д. Внаслідок хвороб (уремія, травми, інфаркти).

Е. Мікседема.

31 Хворий ексудативним плевритом надає перевагу займати положення в ліжку на :

А. Хворому боці. В. Це не є суттєвим.

Б. Здоровому боці. Г. Індивідуально.

32 Вважається, що за допомогою перкусії можна визначити наяв-ність рідини в плевральній порожнині, якщо її кількість не менше:

А. 300-400 мл. Г. 800-900 мл.

Б. 500-600 мл. Д. 900-1000 мл.

В. 700-800 мл.

33 При середніх і менших об’ємах накопичення випоту при аускультації вислуховується:

А. Жорстке дихання. Г. Відсутність дихальних шумів.

Б. Послаблене везикулярне. Д. Всі вищеперелічені.

В. Хрипи переважно сухі.

34 Наявність шуму тертя плеври при ексудативних плевритах вислуховується:

А. У всіх хворих незалежно від стадії процесу над зоною ексудату.

Б. У верхній межі ексудату за рахунок контакту при диханні запаль-них листків плеври над ексудатом.

В. Тільки при масивних випотах.

Г. Індивідуально, незалежно від кількості випоту.

Д. Всі відповіді правильні.

35 Ехографічна картина за наявності плеврального випоту залежить від кількості рідини. При невеликих об’ємах випоту і при значних, ехонегативний простір має:

А. Прямокутну форму. Г. Клиноподібну форму.

Б. Трапецієподібну форму. Д. Індивідуальну форму.

В. Кулясту форму.

36 Торакоскопія дає можливість:

А. Встановити запальний процес плеври.

Б. Встановити специфічний характер ураження.

В. Встановити неспецифічний характер ураження.

Г. Отримати торакоскопічний біоптат.

Д. Діагностувати все вищеперелічене.

37 У фазі ексудації при випітному перикардиті, яка триває до 2-3 тижнів, може накопичитись рідина, особливо у молодих осіб, до:

А. 3-4 л. Г. 9-10 л.

Б. 5-6 л . Д.  10 л.

В. 7-8 л.

38 Фаза стабілізації при ексудативному плевриті триває:

А. 1-2 тижні. Г. Точно визначити важко.

Б. 2-3 тижні. Д. Правильної відповіді немає.

В. 3-4 тижні.

39 Фаза резорбції при ексудативному плевриті триває:

А. 1-2 тижні. Г. 4-5 тижнів.

Б. 2-3 тижні. Д. Індивідуально.

В. 3-4 тижні.

40 Плевральні випоти при ТЕЛА трапляються у 30-50% випадків і бувають:

А. Транссудатом. Г. Правильний не зазначений.

Б. Ексудатом серозним. Д. Всі вищезгадані.

В. Ексудатом геморагічним.

41 Для посилення розсмоктування плеврального випоту, а також специфічних і неспецифічних змін в плеврі рекомендують призначення гормонів кори надниркових залоз, частіше всього преднізолону. Стартова доза його становить:

А. 10-20 мг. Г. 40-50 мг.

Б. 20-30 мг. Д. 50-60 мг.

В. 30-40 мг.

42 Протипоказаннями до плевроскопії є:

А. Периферійні ознаки пухлинного процесу.

Б. Серцево-судинна декомпенсація.

В. Порушення згортальної і протизгортальної системи крові.

Г. Всі вищезгадані.

43 У перебігу хронічного плевриту прийнято виділяти три стадії : ригідну, панцирну і плеврогенного фібротораксу. При ригідній стадії зміщення органів середостіння:

А. Направлене у здоровий бік. В. Відсутнє.

Б. Направлене у хворий бік. Г. Індивідуальне.

44 Для панцирного плевриту зміщення органів середостіння направлене:

А. У здоровий бік. В. Відсутнє.

Б. У бік ураження. Г. Індивідуальне.

45 Для плеврогенного фібротораксу характерним є:

А. Западання грудної стінки у бік ураження.

Б. Западання грудної стінки у протилежні боки.

В. Наявність западання на певному боці індивідуальне.

Г. Западання не обов’язкове.

46 Плевральний випіт необхідно евакуювати у таких випадках, крім :

А. Великих об’ємах випоту, що спричиняють задишку.

Б. Якщо межі серцевої тупості доходять спереду до ІІ ребра.

В. Випіт зміщує серце у протилежний бік.

Г. У міру можливості в ранньому періоді, незалежно від об’єму випоту.

Д. У фазі стабілізації або навіть резорбції, якщо об’єми випоту невеликі.

47 Імуномоделююча терапія у хворих з плевритом показана в одному з випадків:

А. При великих об’ємах випоту.

Б.Незалежно від об’ємів випоту. В. У гострому періоді фібринозного плевриту.

Г. При затяжному перебігу фібринозного плевриту.

Д. При рецидивних специфічних випотах.

48 Дезінтоксикаційна терапія першочергово показана при одному з перелічених станів:

А. Фібринозному плевриті.

Б. Аутоімунному плевриті.

В. Бактеріальному плевриті, емпіємі плеври.

Г. Незалежно від характеру плевриту і стану хворого.

Д. При специфічних випотах.

49 Для корекції білкового дефіциту виконуються трансфузії пере-лічених засобів, крім:

А. Білкового гідролізату.

Б. Альбуміну 10% розчину.

В. Свіжозамороженої плазми

Г. 10% глюкози.

Д. Ін’єкції ретаболілу.

50 Фізіотерапевтичні заходи призначаються хворим ексудатив-ним плевритом у:

А. Фазі розсмоктування ексудату.

Б. У комплексі з іншими методами з першого дня лікування.

В. Незалежно від фази процесу.

Г. Метод не є обов’язковим.

Д. Правильна відповідь не названа.