1.3 Діагностика і лікування бронхіальної астми

1 Для інтермітуючого перебігу БА (І ступінь) найбільша об’ємна швидкість видиху (ПОШ) або об’єм форсованого видиху на 1-й секунді (ОФВ₁) від належних величин і добовий розмах показників відповідно становлять:

А. 80% і  20%. Г. 65% і  20%.

Б. 75% і  20% . Д. 60% і  20%.

В. 70% і 20%.

2 Для легкого персистувального перебігу БА (ІІ ступінь) ПОШ видиху або ОФВ₁ від належних величин і добовий розмах показників відповідно становлять:

А. 80% і  20%. Г. 65% і  30%.

Б.  80% і 20-30%. Д. 60% і  30%.

В. 70% і  30%.

3 Для середньотяжкого персистувального перебігу БА (ІІІ ступінь) ПОШ видиху або ОФВ₁ від належних величин і добовий розмах показників відповідно становлять:

А. 80-70% і  30%. Г. 60-50% і  30%.

Б. 80-60% і  30%. Д. 60-40% і  30%.

В. 70-60% і = 30%.

4 Для тяжкого персистувального перебігу БА (ІV ступінь) ПОШ видиху або ОФВ₁ від належних величин і добовий розмах показників відповідно становлять:

А.  60% і  30%. Г. < 45% і > 30%.

Б. < 55% і > 30%. Д. < 40% і > 40%.

В. < 50% і > 30%.

5 Для легкого ступеня тяжкості загострення БА тахікардія і тахіпное за 1 хв. відповідно становить:

А.  90 і  30. Г.  80 і  30.

Б.  100 і  30. Д.  80 і  30.

В.  80 і  30.

6 Для середнього ступеня тяжкості загострення БА тахікардія і тахіпное за 1 хв. відповідно становить:

А. 90-100 і  30. Г.  120 і  30.

Б. 100-120 і  30. Д.  120 і  30.

В. 110-120 і  30.

7 Для тяжкого ступеня загострення БА тахікардія і тахіпное за 1 хв. відповідно становить:

А. 100-120 і  30. Г. > 140 і > 30.

Б. > 120 і > 30. Д. > 150 і > 40.

В. > 130 і > 30.

8 Атопія – це здатність організму виробляти збільшену кількість IgE у відповідь на дію алергенів зовнішнього середовища, виявляється у хворих на БА в:

А. 100%. Г. 60-70%.

Б. 80-90%. Д. > 50%.

В. 70-80%.

9 Спадкова схильність до БА спостерігається у хворих на БА:

А. 100%. Г.  50%.

Б. 80%. Д. 10%.

В. 60%.

10 До критеріїв діагностики БА відносять всі нижченаведені клінічні симптоми, крім:

А. Епізодичного свистячого дихання з утрудненням на видиху.

Б. Кашлю, більше вночі та при фізичному навантаженні.

В. Епізодичних свистячих хрипів в легенях та повторної скутості груд-ної клітки.

Г. Обов’язкового поєднання кашлю, ядухи і розсіяних хрипів

Д. Симптомів, які здебільшого погіршуються вночі і збуджують хворого.

11 До критеріїв діагностики БА відносять і погіршення показників зовнішнього дихання. Зокрема характерною є висока зворотність бронхообструкції у фармтестах з ₂-агоністами короткої дії. Так ПОШ видиху та ОФВ₁ зростає:

А. На 5%. Г. На 20%.

Б. На 10%. Д.  25%.

В.  15%.

12 Обструкція, що зумовлена набряком слизової бронхів, розпізнається функціонально-фармакологічним дослідженням із:

А. Гістаміном.

Б. Алергенами та інгаляційними сполуками.

В. Фізичним навантаженням.

Г. Ефедрином.

Д. Обзиданом.

13 До бронходилататорів, що використовують в терапії БА, відносять всі, крім:

А. ₂-агоністів короткої дії. Г. Метилксантинів.

Б. Пролонгованих ₂-агоністів. Д. Антихолінергічних препаратів.

В. -блокаторів.

14 Бронходилатуючу і протизапальну дію поєднують в собі:

А. ₂-агоністи короткої і тривалої дії.

Б. ₂-агоністи тривалої дії і метилксантини.

В. Метилксантини і ₂-агоністи корокої дії.

Г. Метилксантини і антихолінергічні засоби.

Д. Антихолінергічні засоби і ₂-агоністи тривалої дії.

15 До протизапальних засобів при БА відносять всі, крім:

А. Інгаляційних і оральних кортикостероїдів.

Б. Пролонгованих ₂-агоністів і антагоністів лейкотрієнів.

В. Інгібіторів 5-ліпооксигенази, кротонів і метилксантинів.

Г. Антибіотиків і метилксантинів.

Д. Метотрексатів і циклоспоринів.

16 Натрію кромоглікат відносять до нестероїдних протизапальних засобів і він має торгову назву, крім:

А. Інталу. Г. Інталу плюс.

Б. Кромогену. Д. Всіх вищеназваних.

В. Тайледу.

17 Дитек – це комбінований препарат:

А. Метилксантину і ₂-адреноміметика.

Б. Метилксантину і кортикостероїду.

В. ₂-адреноміметика і кромону (інталу).

Г. ₂-адреноміметика і кортикостероїду.

Д. ₂-адреноміметика і недокромілу натрію.

18 Недокроміл натрію відносять до похідних піранохінолону, має виражену протизапальну та протиалергічну дію. Його торгова назва:

А. Вентолін. Г. Аколад.

Б. Іпрадол. Д. Зилеутон.

В. Тайлед.

19 До системних кортикостероїдів у лікуванні БА відносять всі, крім:

А. Дексаметазону і тріамцинолону. Г. Гідрокортизону.

Б. Метилпреднізолону і преднізолону. Д. Бетаметазону.

В. Кеналогу-40.

20 Торгова назва “Декортин” характерна для:

А. Дексаметазону. Г. Преднізолону.

Б. Тріамцинолону. Д. Бетаметазону.

В. Гідрокортизону.

21 Торгова назва “Дипроспан” характерна для:

А. Гідрокортизону. Г. Дексазону.

Б. Преднізолону. Д. Метилпреднізолону.

В. Бетаметазону.

22 У хворих на тяжку БА при недостатньому ефекті тривалої протизапальної терапії інгаляційними стероїдами у максимальних дозах (2000 мкг на добу) призначають ГКС перорально. Перевагу віддають препаратам короткої і середньої тривалості дії. Преднізолон відносять до:

А. Короткої дії Б. Середньої тривалості В. Тривалої дії

23 Терапію таблетованим преднізолоном при БА слід розпочинати з добової дози:

А. 10-20 мг. Г. 30-50 мг.

Б. 20-30 мг. Д. 50-60 мг.

В. 20-40 мг.

24 Після досягнення стабільного ефекту стану хворого протягом 7- 14 днів дозу ГКС можна знижувати на ½ таблетки за:

А. 3 дні. Г. 14 днів.

Б. 7 днів. Д. Індивідуально.

В. 10 днів.

25 Найбільш висока протизапальна дія з пероральних ГКС у:

А. Гідрокортизону. Г. Тріамцинолону.

Б. Преднізолону. Д. Дексаметазону.

В. Метилпреднізолону.

26 Існує чотири основних схеми лікування ГКС, одна з них є найбільш доцільною:

А. Від високих доз до низьких. В. Постійні дози.

Б. Від низьких доз до високих. Г. Альтернувальні дози.

27 Інгаляційні ГКС показані пацієнтам, які використовують інгаляційні ₂-агоністи більше 2-3 разів на день; які недавно перенесли загострення і мають нічні симптоми. Найбільша ефективність серед інгаляційних ГКС у:

А. Бекламетазону дипропіонату. Г. Тріамцинолону ацетоніду.

Б. Будесоніду. Д. Флунісоліду.

В. Флютиказону пропіонату.

28 Найменша ефективність у:

А. Будесоніду. В. Флютиказону.

Б. Тріамцинолону і флунісоліду. Г. Бекламетазону.

29 Коливання добових доз від низьких до високих у флутиказону становить:

А. 200-  850 мкг. Г. 100-  650 мкг.

Б. 200-  600 мкг. Д. 400-  2000 мкг.

В. 500-  2000 мкг.

30 Торгові назви “горакорт”, “пульмікорт”, “бенакорт” харак-терні для:

А. Флунізоліду. Г. Бекотиду.

Б. Флютиказону. Д. Беклометазону.

В. Будесоніду.

31 Коливання добових доз від низьких до високих у бекломету (бекотиду) становить:

А. 200-500 до 1000-2000 мкг. Г. 100-250 до 1000 мкг.

Б. 200-400 до 1600 мкг. Д. 400-1000 до  2000 мкг.

В. 500-1000 до  2000 мкг.

32 До інгібіторів синтезу лейкотрієнів відносять зилеутон, який призначається в дозі:

А. 200 мг 3 рази на добу. Г. 600 мг 3 рази на добу.

Б. 200 мг 4 рази на добу. Д. 600 мг 4 рази на добу.

В. 400 мг 4 рази на добу.

33 До селективних блокаторів рецепторів лейкотрієнів відносять аколат (зафірлукаст), який призначається в дозі:

А. 20-40 мг 2 рази на добу. Г. 60-80 мг 2 рази на добу.

Б. 40-60 мг 2 рази на добу. Д. 100 мг 2 рази на добу.

В. 10-20 мг 2 рази на добу.

34 До ₂-агоністів короткої дії відносять всі, крім:

А. Сальбутамолу (вентоліну). Г. Вольмаксу

Б. Тербуталіну (бриканілу). Д. Сальмефалеолу

В. Іпрадолу

35 До ₂-аогністів тривалої дії відносять всі, крім:

А. Сальметеролу (серевенту.) В. Кленбутеролу.

Б. Форлеотеролу. Г. Фенотеролу (беротеку).

36 Сальбутамол (вентолін) – дозований аерозоль призначають по 1-2 вдихи 4 рази на добу для лікування нападів ядухи. При цьому 1 вдих дорівнює:

А. 50 мкг. Г. 300 мкг.

Б. 100 мкг. Д. 400 мкг.

В. 200 мкг

37 Сальбутамол у таблетках по 0,002 та 0,004 г використовується при хронічній бронхіальній обструкції в добовій дозі (1-4 рази на добу):

А. 2-4 мг. Г. 16-24 мг.

Б. 4-8 мг. Д. 24-32 мг.

В. 8-16 мг.

38 Сальметерол (серевент) застосовується у вигляді дозованого аерозолю 2 рази на добу залежно від тяжкості перебігу в добовій дозі:

А. 50-100 мкг. Г. 200-300 мкг.

Б. 100-200 мкг. Д. 200-400 мкг.

В. 25-50 мкг.

39 Алупент (астмопент, орципреналін) – дозований аерозоль для лікування нападів БА по 1-2 вдихи 4 рази на добу. 1 вдих дорівнює:

А. 0,25 мг. Г. 1 мг.

Б. 0,5 мг. Д. 2 мг.

В. 0,75 мг.

40 Серетид – це комбінований засіб ₂-агоніста тривалої дії сальметеролу та інгаляційного ГКС флутиказону залежно від тяж-кості захворювання призначається в добовій дозі відповідно:

А. 50-100/250-1000 мкг. Г. 25-50/125-250 мкг.

Б. 25-50/500-1000 мкг. Д. 50-100/250-500 мкг.

В. 25-50/250-500 мкг.

41 Іпратропіуму бромід (атровент) використовується для зняття тяжких нападів ядухи (переважно при ваготонічних формах) у вигляді дозованого аерозолю по 2 вдихи 3-4 рази на добу. При цьому 1 вдих дорівнює:

А. 5 мкг. Г. 40 мкг.

Б. 10 мкг. Д. 60 мкг.

В. 20 мкг.

42 Атровент у поєднанні з фенотеролом (беротеком) називається:

А. Тровентолом. Г. Формотеролом.

Б. Беродуалом. Д. Стропентом.

В. Іпрадолом.

43 Теофілін є засобом базисної терапії і препаратом для лікування нападів БА. До пролонгованих теофілінів відносять всі, крім:

А. Теопеку, тео-Дуру, теобілонгу.

Б. Теотарду, дурофіліну, ретафілу, слобіду.

В. Тео-Дур-24, ділатрану, еуфілонту.

Г. Теофіліну.

Д. Уніфілу, філоконтину.

44 У лікуванні І ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний ₂-агоніст короткої дії 1 раз в тиждень.

Б. Інгаляційний ₂-агоніст тривалої дії.

В. Пролонгований теофілін.

Г. Пероральний ГКС.

Д. Інгаляційний ГКС.

45 У лікуванні ІІ ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний ₂-агоніст тривалої дії.

Б. Інгаляційний ГКС.

В. Пероральний ГКС.

Г. Інгаляційний ₂-агоніст короткої дії не частіше 3-4 разів на добу.

Д. Атровент.

46 Планова терапія ІІІ ступеня БА містить:

А. Пероральний кортикостероїд 20-40 мг/добу.

Б. Інгаляційний кортикостероїд 800-2000 мг/добу + ₂-агоніст пролонго-ваної дії (сальметерол).

В. Пероральний таінгаляційний ГКС.

Г. Атровент з пролонгованим теофіліном.

Д. Всі вищеназвані.

47 Для тривалого лікування IV ступеня БА використовують:

А. Інгаляційний кортикостероїд (800-2000 мкг і ).

Б. ₂-агоніст пролонгованої дії (сальметерол 100 мкг 2 р.).

В. Пролонгований теофілін.

Г. Перорально кортикостероїд.

Д. Всі вищеназвані.

48 Як початкову терапію загострення БА на амбулаторному етапі використовують:

А. Інгаляційні ₂-агоністи короткої дії до 3 разів на годину.

Б. При недостатньому ефекті додати ГКС перорально і продовжити приймання ₂-агоністів.

В. При незадовільному ефекті виконати п. Б і викликати “швидку допомогу”.

Г. Все вищезгадане.

49 Як терапію середньотяжкого нападу на госпітальному етапі використовують:

А. Інгаляційні ₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Інгаляційні ₂-агоністи кожної години протягом 3 годин.

В. Кортикостероїди.

Г. Оксигенотерапію.

Д. Все вищезгадане.

50 Лікування загострення БА тяжкого нападу містить:

А. Інгаляційні ₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Оксигенотерапію і системні стероїди, стероїди в/в.

В. ₂-агоністи кожної години + холінолітики + теофілін.

Г. ₂-агоністи в/в, п/ш, в/м.

Д. Все перелічене.

1.4 Інструментальні методи дослідження функції зовнішнього дихання при захворюваннях бронхолегеневої системи. Дихальна недостатність

1 Які фактори впливають на показники легеневої вентиляції?

А. Стать. Д. Всі вищеназвані.

Б. Вага. Е. Вік.

В. Стан нервової системи. Є. Зріст.

Г. Положення тіла.

2 Патологічними вважаються відхилення показників легеневої вентиляції в межах:

А. 5-10%. Г. 20-25%.

Б. 10-15%. Д.  25%.

В. 15-20%.

3 Протипоказаннями до проведення спірографії є одна з переліче-них ситуацій:

А. Активна фаза хвороби.

Б. Супутня серцева патологія.

В. Перша половина вагітності.

Г. Тяжкий ступінь дихальної недостатності.

Д. Вік до 15 років.

4 При аналізі спірограми оцінюють перелічені показники, крім:

А. Об’ємних показників.

Б. Швидкісних характеристик.

В. Показників легеневої вентиляції.

Г. Визначення петлі “потоку-об’єму”.

Д. Неправильний показник не названий.

5 Величина дихального об’єму (ДО) в нормі становить:

А. 250-500 мл. Г. 500-800 мл.

Б. 500-600 мл. Д. 500-1000 мл.

В. 500-700 мл.

6 Альвеолярний об’єм відносно ДО становить в нормі:

А. ¹/₃. Г. ¹/₂.

Б. ²/₃. Д. Правильний не названий.

В. ³/₄.

7 Резервний об’єм вдиху (РО_вд) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1000-2000 мл.

8 Резервний об’єм видиху (РО_вид) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1750 мл.

9 Життєва ємність легень (ЖЄЛ) в нормі становить:

А. 2000-3000 мл. Г. 3000-5000 мл.

Б. 3000-4000 мл. Д. 2500-5000 мл.

В. 4000-5000 мл.

10 Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) в нормі становить:

А. 50-60% ЖЄЛ. Г. 80-90% ЖЄЛ.

Б. 60-70% ЖЄЛ. Д. > 90% ЖЄЛ.

В. 70-80% ЖЄЛ.

11 Залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в нормі становить:

А. 500-1000 мл. Г. 1500-2000 мл.

Б. 1000-1500 мл. Д. > 2000 мл.

В. 1500-1800 мл.

12 Функціональна залишкова ємність легень (ФЗЄЛ) відносно залишкової ємності легень (ЖЄЛ+ЗОЛ) в нормі становить:

А. 20-30%. Г. 50-60%.

Б. 30-40%. Д. > 60%.

В. 40-50%.

13 Хвилинний об’єм легень (ХОЛ) при спокійному диханні в нормі становить:

А. 4-5 л. Г. 6-8 л.

Б. 5-6 л. Д. 7-8 л.

В. 6-7 л.

14 Максимальна вентиляція легень (МВЛ) за 1 хв. в нормі становить:

А. 50-100 л. Г. 50-150 л.

Б. 100-150 л. Д. 50-180 л.

В. 150-180 л.

15 Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) відносно ФЖЄЛ становить у здорових людей:

А. > 60%. Г. > 85%.

Б. < 70%. Д. > 90%.

В. > 70%.

16 Проба Тіфно, тобто відношення ОФВ₁/ЖЄЛ, у нормі дорівнює:

А. 50-60%. Г. 80-85%.

Б. 60-70%. Д. > 85%.

В. 70-75%.

17 У діагностиці початкових порушень бронхіальної провідності використовують показники максимальної швидкості (МШ) повітря на рівні видиху 25%, 50%, 75% ФЖЄЛ. У цих ситуаціях за нижню межу норми показників потоку беруть:

А. 25% від належної величини. Г. 70% від належної величини.

Б. 50% від належної величини. Д. 75% і > від належної величини.

В. 60% від належної величини.

18 Який з перелічених механізмів бронхіальної обструкції найменше трапляється в клініці?

А. Деформація бронхів.

Б. Експіраторний колапс бронхів.

В. Спазм гладкої мускулатури бронхів.

Г. Запальна інфільтрація слизової трахеобронхіального дерева.

Д. Набряк слизової трахеобронхіального дерева, збільшення кількості в’язкого секрету в бронхах і порушення його евакуації.

19 Для периферійної обструкції (в дрібних бронхах) характерне нижченаведене, крім:

А. Різкого зниження МОШ₇₅, МОШ₅₀, ФЖЄЛ.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

В. Незмінних або малозмінних показників ЖЄЛ.

Г. Зменшення ЖЄЛ.

20 Для центральної обструкції (у великих бронхах) характерне все, крім:

А. Збільшення ЗОЛ/ЗЄЛ.

Б. Збільшення ЗЄЛ.

В. Різкого зменшення ОФВ₁ та індексу Тіфно (ОФВ₁/ЖЄЛ).

Г. Збільшення ЖЄЛ.

Д. Зменшення ЖЄЛ.

21 Який з механізмів формування рестрикції найменше трапляється:

А. Інфільтративні зміни в легеневій тканині.

Б. Пневмосклероз, пневмофіброз, емфізема легень.

В. Зменшення об’єму легень після операції, в результаті ателектазу, уродженої гіпоплазії.

Г. Зміни грудної клітки (деформації).

Д. Захворювання плеври.

22 Для рестриктивного типу дихальної недостатності характер-ним є все, крім:

А. Зменшення ЗОЛ. В. Зменшення ЗЄЛ.

Б. Зменшення ЖЄЛ. Г. Нормальний ЗОЛ.

23 Для змішаного типу порушення вентиляції характерні всі ознаки, крім:

А. Зменшення ЖЄЛ.

Б. Зменшення ЗОЛ.

В. Зменшення ЗЄЛ.

Г. Підвищення ЗОЛ.

Д. Зменшення ОФВ₁, МОШ₇₅, МОШ₅₀.

24 Для легкого ступеня вентиляційних порушень обструктивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ > 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ = 60-75%.

В. ОФВ₁= 70-79%.

Г. Максимальна вентиляція легень (МВЛ) 65-80%.

Д. ЗЄЛ до 120%.

25 Для помірного ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 80%. Г. МВЛ 45-65%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ = 40-60%. Д. ЗЄЛ = 150-175%.

В. ОФВ₁= 50-69%.

26 Для тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостат-ності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ зменшено. Г. МВЛ = 30-45%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ < 200%.

В. ОФВ₁= 36-50%.

27 Для дуже тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ різкого зменшення. Г. МВЛ > 30%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ > 200%.

В. ОФВ₁ < 36%.

28 Для легкого ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 60-80%. В. МВЛ > 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 80-120%.

29 Для помірного ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 50-60%. В. МВЛ < 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ > 75%. Г. ЗЄЛ = 70-80%.

30 Для тяжкого ступеня рестриктивного типу вентиляційних порушень характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 30-50%. В. МВЛ = 60-80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 60-70%.

31 Для дуже тяжкого ступеня вентиляційних порушень рестрик-тивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 30%. В. МВЛ < 60%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ < 60%.

32 При проведенні провокаційних тестів стосовно визначення реактивності бронхів на різні бронхоконстрикторні речовини, згідно з правилами рекомендується за 1-2 доби відмінити всі перелічені лікувальні засоби, крім:

А. -адреноміметиків.

Б. Метилксантинів.

В. Антихолінергічних препаратів і -блокаторів.

Г. Глюкокортикостероїдів.

Д. Антигістамінних засобів.

33 Провокаційний тест вважається позитивним при зниженні ЖЄЛ та індексу Тіфно, та ОФВ₁ відповідно на:

А. 5 та 10%. В. 15 та 20%.

Б. 10 та 15%. Г. Правильна відповідь не названа.

34 До провокаційних інгаляційних неспецифічних тестів відносять всі, крім:

А. Ацетилхолінового і гістамінового. Г. Алергенів.

Б. Брадикінінового. Д. Простагландинового.

В. Обзиданового.

35 Першим у виборі провокаційних агентів є один з названих:

А. Ацетилхоліновий і гістаміновий. В. Обзидановий.

Б. Брадикініновий. Г. Простагландиновий.

36 При проведенні пневмотахографії аналізується співвідно-шення об’ємної швидкості повітряного потоку і об’ємів легень під час вдиху і видиху. Для цього за нижню норму береться значення показника потоку, що становить:

А. 40% від належного рівня. Г. 70% від належного рівня.

Б. 50% від належного рівня. Д. 80% від належного рівня.

В. 60% від належного рівня.

37 На підставі аналізу петлі “потік-об’єм” виділяють такі типи обструкції верхніх дихальних шляхів, крім:

А. Фіксованої обструкції.

Б. Мінливої внутрішньогрудної обструкції.

В. Мінлива позагрудна обструкція

Г. Всі вищеназвані.

Д. Жодна не названа.

38 Для виявлення зворотності обструкції нижніх дихальних шляхів проводять бронходилатаційний тест з одним із названих засобів:

А. Інгаляційні кортикостероїди.

Б. Бронодилятатори тривалої дії.

В. Еуфілін.

Г. ₂-агоністи швидкої дії (сальбутамол) 200 мкг в інгаляції або атровент 40 мкг в інгаляції.

39 Обструкція дихальних шляхів розглядається зворотною або “бронходилататорреактивною”, якщо ОФВ₁ поліпшується після тесту хоча б мінімально на:

А. 5%. Г. 20%.

Б. 10%. Д. 25%.

В. 15%.

40 Пікфлоуметрія як метод моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ) використовується для оцінення ступеня обструкції дихальних шляхів. Вона вимірюється в літрах на секунду або хвилину і добре корелює з одним із спірометричних показників:

А. ЖЄЛ. Г. МОШ_25-50-75% ФЖЄЛ.

Б. ФЖЄЛ. Д. ХОЛ (хвилинний об’єм легень).

В. ОФВ₁.

41 При лікуванні бронходілататорами та інгаляційними глюкокортикоїдами, використовують контрольні параметри пікової швидкості видиху. Підставою для проведення активізації терапії або госпіталізації хворого є:

А. Значення ПШВ  90% від належного або відхилення добових коли-вань  10%.

Б. Значення ПШВ  80% і добових коливань  20%.

В. Значення ПШВ  70% і добових коливань  25%.

Г. Значення ПШВ  60% і добових коливань  30%.

Д. Значення ПШВ  50% і добових коливань  40%.

42 Значним ступенем вираженості зворотності бронхіальної обструкції є показник:

А.  25%. Г.  40%.

Б.  30%. Д.  50%.

В.  35%.

43 Помірним ступенем вираженості бронхообструкції є її показник:

А. 20-30%. Г. 5-10%.

Б. 15-24%. Д.  5%.

В. 10-15%.

44 Незначним ступенем вираженості бронхообструкції є її показник:

А. 15-24%. Г.  10%.

Б. 10-14%. Д.  5%.

В. 20-15%.

45 Негативною реакцією є зворотність бронхообструкції на :

А.  10%. Г.  6%.

Б.  15%. Д.  5%.

В.  8%.

46 Для якого ступеня тяжкості дихальної недостатності характерне напруження механізмів газообміну, особливо вентиляції, нормальний газовий склад артеріальної крові у спокої:

А. Латентного. В. Некомпенсованого.

Б. Компенсованого. Г. Всіх перелічених.

47 Для першого (початкового) ступеня декомпенсованої дихальної недостатності характерним є:

А. Обмежена здатність виконувати щоденні навантаження.

Б. Нездатність виконувати навантаження, що перевищують повсякденні.

В. Прояви дихальної недостатності у спокої.

Г. Необхідна характеристика не зазаначена.

48 З позицій патогенетичних позалегеневих механізмів частіше інших трапляється форма дихальної недостатності:

А. Парієтальна або торакодіафрагмальна (плеврити, кіфосколіоз).

Б. Центральна (ураження мозку, отруєння).

В. Нервово-м’язова (полірадикулоневрит, полімієліт).

Г. Гемічна (анемія).

Д. Циркуляторна (серцева астма, ТЕЛА, гіповолемія).

49 З позицій патогенетичних легеневих механізмів частіше інших трапляється форма дихальної недостатності:

А. Обструктивна (хронічна обструктивна хвороба легень).

Б. Рестриктивна (фіброз, плеврит, ателектаз, пневмонія).

В. Дифузійна (альвеолі ти, ідіопатичний фіброз).

Г. Змішана.

50 Найбільш частим патогенетичним механізмом проявів задишки є:

А. Легеневий. В. Гематогенний.

Б. Серцевий. Г. Нервовий або центральний.