Вступ

Сучасні вимоги додипломної вищої медичної освіти, а також післядипломної підготовки лікаря терапевта, постійно потребують використання нових технологій навчання, максимально наближених до рівня практичної медицини. За останні ІІ десятиріччя широкого розповсюдження набула тестова форма контролю знань як студентів, так і лікарів. Це ліцензійні іспити “КРОК – 1,2,3” та передатестаційні тестові питання.

З огляду на це у посібнику наведені тестові завдання майже з усіх розділів внутрішньої медицини (всього 1170).

Автори намагалися скласти завдання таким чином, щоб вони відповідали вимогам ліцензійних іспитів за типом “КРОК – 2,3” і допомагали в підготовці до реального державного ліцензійного іспиту. При складанні тестових завдань використовувалися сучасні стандарти діагностики і лікування, що базуються на даних доказової медицини за результатами багатоцентрових клінічних досліджень. Тестові завдання можна використовувати як в умовах аудиторних занять, так і позааудиторно, для самоконтролю.

Тестові завдання складаються із запитання і 4-5 відповідей (рідше 6), позначених літерами: А,Б,В,Г,Д. Правильна відповідь – це одна найкраща відповідь на запитання.

Як відповідати на тестові завдання з однією найкращою відповіддю:

• Уважно прочитайте кожне тестове завдання.

• Переконайтеся, що ви точно зрозуміли, про що запитують.

• Спробуйте дати відповідь на запитання, а потім знайти її серед запропонованих варіантів відповідей.

• В іншому разі уважно прочитайте кожний варіант відповідей та відкиньте ті відповіді, які, з вашої точки зору, абсолютно не підходять.

• Серед тих відповідей, які залишилися, оберіть найкращу з відповідною літерою.

Запам’ятайте. На кожне тестове завдання повинна бути тільки одна правильна відповідь, яка дає 1 бал, неправильна відповідь – 0 балів. Якщо ви відмічаєте більше ніж одну літеру або не вибираєте жодної, така відповідь вважається неправильною.

Результати тестування треба оцінювати таким чином:

• при 85 (85%) і більше правильних відповідях – оцінка “5”;

• при 75-84 (74-84%) правильних відповідях – оцінка “4”;

• при 60-74 (60-74%) правильних відповідях – оцінка “3”;

• при 59 (59%) і менше правильних відповідях – оцінка “2”;

Еталони правильних відповідей наведені в кінці посібника.

Розділ 1 ПУЛЬМОНОЛОГІЯ

1.1 Діагностика і фармакотерапія хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ)

1 Найбільш важливою ланкою патогенезу ХОЗЛ, що обмежує дихальний повітряний потік (обструктивний бронхіт) і руйнує паренхіму (емфізема легень), є:

А. Хронічне запалення бронхів, паренхіми та судин легень.

Б. Дисбаланс оксидантів-антиоксидантів у бік збільшення оксидантів.

В. Гіперпродукція запальних клітин (нейтрофілів, макрофагів, Т-лімфо-цитів, еозинофілів, епітеліальних клітин).

Г. Гіперпродукція медіаторів запалення (LTB4, IL-8, TNF-).

Д. Така ланка не зазначена.

Е. Дисбаланс протеаз-антипротеаз у легенях.

2 Найважливішою складовою патофізіології ХОЗЛ є:

А. Гіперсекреція слизу і дисфункція війчастого епітелію.

Б. Обмеження повітряного потоку в бронхах і надмірне здуття легень.

В. Порушення газообміну.

Г. Легенева гіпертензія.

Д. Легеневе серце.

3 До зовнішніх факторів ризику ХОЗЛ належать:

А. Довготривале тютюнопаління (індекс паління 10-20 пачко-років).

Б. Промислові та побутові шкідливі викиди.

В. Інфекції (дитячі, респіраторні, ВІЛ).

Г. Низький соціоекономічний статус.

Д. Всі вищеназвані.

4 До найважливіших внутрішніх факторів ризику ХОЗЛ належать:

А. Спадковий дефіцит -1-антитрипсину і гіперреактивність бронхів.

Б. Гіпоплазія легень з обтяжливих обставин у дитячому віці.

В. Ускладнення під час вагітності.

Г. Всі вищеназвані.

Д. Найважливіший фактор не названий.

5 Для переважаючого бронхітичного варіанта ХОЗЛ характерним є хронічний кашель, що:

А. Випереджає задишку.

Б. Проходить паралельно задишці.

В. Проходить на фоні упередженої посиленої задишки.

Г. Відсутня певна закономірність.

Д. Може бути відсутнім.

6 Для переважаючого емфізематозного варіанта ХОЗЛ найбільш характерним є:

А. Прогресуюча задишка, що посилюється поступово, роками.

Б. Рання, персистувальна задишка, турбує щоденно, погіршується при фізичних навантаженнях.

В. Дихальний дискомфорт.

Г. Часте дихання.

Д. Стиснення грудної клітки.

7 Найбільш характерною фізикальною ознакою ХОЗЛ є:

А. Велика діжкоподібна грудна клітка.

Б. Участь у диханні допоміжної мускулатури.

В. Послаблення дихальних шумів.

Г. Подовжений видих.

Д. Розширені міжреберні проміжки.

8 Рентгенологічними даними для ХОЗЛ є:

А. Легені великого об’єму, іноді емфізематозні булли.

Б. Низьке стояння діафрагми.

В. Вузька тінь серця.

Г. Збільшений ретростернальний повітряний простір.

Д. Всі вищеназвані.

9 При дослідженні функції зовнішнього дихання (ФЗД) найбільш важливими при ХОЗЛ є:

А. Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁).

Б. Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ).

В. Співвідношення ОФВ₁/ФЖЄЛ.

Г. Всі вищезгадані.

Д. Найбільш важливий показник не названий.

10 Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення показників, починаючи з:

А. ОФВ₁ 90% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ  80%.

Б. ОФВ₁ 80% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

В. ОФВ₁ 70% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ  60%.

Г. ОФВ₁ 60% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ  50%.

Д. ОФВ₁ 50% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ  40%.

11 На пізніх стадіях ХОЗЛ збільшується залишковий об’єм легень (ЗОЛ) в структурі загальної ємності легень (ЗЄЛ) і співвідношення ЗОЛ/ЗЄЛ стає більше:

А. 30%. Г. 60%.

Б. 40%. Д. 70%.

В. 50%.

12 Щорічна спірометрія виявляє у здорової людини щорічне зниження ОФВ₁ менше:

А.10 мл. Г. 40 мл.

Б. 20 мл. Д. 50 мл.

В. 30 мл.

13 Щорічна спірометрія у хворих ХОЗЛ дає щорічне зниження ОФВ₁:

А. 30-60 мл. Г. 120-150 мл.

Б. 60-90 мл. Д. 150-180 мл.

В. 90-120 мл.

14 Як перший рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Спірометрію (ОФВ₁, ЖЄЛ, ФЖЄЛ).

Б. Пробу з бронхолітиками на зворотність бронхообструкції.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Газовий склад крові у початково важких хворих.

Д. Всі названі.

15 Як другий рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Пікфлоуметрію (пікова об’ємна швидкість видиху).

Б. Спірометрію (ОФВ₁).

В. Бодіплетизмографію (бронхіальний опір, загальна ємність легень та легеневі об’єми).

Г. Електрокардіографію.

Д. Гемоглобін, гематокрит.

Е. Всі названі.

16 Як третій рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Оксигенацію артеріальної крові при ОФВ₁, у яких  50%.

Б. Полісомнографію для виявлення обструктивного сонного апное.

В. Дослідження функції дихальних м’язів.

Г. Комп’ютерну томографію для виявлення емфізематозних булл.

Д. Мікробіологічне дослідження харкотиння при гнійному компоненті і -1-антитрипсин у молодих людей.

Е. Всі перелічені.

17 Для легкого перебігу ХОЗЛ характерними є наявність частіше хронічного кашлю з харкотинням і:

А. ОФВ₁  90% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

Б. ОФВ₁  80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

В. ОФВ₁  70% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

18 Для помірного перебігу ХОЗЛ характерними є наявність задишки при фізичному навантаженні та під час загострень і:

А. 60%  ОФВ₁  80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

Б. 50%  ОФВ₁  80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

В. 40%  ОФВ₁  80% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

19 Для тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є збільшення задишки, повторні загострення, що погіршують якість життя і:

А. 40%  ОФВ₁  60% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

Б. 30%  ОФВ₁  50% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

В. 20%  ОФВ₁  40% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

20 Для дуже тяжкого перебігу ХОЗЛ характерним є хронічна дихальна недостатність, правошлуночкова серцева недостатність, подальше прогресування симптомів, значно погіршена якість життя, загрозливі життю загострення, і:

А. ОФВ₁  30% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

Б. ОФВ₁  20% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

В. ОФВ₁  15% від належних, ОФВ₁/ФЖЄЛ  70%.

21 Фармакотерапія при ХОЗЛ призначається для:

А. Профілактики та контролю симптомів.

Б. Зменшення частоти і тяжкості загострень.

В. Профілактики ускладнень захворювання.

Г. Покращання фізичної толерантності та якості життя.

Д. Всіх разом взятих.

22 Бронхолітики короткої дії за необхідності призначають хворим ХОЗЛ при:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

23 До бронхолітиків, інгаляційних ₂-агоністів короткої дії відно-сять всі перелічені крім:

А. Сальбутамолу. В. Тербуталіну.

Б. Фенотеролу. Г. Сальметеролу.

24 Сальбутамол має фірмову назву:

А. Беротек. В. Вентолін.

Б. Бриканіл. Г. Брікон.

25 Фенотерол має фірмову назву:

А. Султанол. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Бриканіл.

В. Брикон.

26 Тербуталін має фірмову назву:

А. Вентолін. Г. Беротек.

Б. Аеролін. Д. Султанол.

В. Бріианіл.

27 До бронхолітичних засобів не відносять:

А. ₂-агоністи. Г. Теофілін.

Б. ₂-блокатори. Д. Еуфілін.

В. Холінолітики.

28 Вибір бронхолітика першочергово визначає:

А. Супутня патологія. Г. Наявність ускладнень.

Б. Стадія тяжкості ХОЗЛ. Д. Індивідуальна відповідь.

В. Ціна препарату.

29 Бронхолітик планової пролонгованої дії при ХОЗЛ призначається з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

30 Сальметерол відносять до препаратів І лінії при терапії ХОЗЛ і використовують в разовій дозі:

А. 20 мкг. Г. 50 мкг.

Б. 30 мкг. Д. 60 мкг.

В. 40 мкг.

31 Інгаляційний кортикостероїд призначається при ХОЗЛ, починаючи з:

А. І стадії. Г. IV стадії.

Б. ІІ стадії. Д.І-IV стадії.

В. ІІІ стадії.

32 До інгаляційних кортикостероїдів не відносять:

А. Бекламетазон. В. Будесонід.

Б. Преднізолон. Г. Флутиказон.

33 Для базисної терапії в лікуванні хворих ХОЗЛ використовують:

А. Системні глюкокортикостероїди.

Б. Інгаляційні глюкокортикостероїди.

В. Обидві форми.

34 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІІІ стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг . Д.  2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

35 Добова доза бекламетазону або будесоніду при ХОЗЛ ІV стадії становить:

А. До 200 мкг. Г. 1000-2000 мкг.

Б. 200-500 мкг. Д.  2000 мкг.

В. 400-1000 мкг.

36 Добова доза флутиказону при ХОЗЛ ІІІ стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг . Б. 250-500 мкг. В. 500-1000 мкг.

37 Добова доза флутиказона при ХОЗЛ ІV стадії становить на добу:

А. 100-250 мкг . В. 500-1000 мкг.

Б. 250-500 мкг . Г. 250-1000 мкг.

38 Комбінація сальметеролу і флутиказону відома під назвою серетид, який застосовується при ХОЗЛ ІІІ-ІV стадії в дозових співвідношеннях:

А. 50/100 мкг 1-2 рази на добу. В. 50/500 мкг 1-2 рази на добу.

Б. 50/250 мкг 1-2 рази на добу . Г. Всі відповіді правильні.

39 Серед нестероїдних протизапальних засобів при запальних процесах перевагу віддають:

А. Диклофінаку. Г. Німесуліду.

Б. Індометацину. Д. Фенспіриду.

В. Мовалісу.

40 Довготривала планова оксигенотерапія показана при:

А. ІІІ стадії. Б. ІV стадії. В. ІІІ-ІV стадії.

1.2 Діагностика і фармакотерапія гострого і хронічного легеневого серця

1.2.1 Тромбоемболія легеневої артерії (тела) і гостре легеневе серце

1 Найбільш частою причиною ТЕЛА з нижчеперелічених є:

А. Тромбози глибоких вен гомілки.

Б. Тромбози венозних розгалужень таза.

В. Пристінкові тромби в порожнинах правої частини серця.

Г. Тромбоз глибоких вен іліофеморального сегмента.

Д. Тромбофлебіти поверхневих вен.

2 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозі глибоких вен гомілки?

А. 1-5% випадків. Г. 16-20% випадків.

Б. 6-10% випадків. Д.  20% випадків.

В. 11-15% випадків.

3 Яка усереднена частота ТЕЛА при тромбозах іліофеморальних вен?

А. До 15% випадків. Г. До 75% випадків.

Б. Від 15 до 30% випадків. Д. До 100% випадків.

В. До 50% випадків.

4 У патогенезі ТЕЛА чільне місце відводиться організації флоту-вального тромбу. Яка його характеристика?

А. Такий, що має єдину точку фіксації в проксимальному сегменті.

Б. Такий, що має єдину точку фіксації в дистальному сегменті.

В. Такий, що має декілька точок фіксації по всій довжині судин.

Г. Такий, що здійснює оклюзію судини.

Д. Жоден з перелічених не названий.

5 Який з перелічених нижче факторів є найбільш частим в етіології тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок?

А. Гіподинамія і тривалий ліжковий режим.

Б. Переломи кісток або травми ніг.

В. Хірургічні операції, першочергово на органах черевної порожнини і нижніх кінцівок.

Г. Злоякісні новоутворення.

Д. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок.

6 Чим пояснити множинну оклюзію декількох гомілок легеневої артерії, часто двосторонню при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок:

А. Повторними тромбоутвореннями і перенесенням їх в мале коло кровообігу.

Б. Запізнілим лікуванням патогенетичними засобами.

В. Частковим руйнуванням тромбу у міру свого прямування в мале коло кровообігу.

Г. Генералізовані спазмом артеріол малого кола.

Д. Жодним з наведених факторів.

7 Гемодинамічними наслідками ТЕЛА є:

А. Гостра дихальна недостатність.

Б. Артеріальна гіпоксемія.

В. Легенева артеріальна гіпертензія.

Г. Гостра правошлуночкова недостатність.

Д. Всі перелічені.

8 Головним фактором, що визначає ступінь гемодинамічних розладів і порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень при ТЕЛА, є обструкція легенево-артеріального русла, ступінь якої залежить від:

А. Об’єму самого тромбоемболу.

Б. Вираженості генералізованого спазму легеневих артеріол.

В. Вираженості і швидкості утворення вторинного місцевого тромбу, що формується в зоні локалізації тромбоемболу.

Г. Всіх перелічених факторів.

Д. Локалізації тромбоемболу.

9 Причинами дихальної недостатності і артеріальної гіпоксемії при ТЕЛА є:

А. Припинення кровообігу по вентильованих альвеолах, що веде до збільшення легеневого “мертвого простору”.

Б. Бронхоспазм.

В. Розвиток ателектазів.

Г. Ішемія легеня, зниження вентиляції і артеріовенозне шунтування крові.

Д. Всі перелічені.

10 Наслідками легеневої гіпертензії при ТЕЛА є:

А. Синдром малого серцевого викиду зі зниженим хвилинним об’ємом і гіпотензією з порушенням кровопостачання мозку, серця, нирок та ін.

Б. Гостра правошлуночкова недостатність з підйомом кінцево-діастолічного тиску правого шлуночка.

В. Підйомом центрального венозного тиску.

Г. У тяжких випадках застій крові в венах великого кола кровообігу.

Д. Всі наведені.

11 Клінічна картина ТЕЛА визначається такими ознаками:

А. Об’ємом емболізації легенево-судинного русла.

Б. Локалізацією тромбоемболу.

В. Рівнем легеневої гіпертензії.

Г. Ступенем гемодинамічних розладів.

Д. Всіма наведеними.

12 Який з перелічених клінічних синдромів не є характерним для масивної і субмасивної ТЕЛА?

А. Дихальної недостатності.

Б. Інфаркту легені або інфаркту пневмонії.

В. Артеріальної гіпертензії.

Г. Артеріальної гіпотензії.

Д. Гострого легеневого серця.

13 Який з перелічених симптомів при масивній і субмасивній ТЕЛА є найменш постійним?

А. Задишка в спокої. Г. Гіпертермія.

Б. Кардіалгія. Д.Кашель непродуктивний.

В. Кровохаркання.

14 Який з перелічених симптомів при масивній і субмасивній ТЕЛА є найменш постійним?

А. Гіпотензія, колапс.

Б. Церебральні розлади (запаморочення, зомління, збудження).

В. Кровохаркання.

Г. Гастроентерологічні розлади (болі в правому підребер’ї, стійка гикавка та ін.).

Д. Всі наведені.

15 Об’єктивним критерієм гострого легеневого серця є:

А. Патологічний ІІІ тон (правошлуночковий протодіастолічний ритм галопу) і парадоксальний пульс.

Б. Зміщенні вправо правої межі відносної серцевої тупості.

В. Тахікардія.

Г. Гіпотензія.

Д. Абдомінально-югулярний рефлекс.

Е. Помірне розширення абсолютної серцевої тупості.

16 Найбільш частою “маскою” немасивності ТЕЛА серед перелічених є:

А. Поява і/або прогресування серцевої недостатності резистентної до терапії.

Б. Повторних пневмоній неясної етіології, частково з перебігом плевропневмонії.

В. Швидкомінливих (2-3 доби) сухих плевритів.

Г. Ексудативних плевритів, у тому числі, геморагічних.

Д. “Безпричинної” лихоманки, що не піддається антибактеріальній терапії.

17 До ранніх ознак флемботромбозу глибоких вен відносять всі, крім:

А. Спонтанних болей в ділянці стопи і гомілки, що посилюються при ходьбі.

Б. Появи болю в литкових м’язах при тильному згинанні ступні.

В. Односторонньому набряку гомілки, ступні і стегна, що виявляється при огляді в горизонтальному і вертикальному положенні.

Г. Всі перелічені.

Д. Блідості шкірних покривів нижньої кінцівки.

18 Який з перелічених методів інструментального обстеження хворих ТЕЛА відносять до додаткових?

А. ЕКГ .

Б. ЕхоКГ.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Ангіографія.

Д. Ультразвукове обстеження магістральних вен нижніх кінцівок.

19 У якому усередненому відсотку при ЕКГ-обстеженні у хворих з клінікою масивної ТЕЛА реєструються ознаки гострого перена- вантаження правого шлуночка?

А. До 20%. Г. До 50%.

Б. До 25%. Д. До 75%.

В. До 30%.

20 У якому усередненому відсотку хворих з ТЕЛА дрібних розгалужень на ЕКГ відсутні будь-які патологічні зміни?

А. 10-20%. Г. 41-50%.

Б. 21-30%. Д. 51-60%.

В. 31-40%.

21 Які ЕКГ-ознаки гострого легеневого серця при масивній ТЕЛА правильні?

А. Раптове поглиблення Q_ІІІ і S_І.

Б. Елевація RS-T III, aVF, V_1-2 і дискордантна депресія RS-T I, AVL, V_5-6.

В. Поява інверсії Т ІІІ, aVF, V_1-2.

Г. Повна або неповна блокада правої ніжки пучка Гісса.

Д. Всі перелічені.

22 У якому усередненому відсотку при масивній емболії легеневої артерії виявляється рентгенологічний симптом Вестермарка – збідніння легеневого малюнка в ділянці ураження?

А. До 5%. Г. 16-20%.

Б. 6-10%. Д.  20%.

В. 11-15%.

23 Які з перелічених ознак при рентгенографії органів грудної клітки є високоспецифічними при ТЕЛА?

А. Високе стояння купола діафрагми на боці ураження.

Б. Інфільтрація легеневої тканини (через 12-36 годин від початку хвороби).

В. Вибухання конуса легеневої артерії і збільшення правих відділів серця.

Г. Розширення верхньої порожнистої вени.

Д. Жодна з перелічених.

24 Найбільш достовірною ознакою ТЕЛА, що виявляється при анамнезі перфузійних і вентиляційних скенограм, є наявність вираженого локального зниження перфузії ділянки легені за відсутності у цьому місці значних вентиляційних розладів і змін на звичайній рентгенограмі. Яка частота цієї ознаки?

А. До 100%. Г. До 70%.

Б. До 90%. Д. До 60%.

В. До 80%.

25 Які є показання до ангіопульмонографії при ТЕЛА:

А. ТЕЛА, коли радіонуклідні методи дають сумнівні результати, а антитромботична терапія ризикована у плані кровотеч.

Б. Рецидив кровохаркання або легеневої кровотечі невизначеного генезу.

В. Підозра на уроджену аномалію легені або легеневих судин, що потребують хірургічного лікування.

Г. Уточнення ризику операції, що планується при точно встановлено-му діагнозі.

Д. Всі перелічені.

26 Найбільш характерними агіографічними ознаками ТЕЛА є:

А. Повна обтюрація однієї з гілок легеневої артерії.

Б. Різке локальне збіднення легеневого малюнка, що відповідає басейну емболізованої артерії.

В. Внутрішньо артеріальні дефекти наповнення.

Г. Розширення обтурованої гілки легеневої артерії проксимальніше місця обструкції.

Д. Всі перелічені.

27 У лікуванні хворих ТЕЛА середньодобова доза нефракціонова-ваного гепарину складає не більше:

А. 15 тис. МО. Г. 30 тис. МО.

Б. 20 тис. МО. Д. 35 тис. МО.

В. 25 тис. МО.

28 Загальна тривалість гепаринотерапії повинна бути не менше:

А. 5-7 днів. Г. 15-20 днів.

Б. 7-10 днів. Д. 20-25 днів.

В. 10-15 днів.

29 Методом контролю достатності і безпечності гепаринотерапії при ТЕЛА є активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), який повинен бути збільшеним, порівняно з тим, що був до лікування у:

А. 1,5 разу. Г. 2,5-3 рази.

Б. 1,5-2 рази. Д. Жоден не зазначений правильно.

В. 2-2,5 разу.

30 Якщо АЧТЧ більше ніж в 3 рази перевищує висхідний показник, то швидкість інфузії зменшують на:

А. 25%. Г. У 2 рази.

Б. 50%. Д. Тимчасово припиняють.

В. 75%.

31 Середня тривалість лікування низькомолекулярними гепаринами при ТЕЛА становить:

А. 5-7 днів. Г. 12-15 днів.

Б. 7-10 днів. Д. Індивідуально.

В. 10-12 днів.

32 Розмах індивідуальних доз низькомолекулярних гепаринів при ТЕЛА становить:

А. 0,3-0,6 мг 1 раз на добу. Г. 0,3-0,6 мг 2 рази на добу.

Б. 0,3-0,8 мг 1 раз на добу. Д. 0,6-0,9 мг 2 рази на добу.

В. 0,3-0,8 мг 2 рази на добу.

33 Непрямі коагулянти при ТЕЛА призначають одночасно з гепарином вже на:

А. 2-3-й день хвороби. Г. 7-10-й день хвороби.

Б. 3-5-й день хвороби. Д. Після відміни гепарину.

В. 5-7-й день хвороби.

34 Найбільш широке застосування у світовій клінічній практиці має непрямий антикоагулянт:

А. Неодикумарин. Г. Синкумар.

Б. Фенілін. Д. Варфарин.

В. Пелентан.

35 Методом контролю застосування непрямих антикоагулянтів є протромбінів показник і міжнародне нормалізацій не відношення, які повинні перевищувати висхідний рівень відповідно:

А. У 1,5 разу і МНВ 1,5-2,0. Г. У 2,-2,5 разу і МНВ 2,0-2,5.

Б. У 1,5-2 рази і МНВ 2,0-2,5. Д. У 2-2,5 разу і МНВ 1,5-2,0.

В. У 1,5-2 рази і МНВ 2,5-3,0.

36 У випадку кровотеч з причини передозування непрямих анти-коагулянтів, крім їх відміни, вводять антагоніст – вітамін К в дозі:

А. До 5 мг разово. Г. 15-20 мг щоденно.

Б. 5-10 мг щоденно. Д. 15-20 мг разово.

В. 10-15 мг щоденно.

37 Антитромбоцитарні засоби для профілактики тромбозів призна-чають в термін:

А. 1 місяць. Г. 3 до 12 місяців.

Б. 1-3 місяці. Д. Більше року.

В. 3-6 місяців.

38 Показаннями до тромболітичної терапії при ТЕЛА є всі, крім:

А. Шоку.

Б. Гострої правошлуночкової недостатності.

В. Високої легеневої гіпертензії.

Г. Поєднання з Q-інфаркотом міокарда.

Д. ТЕЛА дрібних розгалужень.

39 Правильною схемою лікування стрептокіназою при ТЕЛА є одна з перелічених:

А. Внутрішньовенно крапельно в дозі 1 млн од. в 100 мл 0,9% натрія хлориду за 30-60 хв.

Б. Внутрішньовенно струминно в дозі 1,5 млн од. в 50 мл 0,9% натрія хлориду за 10 хв.

В. Внутрішньовенно крапельно в дозі 1,5 млн од. в 100 мл 0,9% натрія хлориду за 30-60 хв.

Г. Внутрішньовенно крапельно в дозі 1,5 млн од. в 100 мл 0,9% натрія хлориду за 30 хв.

Д. Внутрішньовенно струминно в дозі 1,5 млн од. в 50 мл 0,9% натрія хлориду за 10 хв.

40 Показаннями до емболептомії є всі, крім:

А. Субмасивної ТЕЛА з клінічно-стабільною геодинамікою.

Б. Масивної ТЕЛА з гіпотензією.

В. Масивної ТЕЛА з гострим легеневим серцем.

Г. Масивної ТЕЛА при протипоказаннях до тромболітичної терапії.