- •1. Вступ до психодіагностики. Предмет і завдання психодіагностики.
- •1. Загальна, соціальна й диференціальна психологія;
- •2. Диференціальна психометрика;
- •3. Практичні сфери застосування психологічного знання.
- •2. Історія розвитку психодіагностичної науки.
- •3. Класифікація психодіагностичних методів.
- •4. Психометричні основи психодіагностики.
- •3. Діагностика особистості дошкільника.
- •4. Діагностика затримки психічного розвитку та порушень у поведінці.
- •5. Діагностика психологічної готовності дитини до навчання в школі. 9
- •2. Діагностика емоційно-вольової сфери, мотивації та ціннісних
- •3. Типологічна діагностика та діагностика рис особистості.
- •1.Загальна активність психічної діяльності і поведінки людини виражається в
- •2. Рухова, або моторна, активність показує стан активності рухового і
- •3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості (сприйнятливість і
- •4. Діагностика емоційно-особистісної дезадаптації.
- •7 Років, підліткова криза, криза зрілості і старості).
5. Діагностика психологічної готовності дитини до навчання в школі. 9
Готовність до школи – багатокомпонентне утворення, що включає особистісну,
інтелектуальну та соціально-психологічну готовність.
Особистісна готовність – включає формування у дитини готовності до
прийняття нової соціальної позиції – позиції школяра, що має певні права і обов’язки.
Виражається у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, учителів, до
самої себе.
Інтелектуальна готовність – наявність у дитини певного кола знань.
Соціально-психологічна готовність – включає формування у дитини якостей,
завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, вчителем.
Діагностика психологічної готовності дитини до навчання в школі: тест Керна-
Йїрасека, методика «Графічний диктант», методика «Зразок і правило», методика
«Лабіринт», методика «Здатність до навчання в школі» (Г.Віцлак) та ін..
ЛЕКЦІЯ 4. ПСИХОДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ (2 ГОД.)
План лекції:
1. Діагностика інтелектуально-пізнавальної сфери особистості.
2. Діагностика емоційно-вольової сфери, мотивації та ціннісних орієнтацій
особистості.
3. Типологічна діагностика та діагностика рис особистості.
4. Діагностика емоційно-особистісної дезадаптації.
Основні поняття: особистість, інтелект, мотиви, ціннісні орієнтації,
тривожність, темперамент, характер, емоційно-особистісна дезадаптація.
Рекомендована література:
Основна: 5, 16, 17.
Додаткова: 31, 35, 37, 72, 80, 91, 101, 102, 110, 114, 117, 125, 131, 132.
Короткий зміст лекції:
1. Діагностика інтелектуально-пізнавальної сфери особистості.
Модель інтелекту Спірмена: двофакторна теорія – існує спільний фактор, який
визначає успіх будь-якої інтелектуальної діяльності та специфічний фактор, який
характеризує окремі здібності. Ця теорія покладена в основу тестів інтелекту
Векслера і Кеттела.
Теорія інтелекту Торндайка: багатофакторна структура інтелекту. На цій основі
Келлі відніс до інтелекту просторове мислення, обчислювальні і вербальні здібності,
пам’ять і швидкість мислення.
Модель інтелекту Гілфорда: в основі інтелекту лежать 3 змінні – операції, зміст
і результати мислення.
Шкала Біне-Сімона (шкала розумового розвитку): виявлення «розумового віку».
Шкала Стафорд-Біне: поняття «коефіцієнту інтелекту» - співвідношення
розумового віку і хронологічного.
Основні методики діагностики інтелекту особистості: прогресивні матриці
Равена (ґрунтується на моделі інтелекту Спірмена, призначається для дітей 8-14 років
і для дорослих 25-65 років); тест інтелекту Векслера (12 субтестів для дітей
дошкільного віку і для дітей старше 8 років); методика виміру інтелекту Гудінаф-
Харріса (проективний тест); методика ШТУР (шкільний тест розумового розвитку).
2. Діагностика емоційно-вольової сфери, мотивації та ціннісних
орієнтацій особистості. 10
Мотив – стійкий прояв особистості, спонукання до діяльності, що формується на
основі переживання суб’єктом емоційного ставлення до цієї діяльності.
Індикатори мотивації:
- когнітивне уявлення про значимість ситуації;
- підвищена сенситивність до певного об’єкту;
- виникнення ситуації-зрушення мотиву на ціль;
- кількість часу, який людина приділяє певному виду діяльності;
- наявність особистісного смислу в діяльності чи ситуації;
- наявність захисного механізму.
Ціннісна орієнтація - це спрямованість особистості на засвоєння певних
цінностей для задоволення своїх потреб. У ціннісних орієнтаціях цінність виконує
роль своєрідного орієнтира і відповідного регулятора поведінки й діяльності людини
в предметній і соціальній дійсності. А особистість орієнтується на ті цінності, які
найбільше їй потрібні в даний час і в перспективі, відповідають її інтересам і цілям,
імпонують її досвіду. Ціннісні орієнтації являють собою складні утворення, що
вбирають в себе різні рівні і форми взаємодії громадського і індивідуального в
особистості, специфічною формою усвідомлення особистістю оточуючого світу,
свого минулого і майбутнього, суттєвості свого власного "Я".
Воля – внутрішня активність психіки, яка пов’язана з вибором мотиву, мети,
намаганням досягти цієї мети з використанням певних зусиль, спрямованих на
подолання перешкод.
Емоції – процес, або діяльність, або стан оцінювання інформації на мові
переживань, що надходить у мозок людини про зовнішній або внутрішній світ.
Основні методики діагностики мотивації та ціннісних орієнтацій особистості:
різноманітні опитувальники мотивації (н/д, особистісний опитувальник Едвардса),
проективні методики (методика вивчення фрустраційних реакцій С.Розенцвейга),
методика «Ціннісні орієнтації» М.Рокич, морфологічний тест життєвих цінностей
(В.Ф.Сопов, Л.В.Карпушина), ціннісний опитувальник Шварца і ін..
